Про це він розповів в інтерв’ю газеті «Ратуша».

За словами Чайковського, ще 35 років тому вирішив добровільно піти з посади, коли настане час: «У ці роки більшість директорів провідних музеїв України були пенсіонери, колишні секретарі обкомів і міськкомів компартії, партизанського руху тощо. Значна частина з них не була музейними фахівцями. Вони просто доживали свого віку в музеях. І суспільство мусило з цим миритися. Мені було бридко це спостерігати. Саме тому тоді я дав собі слово, що, якщо Бог дасть мені дожити до 70-ти та ще працювати на керівній посаді, то дякуватиму Господу Богу і сам добровільно піду з керівної роботи».

Директор розповів, що, коли йому виповнилося 70 років, він зробив таку спробу люстрації на підсумкових зборах трудового колективу: «Таємно було заготовлено бюлетені зі словами «так» і «ні». На збори запросили керівництво з обласної ради, адміністрацію профспілок, які ні про що не здогадувалися. Я подякував колективу за роботу, передав до президії конверт і чекав на результат голосування. Після підрахунку голосів щодо підтримки директора виявилося: 76 голосів — «так», 2 — «ні», один утримався. Тоді голова зборів відкрила мій конверт і зачитала мою заяву на ім’я керівництва обласної ради: «Прошу звільнити мене з роботи за власним бажанням у зв’язку з тим, що не отримав 3/4 голосів присутніх у залі». І після цього голосування я не наважився. Пішов на компроміс зі совістю».

На запитання, чому все ж він надумав звільнитися зараз, хоч має ще 2 роки до завершення контракту, Богдан Чайковський відповів: «Контракт маю, але совість мучить. Адже на моїй флешці записано не лише те, що зробив (нагрішив), а й те, що думав, обіцяв, і навіть те, чи вам правду казав… І коли душа стане перед небесними воротами вибору, флешку розпечатають. За все доведеться відповідати… Отже, ліпше на два роки раніше, ніж на два дні пізніше».

ІА "Вголос": НОВИНИ