Що для Вас є війна?
Війна, як і будь-яке явище, має багато аспектів. Для когось це – намагання самоствердитись. Для когось – це горе, нещастя. Для когось – це навпаки найліпший злет його життя. Для когось – це біда, для когось це – щастя і заробіток. Тому однозначного ставлення і визначення війни я не можу дати. Скажу так, що є така стала фраза: «історія людства – це історія воєн». Нації зникають, виникають, самостверджуються, руйнуються саме завдяки війнам і волі до життя. Бо у кожної нації, у кожного народу є природній ворог, або неприродній ворог, як, зрештою, і в природі. Це життя – це боротьба.
Хтось зазіхає на твою землю, хтось зазіхає на твою волю, хтось зазіхає на твою дружину або на твоїх дітей. І війна – це природній стан людства. Як би людство не намагалося випрацювати якісь теорії «протівлєніє злу-насілію» та інші філософські буддійські течії, все-таки війна є тим станом, в якому перманентно людство перебуває. Інколи це набуває глобальних фізичних форм, а інколи – вона точиться постійно у мета-фізичному плані між добром і злом, між світлом і темрявою. Тобто, війна – це не добре і не погано. Так є. вона була і буде.
Чи потрібна була Україні революція у 2013-2014-му роках? І скільки ще має відбутися революцій, щоб українцям стало краще жити?
Україні була потрібна ця Революція, бо вона не сталася в 1991-му, не сталася до кінця у 2005-му і боюся, що це не остання революція, яка була. Бо, на жаль, зміни дуже повільні, а суспільство вимагає все-таки більш радикальних і швидких змін. У мене є таке передчуття, не дай Боже це станеться, бо я обираю еволюційний шлях розвитку. Але коли він стає неможливим, коли виникають зовнішні перепони, то це перетворюється на революцію. Коли довго утримується еволюційний потенціал – потім за швидкий період стаються, на жаль, якісь революційні зміни, як це було з динозаврами, приміром. Динозаври вимирають, поступаючись місцем більш складним формам життя. Взагалі, життя – це еволюційний шлях.
Зараз ми просто спостерігаємо, як то кажуть, контреволюційний шлях, особливо у сусідньої держави, коли поняття спрощуються, коли все маргіналізується, хоча поруч є країни європейські, де все складніше набагато. І демократія – це дуже складний процес. Тоталітаризм – він простіший. Він більш пристосований до життя, але демократія цікавіша, вільніша і, в принципі, за нею цивілізаційне майбутнє.
Чи правильний курс, напрямок розвитку обрала влада нашої держави?
Владі теж нелегко. Вони мусять сидіти на двох стільцях, на трьох, на п’яти. Тому мені завжди шкода їх. Мені їх дійсно болісно шкода, тому що вони от у своєму колі кажуть одне, але є так званий електорат, є так звані важелі впливу, є так звані зони комфорту… владу критикують всі, якою б не була. От, наприклад, тільки рейтинг там 60 %, як тільки він прийшов до влади – рейтинг 10%. Це нормальна наша тенденція українська. Влада у нас одразу у всьому погана, у всьому винна. Я не хочу долучатися до такої групки агресивної більшості.
Я думаю, що влада, яку ми маємо, вона – гідна того народу, а народ гідний тої влади, яку має. І тут це є просто філософське питання. От чого ми заслуговуємо, те й маємо.
Щоб Ви зробили, якби були Президентом України?
Я не люблю відповідати на це питання. Бо мені його задають всі. Я вважаю це питання недоречним і теж абсолютно українським. От якби я… я б те, я б се, я б п’яте, й десяте… Так піднімай свою дупу і вперед давай! Працюй! Та це ж важко… Язиком почесати кожен уміє, а підняти одне місце і почати працювати – ну не в усіх це виходить.
Є митці, які, на жаль, спекулюють на темі війни…
Та не багато їх цих музикантів і письменників. Їх небагато. Ніхто так не спекулює. Що значить спекулювання? Митець взагалі – це резонатор суспільства, резонатор суспільних настроїв. І якщо це митець, який особливо працює не в контексті попси, скажімо, не розважального мистецтва, а якось тяжіє до висвітлення соціальної проблематики, то він і пише про війну те, що відчуває, те, що він бачить. Це не спекуляція. Це просто такий час військовий. Знач виходять такі пісні воєнного часу. Це нормально.
Розкажіть, будь ласка, про вашу творчість і які нові книги презентували на Форумі видавців?
У нас їх три. «Смерть малороса» – репринтне видання 2012-го року, яке перевидали в цьому році, так як воно було чотири роки тому написане. Це про одного малоросійського письменника, якому прийшов «кирдик». Це було передбачено, в принципі, в цій книзі. «Антісовєтскіє повєсті і раскази» – на прохання наших одеських друзів книжка видана російською мовою, аби трошечки українізувати місцевий одеський, харківський, запорізький «ватостан». Ну і наша класика – «Сказки руського міра» з ілюстраціями Івана Семисюка. Можна сказати – це колекційне видання, в яке ми вклали душу, серце і весь наш лютий мистецький шал. І альбом Ореста Лютого «Росіян в Донбасє нєт». Оригінальні, до речі, пісні, не переспіви. І далі ми будемо працювати саме в цьому жанрі, новим складом музичним.
Побажання до людей:
Люди! Будьте людьми! Вичавлюйте з себе ліниву тварину. Ходіть на форуми, цікавтеся, що відбувається навколо вас, бо, як казав Фрейд, «сон розуму породжує чудовиськ». Не спіть, прокидайтеся. Життя навколо цікаве, бурхливе! І от такі люди переможуть! А всі інші, на жаль…
Алла Федорченко
Марія Доманська
Долучайтесь до нас у ФБ та ВК, підписуйтесь на «Твіттер».
ІА "Вголос": НОВИНИ