Законопроект передбачає зміну лише однієї букви. Йдеться про перший рядок гімну «Ще не вмерла України ні слава, ні воля...», де народний депутат пропонує змінити «України» на «Україна».
«Насправді це не зміна – це повернення первісного тексту нашого гімну, – каже Олег Канівець. – Я вважаю, що ми не повинні відмовлятися від тексту, якому вже майже 150 років. Там не йдеться про смерть України, там йдеться про те, що ще не вмерла Україна як нація. А у 2003 році з подачі Кучми тихцем фактично викинули націю, залишивши тільки славу і волю. Я обіцяв своїм виборцям повернути первісний текст гімну і тепер виконую свою обіцянку».
Державний гімн України, який Верховна Рада затвердила ще у січні 1992-го, понад 11 років існував без законодавчо затвердженого тексту. У Конституції, ухваленій 1996 року, було прописано лише музику гімну, натомість текст народні депутати мали ухвалити іншим актом. «Державний гімн України – національний гімн на музику М. Вербицького зі словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України», – йдеться у 20 статті Основного закону.
Однією з причин було якраз те, що багатьом політикам не подобався вираз «Ще не вмерла Україна...». Нарешті у 2003 році було законодавчо закріплено текст, який починався словами «Ще не вмерла України...». 6 березня 2003 року за законопроект «Про Державний гімн України» проголосували 334 народні депутати: кнопки «за» натиснули представники всіх фракцій, за винятком комуністів: соратники Петра Симоненка не підтримали текст гімну, причому 56 комуністів натиснули кнопки «проти».
Текст Державного гімну народні депутати намагалися змінити і раніше. Наприклад, у березні минулого року позафракційний нардеп Дмитро Вітвицький зареєстрував законопроект, яким пропонував так починати гімн: «Слава Богу, в Україні є і правда, і воля. Вже нам, браття-українці, усміхнулась доля...». Однак до розгляду цього законопроекту справа так і не дійшла. Змінити текст державного гімну можна лише конституційною більшістю парламенту
Історична довідка:
Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист та відомий поет Павло Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», якому в майбутньому судилося стати національним, а згодом і Державним Гімном українського народу. Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду, сталося миттєво. Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції.
Перша публікація вірша П.Чубинського була у львівському журналі «Мета», 1863, № 4. Отримавши поширення на Західній Україні, патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло (Вербицький), ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем, пише музику до нього.
10 березня 1865 року в Перемишлі під час першого в Західній Україні шевченківського концерту відбулося публічне виконання «Ще не вмерла Україна». Вже з 1917 року твір П.Чубинського та М.Вербицького почав використовуватись як Державний Гімн, але оскільки він не був законодавче затвердженим, використовувалися й інші гімни. 15 січня 1992 музична редакція Державного Гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України». Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний Національний гімн на музику М.Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні П.Чубинського «Ще не вмерла Україна». Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 з 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику М.Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.
ІА "Вголос": НОВИНИ