Тоді Ігор Швайка в інтерв’ю «Вголосу» розповів, що ще в часи його роботи в уряді «за вказівкою міністра Авакова було перевірено всі справи в Харківській області, в яких фігурувало прізвище Швайки».
«А воно багато де фігурувало, враховуючи специфіку моєї роботи. Я займався юридичним бізнесом, тому так чи інакше заходив у багато справ, зокрема кримінальних. Але тоді проти мене так нічого і не знайшли», – зауважив екс-міністр АПК.
За чотири місяці погрози Авакова нічим так і не підтвердили. Станом на кінець червня, згідно з відповіддю на запит нардепа Юрія Левченка, в Генпрокуратурі жодних кримінальних проваджень проти колишніх урядовців-«свободівців» відрито не було.
Несподівано на початку серпня з’явилась інформація про відкриття Печерським районним судом Києва кримінального провадження за статтею про отримання неправомірної вигоди у вигляді мотоцикла «Harley-Davidson». За матеріалами справи, транспортний засіб Швайка отримав від співробітників Державної продовольчо-зернової корпорації України ще в серпні минулого року, коли обіймав посаду міністра.
Насправді ж, як відомо, мотоцикл Швайка отримав від друга, «свободівця» Олександра Мирного (який є офіційним мільйонером) як компенсацію за спалене під час Революції гідності авто «Mitsubishi L 200».
Швайка пояснив ці несподівані обвинувачення початком виборчої кампанії.
Так само Олександр Мирний заплатив заставу в розмірі 1,2 мільйона гривень після того, як 30 жовтня Апеляційний суд змінив Швайці запобіжний засіб – із взяття на поруки на арешт з можливим внесенням застави.
Нагадаємо, колишній міністр і кандидат у міські голови Харкова фігурує у справі за статтею «участь у масових заворушеннях, якщо вони спричинили загибель людей», яка передбачає покарання 8-15 років. Зокрема, Швайці закидають, що його участь у сутичці під парламентом могла призвести до загибелі представників Нацгвардії.
Так, Швайка пояснює, що нікого не бив, а лише забрав у силовиків один щит й одну палицю, якою його перед тим ударили по плечах. Водночас слідство не відкидає: через те, що нацгвардієць залишився без щита, його поранило під час вибуху гранати чи інших вибухових пристроїв.
Під час останнього допиту 26 вересня взяли зразки слини та відбитки пальців, також вилучили закордонний паспорт.
Сам підозрюваний «свободівець» зареєструвався вже кандидатом у міські голови Харкова, але не має певності, чи пробуде на волі до кінця виборів.
«Вголос» дізнався в Ігоря Швайки деякі подробиці їхніх минулих стосунків з Арсеном Аваковим, а також його прогнози щодо подальших дій слідчих.
Які ваші внутрішні відчуття, справу доведуть до обвинувального вироку з ув’язненням? Чи пов’язуєте це все з виборами, після яких справа затихне?
Не знаю, що вони наважаться зробити. Я абсолютно спокійний. Упевнений, що ми робимо правильну справу, як свого часу говорив Степан Бандера, «наша справа настільки велика і важлива, що наша смерть наближає нашу справу набагато швидше, ніж усе наше прожите життя».
На початку вересня ГПУ передала вашу справу щодо купівлі мотоцикла в МВС. Чи вам відомо щось про це слідство, вас викликали на допит? І чому лише цього літа з’явилася ця справа – через рік після купівлі самого мотоцикла?
Про існування кримінальної справи щодо мотоцикла, який я придбав ще минулого літа, мені відомо лише з повідомлень у ЗМІ. Впевнений, тепер ця справа є якоюсь рятівною соломинкою для «фейсбучного» міністра Авакова, щоб очорнити мене та партію.
Ви, як й Аваков, розпочинали свою політичну діяльність із Харкова. У вас ще й раніше були особисті протиріччя? Чи є якась особлива складова в такій відвертій нелюбові до «Свободи»
Між нами – світоглядна прірва. Ми, «свободівці», цілісні, а вони – перебіжчики, сикуни і брехуни. Їхні партії міняються так часто, як і їхні назви.
Коли 2010 року я балотувався на посаду харківського міського голови, паралельно висувалися Кернес й Аваков, їхній збірний образ я прозвав Кераков. Ще тоді я казав, що відмінність Кернеса від Авакова в тому, що коли Аваков бреше, то поки що червоніє. Тепер Аваков уже не червоніє.
До всього, Аваков – невдячна істота, бо коли його саджав попередній режим за господарський злочин, бо його структура вкрала 700 гектарів землі, і це мало ознаки політичного переслідування, я приходив до прокуратури Харківської області, пропонуючи взяти його на поруки. А нині він віддячує тим, що з особливим тиском намагається з мене зробити злочинця.
З 2012 року ви разом були в парламентській опозиції, потім в урядовій коаліції, ваші стосунки якось внормувалися на той час?
У парламенті, відверто кажучи, ми один одного не зауважували. Вже в уряді мали протиріччя, бо Яценюк, Петренко, Аваков дивилися лише на те, де можна «урвать» персонально для себе. Причому їм було байдуже, як це загалом вплине на стан справ в Україні.
Бо як інакше можна було назвати їхню спробу смикнути «Артемсіль». Це підприємство харчової промисловості, яке було в підпорядкуванні Мінагрополітики, підпорядкувати Мінтрансу, тобто структурі, яка належала групі Яценюка. Назву партії не називатиму, бо вони так часто міняються, що довше за два роки не живуть.
Аргументація була дивовижна: бо підприємство виготовляє технічну сіль, якою посипаємо дороги взимку. Це нічого, що технічна сіль – лише 4% усього виробництва.
По суті, тоді підприємство, яке було на лінії фронту, звинуватили, що воно годувало сепаратистів. Погрожували навіть, що вагони не дадуть.
Тобто існує конфлікт між нашою цілісністю і їхньою продажністю, він є в основі нинішньої кримінальної справи й персонального «теплого» ставлення.
Ваші однопартійці в ефірах тепер згадують, що у вас був конфлікт з Аваковим через Харківський завод шампанських вин. Що це було?
Харківський завод шампанських вин – державне підприємство, куди я призначив виконувачем обов’язків директора, якого структура Авакова, що мала кількох арбітражних керуючих і вже не перший рік дотискала справу про банкрутство, просто не допустила до ревізії на заводі. У найкращих традиціях режиму Януковича туди завели бійців. Відтак цей завод залишився у межах інтересів Авакова персонально, а не в державній сфері.
І так повсюдно, де не копни, на кожному кроці виявлялися персональні інтереси наших партнерів по коаліції.
Одна з претензій до «свободівців» щодо 31 серпня – замість заспокоїти своїх людей, вони самі брали в сутичках участь. Що вас особисто змусило відібрати щит у нацгвардійців? Можливо, треба було вчасно зупинитися і не піддаватися на провокації?
Коли людей поруч мене б’ють, коли бачу, як хтось закриває закривавлені голови від ударів, а іншого «беркутівці» чи то нацгвардійці гамселять палицею, я її відбираю, викидаю під сцену й так деморалізую їх.
Коли тебе б’ють, ти не будеш укриватися, а адекватно відповідатимеш, зокрема нейтралізуючи загрозу. Розумію, що це працівник правоохоронного органу й закон забороняє його бити. Тому моє завдання було зробити так, щоб він нікого більше не бив.
Під час загострення конфлікту моє завдання було в тому, щоб силовики й учасники протесту перебували на відносно безпечній відстані, щоб між ними був хоча б метр, щоб не було між ними безпосереднього контакту. Тому я більшість часу стояв спиною до своїх й обличчям до щитів.
Але коли лінія проривається, «черево» починає рости і з палицями кидається на людей, то це треба розбороняти. Як наслідок, у мене гематоми, я отримав легкі опіки від газу.
Я дав відсіч, бо мене так виховали, у нас на Донбасі так було прийнято: коли на тебе наступають – давати відсіч (Швайка шкільні роки провів на Луганщині – авт.)
За вашою версією, з чого почалися сутички, з чийого боку було запущено «іскру»? Ваша версія: це була провокація влади чи це свої ж люди підтравили?
Я не бачив хронології, бо не був над процесом, як квадрокоптер, який літав над нами і все знімав. Не можу нічого стверджувати, але існує народна версія, що це була спецоперація МВС для того, щоб вибухом відвернути увагу від подій у Верховній Раді, а заодно й замочити «Свободу».
Я знаю єдине, що під час слідства не можна озвучувати прізвища та, ба більше, називати винними тих, щодо кого ще не відбувся суд. Максимум, що мало вийти в інформаційну площину, – це повідомлення про затримання особи, якій оголошено підозру. Все інше не розголошують в інтересах слідства.
Аваков неодноразово порушив закон без суду і слідства, назвавши винних. Це тиск на суд, це втручання в роботу слідчих і судових органів, бо в його словах звучить закінчений склад злочину.
Я на місці слідчого зробив би собі карколомну кар’єру й на підставі повідомлення в ЗМІ порушив би кримінальну справу проти свого керівника – Авакова. Або ж прокурорський слідчий може таку ж справу порушити. Так, цю справу, очевидно, за дві години закрили б. Але її внесли б у реєстр і вона стала би прецедентом, який дозволив би зробити незворотними процеси, до яких ми всі прагнемо.
«Свободі» загалом закидають, що нині не час для протестів, не час відкривати внутрішній фронт чи починати третій Майдан. Тобто такими протестами, мовляв, «Свобода» лише підіграє Росії, розбурхуючи ситуації всередині країни під час війни.
Підіграють Росії ті, хто не хоче війну називати війною. Тому це Порошенко, Яценюк, Аваков і їм подібні грають на руку Путіну. Бо є очевидним, що в Україні вітчизняна війна, треба вести бойові дії та звільняти нашу територію.
Щодо доречності протестів, то владу, яка нині нехтує правами громадян, а для відвернення уваги від грабіжницьких змін покладає відповідальність на абсолютно безневинних осіб, ми не потерпимо.
Мар’яна П’єцух, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ