Народний депутат України від «Народного фронту» Георгій Лонгвинський зареєстрував у Верховній Раді проект закону, який пропонує посилити в Україні відповідальність за антисемітизм. Зазначається, що якщо закон буде прийнятий, то Національна поліція, органи місцевого самоврядування, судова гілка влади й інші правоохоронні структури будуть зобов'язані посилити контроль, щодо захисту прав єврейської громади України.
Водночас Україна, за даними опитування американського центру Pew Research Center, вважається найтолерантнішою до євреїв у Східній Європі державою: лише 5 % українців не хочуть бачити при владі представників єврейської національності. Тоді як цей показник у Вірменії становить 32 %, Литві — 23 % і Румунії — 22 %, Польщі — 18 %.
При цьому нещодавно посол Ізраїлю в Україні Йоель Ліон обурився проголошенням Львівською облрадою 2019 року роком Степана Бандери, назвавши українського захисника «учасником жахливих антисемітських злочинів».
Для чого, в країні, де за даними останнього перепису частка єврейського населення становить 0,41 %, а 95 % населення позитивно ставиться до євреїв, приймати такі закони?
Про це кореспондент «Вголосу» поспілкувався з директором Інституту трансформації суспільства Олегом Соскіним, громадським активістом, добровольцем Дмитром Корчинським і політологом Олександром Солоньком.
Чи є в Україні проблеми з антисемітизмом?
В Україні немає проблем із антисемітизмом. Українці дуже толерантно ставляться до євреїв. Так, на початку 2018 року американський центр Pew Research Center проводив дослідження, яке показало, що лише 5 % українців не хочуть бачити євреїв при владі. Ці показники значно нижчі, ніж у таких країнах-членах Європейського Союзу, як Польща чи Чехія.
Наші народні депутати дуже люблять займатися «законодавчим спамом». А тому немає сенсу дивуватися, що у нас реєструються по-суті непотрібні законопроекти. І справді, нещодавно була опублікована статистика країн, де є антисемітизм, в якій Україну визнали однією за найлояльніших до євреїв країн. Українці дуже толерантні, ми не нація антисемітів чи ксенофобів. Я не вважаю, що якась нація в Україні якимось чином обмежена, а її права порушені. Єдина нація, яка ще і досі бореться за мову, культуру в своїй же державі — це українці.
Чому тоді ми виділяємо конкретну національність, яку «треба захищати»?
Дмитро Корчинський:
Я не розумію, з якою метою це робить депутат від «Народного фронту». Якщо вже приймати закон про антисемітизм, то варто було б проголосувати й за інші аналогічні закони про захист національностей і народностей. Виходить, що потрібно карати за антисемітизм, античечнізм, антиарабізм тощо. І це виглядає, як дурниця. Закон про посилення відповідальності за антисемітизм в умовах воєнного часу є вкрай неактуальним і провокативним для України.
«Єдина національність, яка пригнічена в Україні, — це українці»Єдина нація, як по-справжньому пригнічена в Україні, — це українці. От закону, який би передбачав сувору кримінальну відповідальність за антиукраїнізм і випадки приниження української мови, культури, нації, у нас немає. А саме його потрібно прийняти.
Зрештою, в Україні є багато людей, котрі «годуються» на темі захисту євреїв. Вони отримують гранти тп повинні відпрацьовувати гроші. Гадаю, що це робиться саме через це.
Яку мету може мати закон про захист євреїв?
Дмитро Корчинський:
Захищати євреїв у країні, де прем’єр-міністр — етнічний єврей? Де велика кількість депутатів мають єврейське походження, де майже всі олігархи — це євреї? Це виглядає дуже дивно і незрозуміло. Виникає запитання, а як цей закон захищатиме Гройсмана, Пінчука чи Коломойського? Чи потребують захисту ці люди? Чому якусь національність в Україні хочуть захищати, а інших — ні? Можливо, таким чином наша влада хоче ще більше принизити українців?
Законопроект, який зареєстрував депутат від «Народного фронту» Логвинський, — це провокація. В Україні при владі на найвищих посадах і так перебувають семіти. Це — Порошенко, Гройсман. Найбагатші люди, так звані олігархи, теж — більшість євреї. Семітів багато у Кабінеті Міністрів, а у Верховній Раді — їх узагалі дві третини. Ми маємо розуміти, що якщо є антисемітизм, отже, у країні є і семітизм. А семітизм — це до певної міри єврейський шовінізм. А тому такий закон просто не можна реєструвати.
Тому цей депутат — підбурювач, метою якого є посварити Україну з керівництвом Ізраїлю та США. Бо відомо, що Трамп, його донька та зять є сіоністами. Логвинський своїми діями розпалює національну ворожнечу та ненависть, провокує міжнаціональний конфлікт. А тому цього депутата потрібно притягнути до відповідальності. В Україні, де більшість населення вважає себе українцями, де немає ненависті чи нетерпимості до євреїв чи інших національностей (усупереч здоровій логіці, ми навіть росіян, які нас вбивають, чомусь любимо), за таке треба карати.
Якими можуть бути наслідки прийняття такого проекту закону?
Олег Соскін:
Наслідки можуть бути абсолютно несподіваними. Бо виходить так, що якщо хтось із українців назвав Гройсмана євреєм, його повинні покарати? Коли єврея Розенблата спіймали на корупції, його не можна садити, бо він належить до титульної нації обраних? Це якийсь маразм. У мене запитання: а що ж тоді з українцями? От після прийняття такого безглуздого закону і справді в Україні можуть з’явитися антисемітські настрої, бо люди будуть обурені: чому в одних громадян прав менше, а в інших — більше?
«А далі — сегрегація? Коли звичайні українці не матимуть прав навчатися, лікуватися в одних закладах із євреями?»Що далі? Сегрегація? Коли звичайні українці не матимуть прав навчатися, лікуватися в одних закладах із євреями? В нашій країні не можна принижувати чи возвеличувати жодну національність: українець це чи єврей. Усі мають бути рівними перед законом і мати однакові права на захист своєї честі та гідності.
Переконаний: за такі «ініціативи» Логвинський має відповідати, бо він таки розпалює міжнаціональну ворожнечу.
ІА "Вголос": НОВИНИ