Територіальні «фантомні болі»
У ХХ столітті основні світові імперії, такі як Іспанська, Османська, Німецька, Французька, Британська розпалися, будучи неефективними формами державного устрою, а їхні колонії отримали незалежність, великою мірою зі згоди самих метрополій. Домінуюче становище держави сьогодні визначає вже не територія і навіть не кількість населення, а економіка, технології, інформація, а також культура, зокрема, музика та мода. Створювати нові імперії, базовані за загарбанні чужих територій, вже ніхто в світі не намагається, окрім Росії.
У природному розпаді радянської імперії, кремлівська кліка, через десяток років після СРСР, вирішила звинуватити зручного зовнішнього ворога – США. Більшості середньостатистичних росіян, завдяки масованим медійним кампаніям, «історичним розслідуванням» та ура-патріотичною істерією у навчальних закладах, втерли в голову думку, що нібито «Америка розвалила СРСР, а Путін тепер збирає назад «братні республіки». Відсутність колишніх радянських республік кадебешна верхівка, з середовища якої вийшов Путін, а завдяки інформаційній диктатурі – більшість росіян і сьогодні сприймають як втрату власних територій. За статистичним опитування, проведеним «Левада-Центром», понад 70 % росіян ще рік тому не вважали Україну закордоном і незалежною державою, будучи переконаними, що в тій чи іншій формі, ця «заблукала вівця» має повернутися в «братній союз».
Втрату України, теперішня Росія переживає як людина втрату руки чи ноги, і інколи їй здається, що відсутня кінцівка болить – медики це називають фантомними болями. Причини цих болей криються у мозку. Мозок пам'ятає тіло і відмовляється міняти його усталений образ навіть після видалення однієї з кінцівок. У разі фантомних болів мозок продовжує посилати больові сигнали в неіснуючу кінцівку. Так само Росія, не хоче вірити і усвідомлювати остаточну втрату української колонії, а антиукраїнська істерія та збройна агресія є своєрідними посттравматичними конвульсіями. Відновлення імперії у колишніх кордонах, кремлівська верхівка вважає своєрідною терапією та відновленням природних меж держави, «собіранієм русскіх зємєль».
Блиск і злидні російського імперіалізму
Проте теперішня РФ попри свої імперські амбіції та манію досягнення статусу наддержави й світового гегемонізму не володіє необхідним для цього потенціалом. Якщо соціалізм, який радянська Росія хотіла запропонувати світу як ідейну альтернативу західному капіталізму, містив у собі привабливі соціальні ідеї та обіцяв вирішення матеріальних проблем у суспільстві загального благоденства, то теперішня концепція «русского мира», нічим не може зацікавити інші країни. Якщо радянські комуністи обіцяли жителям країн третього світу безкоштовну медицину, освіту, індустріалізацію, соціальну рівність, то теперішні російські націоналісти не можуть привабити навіть країни ближнього зарубіжжя, не кажучи вже про інші континенти.
У фінансовому плані Росії нічого запропонувати навіть своїм сателітам. Рубль як російська валюта, забезпечений виключно енергоносіями, але не науковими і не технологічними інноваціями. Ніяких виразних наукових або технологічних досягнень за останній час Росія світові не запропонувала. Її претензії не те що на світове панування, але навіть на регіональне лідерство виглядають дуже спірно. Ядерна зброя може бути стримуючою силою, але вона абсолютно не ефективна для посилення впливу Росії на колишні колонії. Залежність від енергоносіїв пострадянських країн вже недостатня для диктату їм Росією своєї волі.
Економіка РФ, яка для супердержави є визначальною, не може стати підґрунтям для реставрації нової російської імперії. Коли Росія обіцяє Греції, обділеній паразитарними кредитами і позичками Євросоюзу, фінансову допомогу, – російські пенсіонери хапаються за серце, а військові федеральних збройних сил сильніше затягують паски. Про яку наддержаву за таких умов може йти мова?
Духовна імпотенція Росії
Росія сьогодні не здатна лідирувати навіть в ідеологічній сфері, оскільки авторитарний режим придушив всередині країни будь-які прогресивні думки, залишивши фасадні та анахронічні ідейні конструкції. Головною цивілізаційною ідеєю «русского мира» став православний фундаменталізм, який не має такого універсального значення як католицизм, іслам чи прогресивні, базовані на принципах маркетингу та менеджменту, протестантські церкви.
РПЦ сьогодні є однією з найбільш архаїчних в концептуальному плані конфесій, орієнтуючись на такі середньовічні концепти як самодержав’я, антиліберальні цінності та духовне мракобісся. У той час, як основні світові релігії адаптуються під сучасність, московське православ'я орієнтується на минулі століття. Кого за таких умов в Європі чи світі може зацікавити православ'я?
Російською мовою, як культурним орієнтиром, сьогодні також не спокусити навіть країни Центральної Європи, оскільки вся вартісна технологічна, наукова інформація, музика й література світового значення, сьогодні створюється не російською. Концепція «русского мира», як зони поширення РФ туди, де панує російська мова, не витримала перевірки практикою: цілі російськомовні регіони сьогодні воюють проти росіян і не сприймають спільної з ними ідентичності.
Ресурсно-територіальна концепція євразійства, як ідея панування Росії у Євразії, надзвичайно тривіальна і суперечлива, оскільки поєднує у собі непоєднувані тюркський, ісламський та православно-слов'янський світи, в яких більше гострих кутів, аніж цивілізаційного консенсусу. Слов’янство історично протистояло азіатським кочівникам та тюркським народам, тож спроба будувати одночасно «колиску трьох народів-братів» разом з чеченцями, татарами, бурятами й калмиками, намагаючись догодити і тим, і іншим – може викликати цивілізаційну шизофренію. Така інтегративна геополітична концепція, не будучи спроможною об’єднати дві цивілізації, лише акумулюватиме напруженість та радикалізуватиме полярні елементи в обох суперетносах. Тож євразійство, будучи штучним теоретичним концептом російських псевдоінтелектуалів-маргіналів, не здатне стати ефективною геополітичною ідеєю для російського неоімперіалізму.
В історичному плані, Росія також не може запропонувати потенційним союзникам нічого, окрім примітивного егоїстичного вихваляння власними історичними міфами, які видаються смішними вже за кордонами РФ.
Сусідів РФ відверто дратує роздутий до гіпертрофованих розмірів міф про перемогу Росії у так званій Великій Вітчизняній війні, при тому, що проти Гітлера боровся весь світ, а фінансував цю боротьбу американський ленд-ліз.
Багаторічна диктатура, репресії проти інтелектуалів та атмосфера переслідування інакодумства призвели до інтелектуальної імпотенції Росії. Якщо в минулому українські інтелектуали намагалися наслідувати російські дискурси, то сьогодні, коли в Росії дедалі більше говорять про православні «скрепи», всесвітню змову проти слов’янства і ностальгують за сталінською диктатурою, українські інтелектуали дивляться на російських з презирством.
Отож «фантомні територіальні болі» та агресія російської влади є реакцією на процеси розпаду Росії та глибоку духовну і економічну кризу, вихід з якої Кремль шукає шляхом експансії та об’єднання нації проти зовнішнього ворога. Слова Путіна, про те, що російського «ведмедика хочуть посадити на ланцюг, вирвати зуби і кігті», виглядають спробою виправдання агресивної зовнішньої політики та залякуванням росіян міфічними ворогами, яких сам собі нажив путінський режим.
«Фантомні болі» від втрати колишніх колоній свідчать важкий психологічний стан російського суспільства. Однак нинішні господарі Кремля забувають, що зруйновані імперії відновлювалися рідко, а історія повторюється перший раз як трагедія (на прикладі сталінської імперії), а другий раз – лише як фарс.
Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ