Несправедливо засуджені жертви, гнані і майже голодні, переслідувані і упосліджувані. Як хочеться їм, із мільйонами готівки по хатах, виглядати нещасними, коли смажений когут нижче спини дзьобне. Як хочеться, щоб їх пожалів люд посполитий. Але чомусь не жаліє. Бо обкрадений нарід уже не вірить навіть таким талановитим акторам.
Комедія з арештом головного фіскальника Насірова показала усю потворність і ницість нашого істеблішменту, залежність від влади продажних суддів і адвокатів. Усе розпочалось із обшуків НАБУ в Державній фіскальній службі, що нібито й спричинили гіпертонічний криз у фігуранта справи.
Його забрали у Феофанію, де лікуються «печерські небожителі». Потім повідомили, що в Насірова інфаркт, що йому зробили операцію. У лікарні йому оголошено про підозру. Крім того, Прокуратура просить за Насірова рекордну суму застави - в 2 млрд гривень! За версією слідства, Насіров у період з травня 2015 року по березень 2016 року прийняв ряд незаконних рішень про розстрочення сум платежів з рентної плати за користування надрами для компаній, задіяних у так званій «газовій схемі Онищенка», на загальну суму 2,019 млрд грн. Очевидно в такий спосіб прокуратура намагалась стягнути із затриманого ті злощасні два мільярди.
Тим часом уся країна спостерігала, як нерухоме тіло, сповите у казений лікарняний коцик, схоже на розжирілу мумію Тутанхамона, возили Києвом. Чомусь в пам’яті спливали поранені бійці у закривавлених бинтах на шпитальних ліжках. І мимоволі стискались кулаки…
Потім виявилось, що ніякого інфаркту не було, та й операції ніхто не призначав. Тіло виявилось здоровим, але лежачим. І в змозі говорити - нещасний у коцику і на каталці назвав цю справу політизованою.
Протягом двох днів суд так і не спромігся обрати Насірову запобіжний захід. Усе йшло до того, що затриманого відпустять із залу суду, в якому він побутував разом з лікарями за ґратами клітки, позірно «страждаючи» із міцно заплющеними очима.
У 23:52 5 березня строк затримання Насірова закінчився. І сталося диво! «Важкий» сердечник раптом підвівся, почав ходити залою і навіть посидів у кріслі судді. Судячи з усього, удаваний хворий мав намір вийти на волю, але не міг. Бо на сцені з’явився новий герой, який зовсім не трактував цю виставу, як комедію. На нього ніяк не розраховували жулікуваті режисери. Небайдужі громадяни заблокували всі входи-виходи суду, щоб суд підозрюваному чиновнику таки обрав запобіжний засіб.
Покладатись на українську феміду, як показує досвід, якось не пасує, але реакція глядачів, себто народу, на цей фарс, обнадіює. Бо нікого з акторів не збираються нагороджувати аплодисментами. Та й смішного тут мало. Глядачі починають виходити на сцену і ставити свою виставу. З іншими героями. Смішно не буде, як би цього не хотіли закулісні режисери. Клоунам тут не раді. Вистава ще не закінчилась. Фінал може бути несподіваним.
Богдан Марциняк Волошин, «Вголос»
Малюнок Олега Коваленка
ІА "Вголос": НОВИНИ