Є багато способів зробити цей світ трішечки кращим: хтось допомагає дітям, хтось піклується про людей похилого віку, а хтось – підставляє плече тим, хто, на жаль, не вміє просити про порятунок.
Про те, як львів'яни дарують ще один шанс на життя пернатим та чотирилапим, читайте у спеціальному репортажі «Вголосу».
На Львівщині є багато організацій та притулків, небайдужих до братів наших молодших. Серед найбільш відомих – Домівка врятованих тварин, Львівський міський еколого-натуралістичний центр та ведмежий притулок «Домажир».
Волонтери розповідають: на їхньому рахунку вже сотні врятованих життів. До них дикі тварини потрапляють з різних причин: когось доводиться вилучати у власників, когось забирають з цирків та притравочних станцій, а когось до них приносять люди з добрим серцем.
"Для нас тварини – понад усе"
Домівка врятованих тварин – унікальний притулок в парку «Знесіння», що став новим домом для звірят, яким одного разу не пощастило. Тут тваринам допомагають уже впродовж трьох років. Зараз тут проживають близько 250 врятованих чотирилапих та пернатих. Є лисиці, єнотовидні собаки, вовки, чорнобурки, дикобрази, косулі, лелеки, сови.
Волонтер та співзасновник львівського притулку “Домівка врятованих тварин” Орест Залипський розповідає: «Наш притулок став домом для абсолютно різних диких тварин, у більшості з них вже дуже мало шансів вижити в дикій природі. Звісно, ми б дуже хотіли, аби вони жили там, де мали б жити, а не у вольєрах. Та, на жаль, через їхні потреби, вони змушені бути тут. Саме тому ми й опікуємося над ними, бо для нас тварини – понад усе».
Він знайомить нас з усіма мешканцями притулку. Серед них – лисиці та єнотовидні собаки. Колись їх використовували для притравки на мисливських станціях. А сьогодні вони знайшли свій прихисток у Домівці врятованих тварин.
«Переважно всі лиси, які живуть у нас – це колишні притравки, на них вчили полюванню мисливських собак. Єнотовидні собаки, яких всі плутають з єнотами-полоскунами, також потрапили до нас з притравочної станції», – розповідає чоловік.
Одну з цих єнотовидних собак волонтерам привезли вагітною. Вона народила 6 здорових цуценят, які зараз також стали повноцінними мешканцями притулку.
«Ми спочатку навіть не знали, що вона вагітна, ветеринар її оглядав. Та й ніхто навіть не підозрював, що мисливці настільки жорстокі люди, що можуть травити навіть на вагітних тварин. Зрештою всі цуцики народилися здорові, їм справді пощастило, що вони живуть тут, а не там», – каже співзасновник притулку.
Лисиць, загалом, у Домівці врятованих тварин близько 15. Волонтер розповідає, що кожна руда, яка проживає в притулку, мала колись нелегке минуле. Наприклад, лиса Фокса люди тримали на подвір'ї в неналежних умовах, а лиса Діка волонтери також забрали з притравки. Ще є один лис, якому собака перетиснула шию та пошкодила нервові закінчення: тепер у тварини нестандартно закручений хвіст.
«Цього року в нас також з'явилось двоє лисенят, які приїхали з сильним отруєнням. Скажу чесно: наші фермери трохи подуріли, бо лиють на поля дуже багато хімії, щоб травити гризунів. Лисенят, яким зараз вже по 4 місяці, знайшли тоді майже мертвими. Одному з них вдалось повністю реабілітуватись, а ось інший після отруєння має трішки дивну поведінку, йому важко пересуватись, але головне, що його життя врятоване!» – зазначає пан Орест.
Ще у притулку проживає дві чорнобурки, з яких браконьєри колись хотіли зробити опудала. Їх сюди привезли з-під Києва декілька місяців тому. Спочатку волонтери думали, що це два хлопчики, але, потім, одного ранку один з цих «хлопчиків» народив дітей. Друга чорнобурка також виявилась самкою.
З цирків, каже Орест Залипський, зоозахисникам вдалось забрати дикобразів Мішку і Машку та єнотів Майка та Арчі: «Дикобразів ми викупили з цирку-шапіто. Щоправда, не розуміємо, що вони там робили. Ще з цирку забрали єнотів Майка та Арчі. А одного єнота нам віддали люди. Вони спочатку завели його вдома, але коли той почав все розносити і громити, зрозуміли, що це зовсім не домашня тварина».
«Уперше побачив, щоб тварина так боялася людину»
Також на території притулку можна побачити двох вовків – Балто і Джену, які колись жили у в'язниці у собачому вольєрі. Їх привезли сюди з Житомирського СІЗО.
«У в'язниці є такі поняття – тримати вовків. Ми були дуже здивовані. Що цікаво, вовки дуже боялися кінологів, які там ними займалися. Коли ми їх забирали і прийшли в цей вольєр, то Балто аж трусився. Я вперше бачив, щоб так тварина боялась людину!» – каже пан Орест.
Люди постійно допомагають притулку у порятунку тварин. Хтось приходить сюди на постійній основі допомагати, хтось приносить постраждалих тварин, хтось підтримує фінансово. Але, робота тут є завжди, адже за мешканцями Домівки врятованих тварин потрібно доглядати постійно.
До слова, сов, лелек, голубів, канюків та інших пернатих до притулку переважно приносили люди. Більшість з них потрапила сюди з переламаними крилами. Утім, якщо птахи фізично і морально здорові, каже волонтер, їх часто відпускають на волю.
«Наші вухаті, сірі і довгохвості сови мають проблеми з крилами , люди їх знаходять і приносять. Одну довгохвосту я сам знайшов на вулиці, вона мені на все життя запам'яталась. Птаха мала вибите плече, я не мав чим її посеред вулиці забрати і вона мені «вбила» свої кігті настільки сильно в палець, що я його частину до цих пір не відчуваю. Ще є біда з Канюками – ці птахи живуть біля доріг і їх завжди збивають машини, їх також люди знаходять і приносять до нас», – розповідає чоловік.
Також у Домівці врятованих тварин є павич, якого подарували львівські школярі. Діти вивчали в школі тему про рабство, а після цього вирішили врятувати з «рабства» птаху з однієї ферми поблизу Львова.
Домівка врятованих тварин – це не зоопарк та не атракція. Тут тваринам справді дарують шанс на життя, а не просто показують людям за гроші.
«Ми всім пояснюємо, що ми – не зоопарк і ніколи ним не станемо. Відвідувачам, а особливо, дітям, які сюди приходять на екскурсії, розповідаємо, чому ці тварини тут живуть, а не в дикій природі. Бо от, до прикладу, коли люди приходять в контактні зоопарки, то часто поводяться як королі, вони платять тих 30 гривень і приходять ніби на »розвагу«. До нас же приходять допомогти і замислитись, що тваринок треба оберігати», – наголошує співзасновник притулку.
«Допомагаємо ведмедям, які вже не зможуть жити в дикій природі»
Ведмежий притулок «Домажир» – реабілітаційний центр, розташований за 20 кілометрах від Львова поблизу села Домажир Яворівського району. Він функціонує вже 4 роки за підтримки Міжнародного фонду «Чотири лапи» і є домівкою для ведмедів, яких вдалось вивезти з несприятливих умов.
«Ми вилучаємо із притравлювальних станцій. Також у нас є ведмеді, які жили при ресторанно-готельних комплексах, ведмеді, які потрапили до нас із цирку», – розповідає «Вголосу» менеджерка з маркетингу притулку «Домажир» Оля Федорів.
Ще нещодавно, у притулку мешкало 22 врятованих ведмеді. А декілька днів тому, там з'явились нові чотирилапі. Тепер у «Домажирі» їх 25. Усі тварини проживають в максимально наближених до природи умовах. А ось, нових ведмедів, які прибувають до реабілітаційного центру, спочатку заселяють у менші вольєри – велика територія може спровокувати у бурих стрес.
"На днях ми привезли ще трьох ведмедів з Львівської області . Їх звати Сірко, Рута і Андор. Старшим ведмедям – по 13 років, молодшому – тільки 5 місяців. Зараз вони проходять адаптацію, мають освоїти нову територію. Тому ми їх поки не показуємо відвідувачам, не лякаємо їх великим вольєром, адже вони жили в клітках і через це можуть отримати стрес", – каже жінка.
Адаптація у кожного ведмедя минає по-різному: деякі чотирилапі швидко звикають до нових умов і їх одразу переселяють у більший вольєр. Є й такі ведмеді, які починають стереотипити.
"Стереотипія, – розповідає пані Оля, – це психологічна і фізична хвороба, коли ведмідь повторює одні і ті ж рухи з минулого життя. Переважно тварина це робить, коли нервує чи стресує. Якщо це, наприклад, цирковий ведмідь, він може перекидатися з лапки на лапку так, як його вчили в цирку танцювати. Є ведмеді, які роблять певну кількість кроків туди і назад. Це означає, що в них була клітка такого розміру".
Ведмеді стереотиплять до години часу. У таких випадках тварину потрібно чимось відволікати. Працівники притулку називають цей процес «енрічментом».
"Тваринам кидають на територію вольєру різні іграшки з різними запахами. Це привертає увагу ведмедя і він починає вивчати те, що йому дали. Може піти плавати в басейні, гратися, копати. До речі, зараз у цю спеку, вони обожнюють купатися в басейні", – пояснює вона.
Осліпити, щоб легко керувати
У притулку є багато ведмедів, яких привезли з цирків. Деякі з них дуже постраждали від циркових умов. Одну ведмедицю штучно осліпили і вона зовсім нічого не бачить.
"Один із методів штучно осліпити ведмедів – прожектори. Також, їм можуть заливати різну кислоту в очі, щоб вони нічого не бачили. Тоді ними легше керувати. Є безліч інших жорстоких методів дресирування тварин в цирку. До прикладу, ведмедя запускають на розпечену плиту, включають музику... У нього лапки печуть, він перебирає ними, йому боляче. Коли його вже випускають на циркову арену, включають ту ж музику, у нього спрацьовує інстинкт самозбереження і він думає, що якщо він буде перебирати лапками і йому буде легше. Слава Богу, вже вийшов закон, заборонили цирки з тваринами!", – уточнює працівниця притулку.
Ведмедів також експлуатують як притравку для мисливських собак. За словами Олі Федорів, ведмеді, які прибули до притулку з цих станцій, колись жили в невеликих клітках розміром 2 на 2 метри. Їм там підпилювали кігті та зуби, щоб вони не могли захищатись від собак. Також, жінка каже, що ведмедів там погано годували, аби в них не було достатньо сил відбиватися від собак.
У притулку, як і в Доміці, відвідувачам наголошують, що «Домажир» – це не зоопарк. Оскільки ведмідь – це дика тварина, вона взагалі не має бути приручена і має жити в дикій природі. І хоч тут вони й звикли до людей, але прямого контакту з ведмедями в притулку, зрозуміло що, немає.
«Звісно, ми відкриті для відвідувачів, але ми не виставляємо тварин на показ. У цьому різниця між контактним зоопарком та притулком. Якщо ведмідь захоче – відвідувачі його побачать, а як не захоче – він сховається. Люди, які хочуть приїхати і подивитися на ведмедів, вкласти якусь свою частинку, завжди можуть приїхати і нам допомогти. Окрім цього, ми організовуємо різні волонтерські дні. Територія є досить велика, до 20 гектарів, роботи дуже багато і ми просто фізично не встигаємо все прибрати», – зазначає жінка.
У ведмежому притулку радіють: люди часто допомагають. Зокрема, нещодавно до притулку привезли ведмедя Михайла, у якого була пошкоджена лапа. Також, у нього було багато ран, що гноїлися. Небайдужі швидко зреагували на оголошення про допомогу та перераховували необхідні кошти. Також, за словами працівників, волонтери часто привозять ведмедям різні овочі, фрукти та інші смаколики.
Захист ведмедів – основне завдання, яке ставить перед собою центр реабілітації. Тим паче, що ведмідь занесений в Червону книгу України.
«На превеликий жаль, ці тварини вже не можуть жити в дикій природі, вони змалечку звикли до людей... Люди їх годують, а в природі їм треба добувати собі їжу, боротися за свою територію. Сьогодні в Україні залишилось всього до 200 особин ведмедів у дикій природі. Ще 70 бурих чотирилапих зараз проживають у неволі. Тому у нас мета – захистити якогомога більше таких ведмедів, звільнити їх з непридатних умов проживання і подарувати їм новий дім», – каже Оля Федорів.
«Рятуємо тваринок та навчаємо цьому дітей»
У Львівському міському еколого-натуралістичному центрі також допомагають чотирилапим та пернатим. А ще, тут навчають цьому інших. Окрім зоовиставки, велика частина якої – врятовані тварини, тут постійно діють й різноманітні дитячі екогуртки. Таким чином, у центрі сприяють тому, аби діти ще змалечку любили та шанували наших молодших братів.
Стосовно врятованих тварин, то тут теж є на кого подивитися і кому допомогти. Працівник і ветлікар еколого-натуралістичного центру, Назар Поверляк, розповідає «Вголосу», що до них часто приносять постраждалих пташок.
"З врятованих у нас є дикий лісовий голуб – припутень, два травмованих яструби, лунь болотяний без крила, канюк. Дуже часто навесні, коли всюди розпочинається сезон гніздування птахів, є таке, що люди десь бачать птахів, підбирають і несуть до нас. Деколи приносять з поломаним крилом, деколи до нас потрапляють і здорові пташенята", – каже чоловік.
Ще на території центру є багато сов та лелек. Їх також принесли люди і, таким чином, птахів вдалось врятувати. Сови залишились жити у центрі, а ось деяких травмованих лелек вдалось прилаштувати.
«У нас є три сови. В однієї з них травма крила, вона літає трохи вже, але, в природі жити не зможе. А ще є сова-викормиш бура. Її принесли пташеням, ми її вигодували. Зараз вона вже нічого не боїться, звикла до людей. Стосовно лелек, то в нас їх багато травмованих. Частину десь прилаштовуємо. Наприклад, кілька віддали у Шевченківський гай», – розповідає ветеринар.
Тут також мешкають лелеки, які утворили пару. Самець повністю здоровий, він може літати, а у самки відсутня частина крила.
«Вони пару утворюють на все життя, хіба якщо десь хтось помирає в природі, то шукають когось нового! Але якщо вони вже створили пару і все йде добре, вони не розпаровуються. Самець після польотів повертається, бо в нього тут самка є. Якби її не було, він би вже не повернувся. Та й добре їм тут. Вони звикли, що їх годують, а ось в природі їм треба шукати їжу і виживати», – ділиться лелечими історіями кохання чоловік.
Працівникам центру також вдалось врятувати багатьох тварин з цирків та забрати їх від невідповідальних власників.
"Носухи у нас є, вони також врятовані з цирку. Ці тваринки дуже дружелюбні, люблять, коли їх гладять і чухають. З врятованих у нас також є орли, з ними колись фотографувалися незаконно, ми їх вилучили і забрали сюди. Ще є ослик, якого ми врятували, та лама, яку забрали у власника, який поїхав за кордон", – додає Назар Поверляк.
Анастасія Сорока для ІА «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ