Нещодавнє гучне затримання генерал-майора СБУ Шайтанова, якого звинувачують у співпраці з ФСБ Росії, стало ще одним свідченням того, що московська агентура, боротьбу з якою декларувала минула влада, насправді нікуди не зникла. Але чи стало в Україні менше ворожих «бійців невидимого фронту» і «рускаво міра» загалом за рік правління Зеленського?
Про це за круглим столом «Вголосу» поспілкувалися ексзаступник голови СБУ Віктор Ягун, військові експерти Олег Жданов і Михайло Жирохов, а також економіст Олександр Охріменко та громадська активістка Лариса Ніцой.
Чи можемо ми сьогодні говорити про те, що за час президентства Зеленського в Україні зменшився вплив російських спецслужб?
Віктор Ягун:
Насправді зменшилася не кількість прихильників «рускаво міра» у різних сферах життя, зокрема у владі, а їхнє намагання так відверто привертати до себе увагу чи лобіювати певні інтереси. І це тому, що зараз в Україні така позиція може мати наслідки, адже суспільство доволі агресивно реагує на такі прояви. Тому сумніваюся, що сьогодні у нас хтось відверто вийде і закликатиме дружити з агресором. Та й ми вже встигли переконатися, якою буде реакція на прикладі того ж колишнього радника РНБО Сивохо або Єрмака з його ідеями у межах «Мінського процесу».
Інша справа, що такі люди, прихильники«рускаво міра», роблять свою справу непублічно - це більше непокоїть. От міністром культури призначили Олександра Ткаченка і постало питання: буде він продовжувати санкції проти російських діячів культури, які виступили проти України (адже це саме він має подавати списки, кому і далі продовжувати заборону на в’їзд в Україну), чи ні? Тобто небезпека перейшла в іншу площину – приховану, непублічну, тому саме суспільство мусить контролювати кожний крок і кожну дію таких людей, аби наша національна безпека не опинилася у загрозливому становищі.
Також зараз загрозливим є призначення т.в.о. міністра освіти Сергія Шкарлета, адже за ним тягнеться доволі цікавий шлейф минулого. Дивує, що зараз у владу призначають на відповідальні посади людей з неоднозначним минулим, адже можуть виникати кризові небезпеки. Тому виникає логічне питання: для чого створювати конфлікт з громадськістю, хіба інших людей на ці посади немає? Та ні ж - треба витягувати з шухляд такі от «нові обличчя» зі старими історіями.
Олег Жданов:
Зеленський зараз просто робить вигляд, що він їх не помічає, а іноді навіть і заохочує. Чинний Президент не підняв патріотичну хвилю щодо української мови, незалежної України, а просто спустив ці всі питання на гальмах. Тому ми помічаємо от таких прихильників «рускаво міра» тільки тоді, коли вони виходять у публічну площину. От наприклад, нардеп Бужанський проявився, коли приніс у Парламент законопроект щодо дозволу російської мови у Раді тощо. Тому такі питання і намагається регулювати суспільство, бо Президент його не контролює. Це питання національної безпеки, а у нас навіть системи нацбезпеки немає. Тому такі люди в Україні як були, так і залишилися, просто хтось проявляється, а хтось ні. От Шарій, типовий прихильник «рускаво міра» проявився, а хто став проти нього? Лише представники суспільства. Тому загалом ситуація у цьому плані у країні зараз погіршується.
Наскільки великий прошарок таких кремлівських «консерв» зараз в Україні?
Віктор Ягун:
Яскравих представників, які відкрито заявляють про свої «русскомірні» наміри у владі немає. Хоча загалом вони є, просто не проявляються. Це люди, які у минулому належали до режиму президента-втікача Януковича, чи просто прихильники «рускаво міра».
Олег Жданов:
Прихильники «рускаво міра» є і в армії, і в СБУ, і в службі зовнішньої розвідки. От призначення Президентом нового очільника СЗРУ Кондратюка: людина ж має медаль ФСБ Росії! Чому так відбувається? Президент просто намагається розставити свої кадри, яким він довіряє, або тих, кого йому привели люди, яким він довіряє. От і маємо: Зеленський, до прикладу, не краде і не бере хабарів, але що робить його оточення - це вже інше питання, бо там ще страшніше, ніж було раніше - та ж торгівля посадами. Оточення Зеленського його просто використовує, а в самого Президента ж гасло яке: «яка різниця».
Зеленський взяв собі на озброєння методику Ющенка. Той казав: «Ці руки нічого не крали», а цей каже: «Та я ж нічого поганого не роблю»От і виходить, що Зеленський взяв собі на озброєння методику Ющенка. Той казав: «Ці руки нічого не крали», а цей каже: «Та я ж нічого поганого не роблю». От як він сказав, коли НАБУ хотіло запросити Єрмака для того, аби він свідчив у «справі про плівки»? «Єрмак – мій друг». І ця фраза, як сокирою, відрубала всі намагання НАБУ хоча би взяти пояснення щодо озвученої фрази про торгівлю посадами.
А яка ситуація у цьому контексті з економікою?
Олександр Охріменко:
Тут треба визнати, що частки російського бізнесу за час президентства Зеленського в Україні точно не побільшало. Якщо глянути на дані Держстату, то бачимо, що навпаки протягом останнього часу торгівля з Росією знизилась. А протягом останніх п’яти місяців падіння взагалі дуже суттєве. Якщо загалом говорити про російський бізнес в Україні, то після Майдану значна його частина втекла з України, а зайти зараз на наш ринок російським компаніям важко, або й взагалі нереально. Хоча той російський бізнес, який працює в Україні, просто ховається через офшори, однак це було й до Зеленського. Загалом популярним елементом російського бізнесу в Україні є торгівля і заклади харчування, власниками яких є росіяни.
Якщо говорити про банківську сферу та активи російських банків в Україні, то вони становили майже 15% 10 років тому. Зараз – 3%.
Також, за даними Держстату, за останні 5 місяців цього року експорт України в Росію знизився на 20%, імпорт з Росії в Україну - на 40%. Хоча варто враховувати і фактор карантину, проте все ж товарообіг України з Росією загалом протягом останніх років зменшився. І, до прикладу, зараз у загальному експорті України російський елемент займає 5%, а до 2013 року ця цифра становила 20%. Тобто російський бізнес в Україні таки є, але частка і вага його незначна.
А що відбувається у культурному просторі?
Лариса Ніцой:
Президент Зеленський працює на підсиленння російської культури в Україні, адже у нас вільно почуваються російськомовні актори та співаки та російські актори. Більше того, я помітила цікаву закономірність: революцію роблять одні співаки, а потім приходить новий Президент і нагороджує зовсім інших, які у той час десь відсиджувалися, або й у Росію їздили, чи на корпоративах у Москві виступали. А патріотичні гурти, які є доволі відомими, залишаються поза увагою. Президент чомусь нагороджує не тих діячів, які мають активну громадянську позицію, волонтерять, а тих, хто, як правило, російськомовний, всяких «какіх разніц» - загалом тих, хто творить «русскій мір» в Україні. Адже створювати українську культуру не українською мовою неможливо, тому всі ті, хто її продукує російською мовою, примножують культурний спадок сусідньої країни, навіть якщо географічно у той час перебувають в Україні.
До речі, на телебаченні протягом останнього часу побільшало російських серіалів. Якщо коротко, боляче за всім цим спостерігати. І від того ж нового очільника міністерства культури Ткаченка, за яким я раніше не помічала якихось патріотичних сплесків, підсилення українського світу не очікую. Натомість при владі мають бути люди з україноцентричними поглядами, які керуватимуться тільки інтересами України.
А армія потроху очищується від впливу московських спецслужб?
Віктор Ягун:
Тут є три складові. Перша – стратегічна: це мають бути люди у керівному складі, які ухвалюють стратегічні рішення. Другий рівень – тактичний, на рівні бригад: йдеться про отримання інформації про пересування військової техніки. Третій рівень, який використовує не лише військова розвідка Росії, а й ФСБ, - це дискредитація ЗСУ як всередині, так і на зовнішній арені. Є люди, які підбирають факти пияцтва чи вживання наркотиків, або й крадіжки в армії. Для таких речей існують приховані телеграм-канали, куди заманюють українців, які не розуміють, що там насправді відбувається, але їх активно використовують для циркулювання інформації. І ці телеграм-канали адмініструються з Росії, хоча можуть бути і українською мовою. А потім ЗМІ ворога підхоплюють цю інформацію для пропагандистських цілей - аби дискредитувати ЗСУ в очах західних партнерів - мовляв українці п’ють, все продають і вживають наркотики. Я вже мовчу про різні підозрілі накази в армії.
Михайло Жирохов:
Як на мене, то відсоток людей, які мають антиукраїнські чи проросійські погляди, кожного дня збільшується. І те, що зараз висунули звинувачення ексначальнику Генштабу Януковича, двом міністрам оборони, - все це свідчить про те, що ці люди працювали проти України. (Колишньому начальнику Генерального штабу Збройних сил України Володимиру Замані повідомили підозру у державній зраді. За даними слідства, він у співучасті з колишнім президентом Віктором Януковичем і двома ексміністрами оборони - Павлом Лебедєвим і Дмитром Саламатіним у 2012-14 роках здійснював цілеспрямоване зниження обороноздатності України під виглядом реформування ЗС, - ред.) І де-факто всі топ-чиновники того часу «замазані» антиукраїнською діяльністю.
В армію повертаються офіцери та генерали, які не сприйняли Революцію ГідностіНа жаль, така система зараз є і в армії, адже прийшла велика кількість офіцерів, які вже були на пенсії, але зараз вони вирішили ще підзаробити, оскільки зарплати у війську збільшили. Підписують контракт на рік і потім їм збільшують пенсію. А всі ці люди – полковники, майори, генерали – у 2013 році не сприйняли Революцію Гідності і просто пішли на пенсію, в запас, маючи таку можливість. А зараз, коли побачили, які зарплати в армії, повернулися – при цьому не воюють, а просто пересиджують цей рік. Ці люди антиукраїнського, проросійського спрямування. Вони демонструють його, коли спілкуються з цивільними особами чи підлеглими неофіційно. Вони можуть собі дозволити сказати: «Майдан – це погано» або й те, що «Якби Янукович не втік, ми би вам показали…». До того ж такі люди займають досить вагомі посади: формують ідеологічну основу нашої армії. І, на жаль, це третина офіцерів точно.
Загалом вони просто нічого не роблять або й саботують певні нововведення. Така ситуація також може бути присутня і в ОДА, де люди просто сідають на ті ж схеми незаконного збагачення, які були до них. Це Сумська, Чернігівська області, до прикладу. Думаю, так і в інших областях.
Чому ж тоді таких людей призначають на відповідальні посади? Невже всі вони – «друзі Зеленського»?
Михайло Жирохов:
Нова команда, яка прийшла з Зеленським, не впоралася з керівництвом, тому вони зараз масово беруть людей, які працювали при Януковичу чи були «замазані» співпрацею з проросійською «Партією регіонів». Вакансії ж потрібно кимось заповнювати. От командир бригади бачить, що офіцер не українських поглядів, але треба, щоб відповідна посада була зайнята.
Але тут треба враховувати, що професіонал у 2013 році і у 2020 році після стількох років війни – це різні речі. То й виходить: людина могла бути прихильником «рускаво міра», але на посаду її візьмуть. Вже були випадки, коли людина з Донеччини послужила у бойовиків, а потім виїхала до Слов’янська і записалася у ЗСУ. І це свідчить про те, що його матеріали ні СБУ, ні контррозвідка не перевіряли. А це ж можуть бути прямі російські агенти, які збирають інформацію, а потім поїдуть з нею у Росію. І в армії у підрозділах піхоти ситуація у цьому плані не дуже оптимістична, бо ні СБУ, ні контррозвідка цим не займаються.
Як на це має реагувати суспільство?
Віктор Ягун:
Коли людина саботує свою ж роботу, це вже є чітким маркером. Суспільство має чітко визначати таких людей і давати їм публічну оцінку. Тоді таким кадрам не буде комфортно працюватися, адже вони починають виправдовуватися і відповідно вже не зможуть виконувати ворожу щодо України функцію. І якщо є факти, які вказують на можливість його протиправної діяльності і це все вже підпадає під Кримінальний кодекс, тоді громадськості треба звертатися до тих же нардепів чи у відповідні інстанції, аби зініціювати розслідування на рівні правоохоронних органів. Адже саме публічність зводить всі потуги російських спецслужб нанівець: «засвічених» людей, які до кінця свою функцію не виконали, вже не використовуватимуть у планах, які готує ворожа агентура на території України.
І тут йдеться не тільки про росіян, а й наших західних партнерів. Бо ж маємо ситуацію, коли місцеві політки раптово починають гнути лінію, вигідну іншій державі. Яскравий приклад – Закарпаття.
А у самій центральній владі росагентури побільшало чи поменшало?
Віктор Ягун:
Агентура однозначно є. Бо так активно, як у цьому плані працює Росія, не працює ніхто. Таких людей розставляють, як правило, на тих місцях і посадах, які цікаві Росії. Це, перш за все, всі ті, хто має відношення до ухвалення якихось політичних рішень, також армія та спецслужби, економічні сектори, які вигідні Росії. Зокрема, вони намагатимуться прилаштувати потрібних людей передусім до складу НАК «Нафтогазу» та інших схожих структур, які відповідають за контакти з РФ. І все це для того, щоб мати можливість саботувати ухвалення важливих та стратегічних для України рішень.
Олег Жданов:
Росії засилати в Україну нових шпигунів особливої потреби немає. Справа в тому, що ми так і не спромоглися ще з 2014 року здійснити правильну люстрацію. Ми спаплюжили і зганьбили саму суть цього слова. В Україні, до прикладу, не здійснили люстрації ні у силових структурах, ні у СБУ, ні в службі зовнішньої розвідки, ні в Генштабі. Тому Росії навіть не треба нікого засилати: потрібні їм люди є давно тут і вони далі собі спокійно працюють. Хоча іноді і виникають «шпигунські скандали», як-от з командиром бойового українського корабля, який працював на розвідку Росії тривалий час. А він же з кимось спілкувався, і де гарантія, що не вербував ще й друзів і знайомих? Те ж саме твориться і в державних та силових органах країни. Як кажуть, армія – дзеркало держави.
До речі, у самого керівника ОП Єрмака батько – співробітник Головного розвідувального управління ГШ ЗС Росії. Він зараз хоч і у відставці, але ж колишніх розвідників, як відомо, не буває. Тим більше мешкає у Москві і дружить з головою служби зовнішньої розвідки Росії. А Зеленський каже, що Єрмак - його друг. Андрій Єрмак – людина вагома у країні, от і маємо нюанс: оточення Зеленського з ОП може вирішувати свої справи від його імені, а він про це навіть і не здогадуватиметься. Тому й виходить, що Президент, за його словами, нічого поганого ніби і не робить, але усі ці фактори загалом можуть мати важкі наслідки.
Марія Волошин, ІА «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ