Днями у США зробили чергову і доволі жорстку заяву щодо «Північного потоку-2»: у Штатах вже не рекомендують, а вимагають від ЄС зупинити будівництво російського газогону в обхід України, щоби Росія не отримала додаткових важелів впливу на Європу.
У Білому домі вважають: Європі варто забезпечити власну енергетичну безпеку та гарантувати безперебійні поставки газу через Україну. Президент США Трамп раніше ж взагалі заявляв: «Північний потік-2» — це повна катастрофа.
Натомість Канцлер Ангела Меркель переконана: будівництво газогону «Північний потік-2» із Росії до Німеччини не загрожує енергетичній безпеці Європи, чим неабияк дратує Дональда Трампа.
То ж чи можливе подальше загострення стосунків між двома великими світовими гравцями — США й ЄС? І до чого воно може призвести?
Про це «Вголос» питав у дипломата, експерта з питань зовнішньої та безпекової політики Олександра Хари, міжнародного експерта Юрія Олійника та дипломата Богдана Яременка.
Чи загостряться стосунків між США та ЄС?
Ця заява — каталізатор конфлікту ЄС та США, який і так триває. Через бурхливий внутрішній розвиток ЄС стає дуже впливовим гравцем у світі. І, відповідно, починає усвідомлювати необхідність мати консолідовану оборонну та зовнішню політику. Тому і виникають розбіжності та суперечності, які накопичувалися десятиліттями між тепер уже двома великими світовими потугами: ЄС і США.
Раніше між ними також були різні торгівельні суперечки, але їх вирішували за іншим умов. І тоді ЄС ще не претендував на глобальне лідерство і право проводити політику, яка суперечитиме інтересам США. Через НАТО й інші форми співпраці прямої конфронтації вдавалося уникати, узгоджуючи стратегічні цілі. Зараз це не вдається: цілі та підходи різняться.
«Бачимо черговий прояв конкуренції»При цьому зростання розбіжностей між країнами Європи та США позначаються і на НАТО. Проявляються, зокрема, усередині різноманітних об’єднань, які створюють західноєвропейські країни з метою розвитку процесів озброєння, спільних досліджень у галузі оборонної політики тощо. Тому зараз бачимо черговий прояв конкуренції.
Зараз США дуже активно працює над видобутком та експортом сланцевого газу та сланцевої нафти. Тому їм вигідно захопити європейські ринки. І, відповідно, обмежити до них доступ Росії. Тим більше, що з Європою вони зараз у доволі конфліктних взаєминах через непідписання Кіотських протоколів, продовження непідписання Паризької кліматичної угоди та небажання Німеччини вкладати більше грошей у розвиток НАТО.
Хоча канцлер Німеччини Меркель була змушена кілька разів заявити про можливість обмеження будівництва потоку, однак тиск бізнесу, тиск проросійських сил у самій країні не дозволяє адекватно вплинути на ситуацію. Тому США продовжують ще активніше та жорсткіше впливати на процес.
Крім України та США, які виступають проти «Північного потоку-2» (хоча наша країна нічого практичного для цього не робить), варто згадати про балтійські держави та Польщу. Останні намагаються використати загальноєвропейські механізми, щоби заблокувати його. Тож не лише США й надалі тиснутимуть у цьому питанні, через що можливе протистояння на лінії Берлін-Вашингтон, але й доволі активно діятиме Варшава. Адже у Польщі розуміють небезпеку посилення стратегічної осі Берлін-Москва. Також поляки розуміють небезпеку для України. Вони переймаються цією проблемою, бо можуть стати наступними, якщо Росії вдасться цей проект реалізувати і вона зможе нейтралізувати певну негативну реакцію всередині ЄС.
До яких дій можуть вдатися США?
Юрій Олійник:
Для США нормальна практика — запроваджувати санкції проти різноманітних фірм. І вони дедалі частіше втілюють її у життя. Та якщо говорити про те, що Штати можуть запровадити санкції проти самої Німеччини через цей газогін, гадаю, цього не станеться. Хоча чергове напруження у торгівельних перемовинах між Європою та США цілком можливе. І саме це може стати приводом і можливістю для продовження торгівельної війни. Хоча у пріоритеті США зараз — торгівельна війна з Китаєм, однак на кілька місяців Штати можуть таким чином проекспериментувати і щодо Європи.
«США можуть послабити, а можливо, навіть призупинити будівництво «Північного потоку-2».При цьому санкції США можуть послабити, а можливо, навіть і призупинити будівництво «Північного потоку-2». Адже Німеччина також залежна від американської військово-політичної допомоги.
Олександр Хара:
Цей конфлікт і так доволі загострений. А якщо врахувати ще й те, що реалізацію «потоку» підтримує Німеччина, далі буде. А якщо США ще й почнуть штрафувати європейські компанії, то це викличе негативну реакцію насамперед у Берліні. А німці, відповідно, спробують консолідувати загальноєвропейську позицію на свою користь, попри те, що, за словами Меркель, цей трубогін не має знищити українську газотранспортну систему. Бо зараз санкції це найголовніший інструментарій впливу серед невоєнних методів. І найефективніший.
Росія ж не здатна сама такі проекти реалізовувати. У неї немає технологічної можливості для цього. Також їй потрібні гроші, а європейці фінансують цей проект, надають експертну допомогу та, використовуючи власне обладнання, реалізовують його.
Однак, крім санкцій, є й інший важіль впливу — політичний. Оскільки європейські країни, зокрема, й Німеччина, залежні від США не лише у безпековому плані. Вони побоюються, аби Трамп не запровадив торгівельні обмеження. Адже президент США може казати різні речі, але головна його ідея — переформатувати торгівельні відносини. До того ж Трамп постійно каже, що хоче мати добрі стосунки з Путіним, однак його адміністрація є найжорсткішою щодо Росії з часів «холодної війни».
Богдан Яременко:
Що дуже цікаво: якщо США запровадять санкції, чи зможе ЄС сформулювати політику відповіді? Чи будуть контрсанкції або контрзаходи? Тим більше, що в ЄС учасниками процесу будуть ті держави, які не погоджуються зі спорудженням «Північного потоку-2» і можуть блокувати будь-яке рішення у відповідь. А сам Євросоюз як нове об’єднання виходить на світовий ринок із певними ідеями та планами. При цьому США вже частково запровадили санкції — не проти ЄС, а проти європейських компаній. Тому саме зараз вся ця ситуація проявляється достатньо гостро. У тому числі через певні особистісні риси характеру, зокрема, лідера США.
Та й США можуть зіграти у свою гру, адже серед членів ЄС є кілька їхніх партнерів, які у питанні газогону (наприклад, Польща) мають позицію, відмінну від Німеччини. Тому, до прикладу, кілька європейських урядів можуть не дозволити ухвалити жодні рішення про контрсанкції щодо американських компаній або американського бізнесу.
А якщо говорити про те, чи санкції США зупинять будівництво потоку, то швидше за все, ні. Хіба ускладнять. Бо Росія здатна завершити його будівництво самостійно. Навіть якщо деякі європейські компанії з огляду на санкції США вийдуть із проекту. Та й тут Німеччина, її бізнес, має дуже великий вплив. Тому, гадаю, що вже ніщо не зупинить завершення спорудження «Північного потоку-2».
Як загострення між США й ЄС може вплинути на Україну?
Богдан Яременко:
Безперечно, ця вся ситуація позначиться і на Україні, яка дуже залежить в економічному плані від допомоги США й ЄС. Зокрема, й у плані відбиття російської збройної агресії. Адже неузгоджений тиск на Росію цих двох світових гравців буде менш ефективним і, відповідно, менш корисним для України.
Також, думаю, українська дипломатія найближчим часом постане перед вибором: хто ж наші партнери — США чи ЄС? І це буде дуже складний вибір для України.
Олександр Хара:
Тим більше, цей проект реалізують наприкінці 2019 року. А що далі? Що буде з нашою трубою? Ми нею володітиме чи, можливо, її комусь подаруємо? А як ми організуємо свою енергетичну безпеку? Де купуватимемо газ? Тому накопичилася вже значна кількість питань. І їх треба було вирішувати ще до того, як Путін проголосив про реалізацію цього проекту.
Адже це питання нашої національної безпеки, а енергетика — ключова галузь в економіці. І ми таким чином не лише втрачаємо гроші за транзит, а й можемо отримали нестачу ресурсу. Також можна очікувати від Росії більш відкритої агресії. Оскільки вона вже не боятиметься того, що своїми діями нашкодить постачанню газу до європейських споживачів. Бо у нас багато лунає заяв, а насправді ми програли це питання. Причому навіть не намагалися поставити юридичні перешкоди. Я вже не кажу про позови, які могли б заблокувати це рішення.
Юрій Олійник:
В Україні тривають перемовини щодо підписання чи не підписання чергової транзитної угоди. Оскільки термін дії чинної угоди завершується 31 грудня 2019 року. І на яких умовах продовжать транзит російських енергоносіїв територією нашої країни — велике питання. І це можливість для української влади жорстко поставити питання щодо підняття ціни на транзит і навіть щодо поступок Росії у питанні повернення окупованих територій і відповідної компенсації за збитки. Адже Європа дуже зацікавлена у продовженні експорту енергоносіїв із Росії. Натомість США — ні. Тому Штати можуть підтримати Україну.
Республіканська влада у США активніше, ніж попередня, стримує Росію. І це корисно для України. Але не варто забувати: Штати передусім відстоюють і захищають власні інтереси.
ІА "Вголос": НОВИНИ