Зародження задуму вистави розпочалося 2009 року  в Німеччині, коли режисер Маркус Бартль та художник Філіп Кіфер прочитали німецький переклад роману «Депеш Мод». Історія життя трьох харківських підлітків на тлі розпаду Радянського Союзу настільки вразила їх, що обоє вирішили втілити це на сцені.  Отримавши дозвіл Сергія Жадана, вони розпочали роботу над створенням проекту. І вже через рік вистава йшла  у Ландсгутському земельному театрі Нижньої Баварії. Впродовж п’яти років вона встигла зробити своєрідну революцію на німецькій театральній сцені. А згодом у творців виникла ідея перенести спектакль на реальне місце подій – у Харків.  

«Деколи просто важливо зустрітися творчим людям у потрібному місці і в потрібний час,– коментує початок співпраці з німецькими колегами   директор Харківського театру для  дітей та юнацтва Андрій Гапанович. – Два роки тому головний режисер театру Олександр Ковшун зустрівся з Маркусом Бартльом у цілком неформальній обстановці –  нічному клубі( сміється. – О. П.). І вже наступного дня Маркус і Філіп були у нашому театрі. Ми не знали німецької, вони – української. Намагалися порозумітися ломаною англійською. Але найбільше нам допомогла мова мистецтва».

Співпраця німецьких постановників та Харківського театру для дітей та юнацтва відбулася за сприяння Гете-Інституту у рамках програми « Східного партнерства».

Сергій Жадан також долучився до роботи над створенням вистави. Він переклав німецькомовну п’єсу   українською, зробив певні адаптації  та прибрав нецензурну лексику. Однак стилістика харківської мови  та сленговість залишилася у цьому тексті. Письменник також відвідував і перші репетиції, слідкував за тим, як звучать тексти. «Коли ми все відпрацювали, він уже  трішки «відійшов убік», і тоді  почалася безпосередня  робота із режисером. Але із Жаданом ми  постійно  підтримуємо контакти. Скажімо, вчора у  нас була вистава у Харкові –  після неї нам вдалося поспілкуватися.  Незважаючи на  популярність і медійність, Сергій дуже  контактна людина. Нам було легко і цікаво творити  разом», - говорить Олександр Ковшун.

Українська прем’єра вистави відбулася 23  жовтня 2015 року у Харківському театрі для дітей та юнацтва і протягом року збирала аншлаги. А вже 20  вересня цього року у столиці харківська трупа розпочала перше гастрольне турне з виставою «Депеш Мод», яке продовжилося Львовом та Одесою.

Головні герої вистави – Костянтин Скиба, Данило Карабейник  та Дмитро Герасимчук діляться, що для них це перший  досвід роботи  із іноземним режисером, тому одразу непокоїлись, чи вдасться їм порозумітися. Однак завдяки чіткості поставлених завдань, результат перевершив  усі сподівання. «Спочатку було лячно. Але в процесі постановки, ти перестаєш зважати на мовний бар’єр, особливо, коли з тобою працюють такі професіонали. Часто ми взагалі обходилися без перекладача й обмінювалися театральною енергією, – каже Костянтин, виконавець ролі Сергія Жадана. –  Співпраця  була дуже захоплива, вона справді чимось відрізнялася від звичної нам . У цих митців є свої закони, у тому числі, пов’язані  із менталітетом».

Основний меседж вистави - проблема становлення особистості. Саме тому цей матеріал  актуальний  поза часом. Виконавець ролі Собаки Павлова Данило Карабейник  стверджує: « Це  історія, яка описує  період життя, коли ти не знаєш куди іти дальше і що робити. Це може тривати тиждень, місяць, або й десятки років. Наші герої перебувають на такому роздоріжжі. Хтось робить певні висновки і рухається правильним шляхом, у когось цей шлях взагалі обривається. Саме тому люди, які приходять на виставу, мабуть, деколи забувають, що на сцені Жадан, Собака і  Вася,  вони там бачать себе у студентські роки».

Вжитися в образ акторам виявилося напрочуд легко.  За їхніми словами, усі троє переживали колись щось схоже,  тому на сцені кожен  залишався зі своєю філософією життя. «Не було завдання скопіювати Жадана, – розповідає Костянтин Скиба. - Єдине, що порадив режисер –  подивитися ролики, як Сергій читає своє вірші та  грає на концертах. У спектаклі є такий момент, де у подібній пластиці я намагаюся  говорити ці тексти».

 Олександр Ковшун зазначає, що вистава варта особливої уваги, адже сценічного втілення творів Сергія  Жадана до цього часу ще не було. Тому це своєрідний ексклюзивний симбіоз, у якому  німецька естетика, машинерія, вміння бачити та вибудовувати лягли на український світогляд.

Творці вистави попереджають – глядачам не варто чекати катарсису.  Деякі сцени дуже брутальні, як і саме життя, лише зроблені театральними прийомами. Тому  однозначних думок та емоцій після перегляду, можливо, й не буде.

 Олександра Присташ

ІА "Вголос": НОВИНИ