Безоплатне отримання товарів (робіт, послуг) платником єдиного податку

Зокрема, згідно з п.292.3 ст.292 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Share to facebook Share to twitter Share to telegram Share to viber

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п.292.6 ст.292 ПКУ).

Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV зі змінами та доповненнями якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Враховуючи зазначене, до суми доходу юридичної особи платника єдиного податку третьої групи включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг) з урахуванням звичайних цін. При цьому поняття звичайна ціна визначено п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПКУ, з урахуванням особливостей, обумовлених ст.39 ПКУ.

 

 

Під час тренінгу - навчання в Пустомитівському відділенні Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що згідно із п.п.2 п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 ст.292 ПКУ.

Відповідно до п.п.8 п.292.11 ст.292 ПКУ до складу доходу, визначеного ст.292 ПКУ, не включаються суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника.

Таким чином, якщо засновник при його виході із засновницького складу отримує від емітента корпоративних прав – юридичної особи - платника єдиного податку майно (основні засоби, товари) замість грошових коштів, що були внесені таким засновником, то така операція для платника єдиного податку прирівнюється до продажу такого майна.

При цьому якщо вартість майна (основних засобів, товарів) дорівнює або вища вартості внеску до статутного фонду, здійсненого засновником в грошовій формі, то об’єкт оподаткування у юридичної особи – платника єдиного податку не виникає.

У разі якщо вартість майна (основних засобів, товарів) є нижчою вартості внеску до статутного фонду, то частина внеску, яка залишається неповерненою засновнику, у разі його виходу із засновницького складу, має бути включена до складу доходу емітента корпоративних прав - юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи.

 

 

Під час тренінгу - навчання в Пустомитівському відділенні Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що відповідно до п.п.2 п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 ст.292 ПКУ.

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пп.44.2, 44.3 ст.44 ПКУ (п.п.296.1.3 п.296.1 ст.296 ПКУ).

Зокрема, наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №39 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» (далі – П(С)БО 25).

Юридичні особи - суб’єкти господарювання, які відповідають критеріям, визначеним п.п.3 п.291.4 ст. 291 гл. 1 розд. XIV ПКУ, та застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, з метою складання фінансової звітності визнають доходи і витрати за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (п.10 П(С)БО 25).

Бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою ведеться відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (далі – П(С)БО 21), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193 зі змінами та доповненнями.

Курсова різниця – різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті – статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (п.4 П(С)БО 21).

Монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу (п.7 П(С)БО 21).

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня (п.8 П(С)БО 21).

Отже, юридична особа – платник єдиного податку визначає курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції згідно з вимогами положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

У податковій декларації юридичної особи – платника єдиного податку зазначається лише обсяг доходу, відображення витрат не передбачено.

Враховуючи викладене вище, позитивне значення курсових різниць від перерахунку іноземної валюти включається до складу доходів такого платника податку. Від’ємне значення курсових різниць від перерахунку іноземної валюти не зменшує базу оподаткування єдиним податком.

 

 

Під час тренінгу - навчання в Пустомитівському відділенні Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що відповідно до ст.112 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІV зі змінами та доповненнями вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред’явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Згідно із п.292.3 ст.292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Таким чином, сума кредиторської заборгованості, щодо якої не минув строк позовної давності та яка у зв’язку із ліквідацією юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи вже не надійде кредиторам, включається до бази оподаткування єдиним податком.

 

 

Під час тренінгу - навчання в Пустомитівському відділенні Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що згідно із п.п.2 п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 ст.292 ПКУ.

Згідно з п.п.292.6 ст.292 ПКУ датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі.

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених ПКУ.

Пунктом 292.2 ст.292 ПКУ визначено, що при продажу основних засобів юридичними особами - платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.

Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пп.44.2, 44.3 ст.44 ПКУ (п.п. 296.1.3 п. 296.1 ст.296 ПКУ).

Юридичні особи - платники єдиного податку ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.44.2 ст. 44 ПКУ).

В бухгалтерському обліку земельні ділянки та капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом, згідно з п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 №92 (далі – П(С)БО 7), класифікуються як основні засоби (підгрупа 5.1.1 групи 5.1 «Основні засоби»).

Відповідно до п.7 П(С)БО 7 придбані (створені) основні засоби (в т.ч. земельні ділянки) зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Перелік витрат, які включаються до первісної вартості об’єкта основних засобів, міститься в у п.8 П(С)БО 7.

Залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу) (п.4 П(С)БО 7).

При цьому згідно з п.22 П(С)БО 7 вартість земельних ділянок не є об’єктом для нарахування амортизації в бухгалтерському обліку, тобто земельні ділянки не мають залишкової вартості.

Враховуючи викладене вище, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи у разі продажу земельної ділянки як окремого об’єкта власності включає до складу доходів усі надходження коштів, отримані від продажу такої земельної ділянки, у звітному періоді (кварталі) їх отримання.