Під час цьогорічного львівського «BookForum» не було відзначено жодного з прозових видань сучасної української літератури. Однак, з два десятки книжок прози могли б конкурувати на таку нагороду.
Такі враження про Форум видавців газеті «Літературна Україна» висловив Михайло Слабошпицький, директор видавництва «Ярославів Вал», передає ZІК.
"Форум видавців у Львові (тепер він чомусь Book Forum), з чиєї б то голови?!) – це не тільки сподівання, надії, зустрічі, подивування і розчарування. Сподівання і надії, що саме ті книги, котрі ти оприлюднив на Форумі, матимуть резонанс і попит. Зустрічі – бо коли ще й де побачишся з колегами, які приїдуть сюди з різних куточків України. Подивування – бо неоднораз був і не тільки я це пережив – вражений естетичним дальтонізмом та корпоративним егоїзмом експертів Форуму, які відбирали твори для відзначення всякими дипломами, часто свідомо чи несвідомо проочивши варте уваги і відзнаки. Поінколи їхні вердикти викликають іронічний успіх", – зазначає він.
За словами Слабошпицького, «Ярославів Вал» їхав з надіями, що п’ять книжок Дмитра Павличка матимуть масового покупця, бо за ними – ім’я. Так і сталося. Книжок Павличка не вистачило. Чотири томи "Спогадів" та "Омела" розійшлися за три дні Форуму. Аналогічне сталося і з трьома книжками Юрія Щербака "Зброя судного дня", "Повернення блудного сина" та "Україна в епіцентрі світового шторму". Знову ж таки – ім’я.
"Моє розчарування експертами Форуму в тому, що вони в упор не помітили (не захотіли помітити?!) фундаментального двотомника Богдана Гориня "Святослав Гординський на тлі епохи", що належить до етапних робіт нашого літературознавства і виданий на справді зразковому поліграфічному рівні. Культура професійної думки і культура поліграфії щасливо поєдналися в цьому двотомнику. Але щоб його оцінити, треба знати наше мистецтво взагалі; мистецтво, творене на вигнанні; нашу літературу взагалі і літературу, творену в еміграції. Де ви знайдете таких людей на роль експертів", – наголосив Слабошпицький.
Іншим розчаруванням львівського Форуму, на його думку, є те, що членами журі не було відзначено жодне з прозових видань сучасної української літератури.
"Отже, ще раз допевнюєшся: експерти просто не читають, бо, на мою гадку, добрих два десятки книжок прози на рівних могли б конкурувати на таку нагороду. Тут і «Цензор снів» Юрія Винничука, і «На лінії зіткнення. Любов і ненависть» Богдана Кушніра, «Справжній Мазепа» Петра Кралюка, і кілька книжок Галини Пагутяк, Володимира Лиса, і книжки Валерія Шевчука у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га» Івана Малковича… Це ж тільки те, що вихопив з-поміж усього мій епізодичний погляд. Знову й знову виникали запитання до тих, хто узявши на себе звання безпомильних знавців та поціновувачів слова, виноситиме вердикт про те, що в нас найкраще. Хочеться сподіватися, що люди просто помиляються, а не лукавлять", – зазначив він.
ІА "Вголос": НОВИНИ