Пані Ірино, чому «Свобода» вирішила втрутитися у земельний конфлікт у Малехові та інших селах?

Ви пригадуєте, як розвивалися події у листопаді минулого року. Мешканці Малехова та сусідніх сіл не добилися правди ні від влади, ні в судах, і з відчаю двічі перекривали автотрасу «Львів-Київ». Та вони могли хоч щодня виходити на дорогу – жодної реакції від влади це не викликало. І тоді селяни звернулися до «Свободи» за захистом, і ми буквально привели їх під стіни обласної ради. Там уже їхні голоси мусили почути. 

Тоді «Свобода» стояла поруч з пікетувальниками й вимагала дослухатися до їхніх проблем…

Депутати-свободівці вимагали від керівництва облради провести позачергову сесію щодо проблеми незаконного відчуження земель у Малехові та інших селах. Адже йшлося про жахливе свавілля судів, через рішення яких громади втратили сотні гектарів землі. Дорогої землі, яка коштує мільйони доларів, бо розташована поблизу траси і по суті у передмістях Львова. Селян було пограбовано. Але пікетувальникам довелося довго кричати «Ганьба!», аби керівництво облради відреагувало і скликало сесію. Депутати фракції ВО «Свобода» підготували на позачергову сесію проект рішення, у якому вимагали захисту майнових та земельних прав мешканців Львівщини. 

Як так могло статися, що суди різних інстанцій ухвалювали незаконні рішення, й ніхто не міг зупинити цього свавілля?

У тім то й річ, що рейдерські схеми, які використовують для захоплення землі, базуються на суддівських рішеннях і рішеннях влади. Ось, для прикладу, схема, яку застосовували в нас. Особа, яка навіть не є мешканцем конкретного села, а має фіктивну довідку про перебування у ньому, звертається в орган місцевої влади, щоб отримати у безкоштовне користування чи власність земельну ділянку. Розмір ділянки залежить від цільового призначення - для сільськогосподарських робіт – до 2 га, для ведення садового господарства – до 0,12 га. Місцева влада відмовляє громадянину, але він подає судовий позов, який зазвичай приймає рішення на його користь. У випадку оскарження Апеляційний суд також приймає рішення на користь позивача. Усе це відбувається досить швидко, майже автоматично. Доки громади зрозуміє, що її пограбували, щось змінювати уже запізно. Усе це страшно, бо фактично сама місцева влада віддає громадську землю рейдерам, суди їм прислуговують (не безкорисливо, звичайно), а захоплювачі поводяться все нахабніше. 

Чи можна зупинити це пограбування народу?

Усі нарікають на недосконалість нашого земельного законодавства, але я вважаю, що проблема не тільки в цьому. Корінь зла - у нашій наскрізь корумпованій судовій системі. Це в судах трактують земельний кодекс, як їм вигідно, й приймають замовні рішення. Потім ці рішення скасовують суди вищих інстанцій, але винні не несуть жодного покарання. На жаль, суд в Україні перетворився на своєрідний управлінський орган, судові рішення в багатьох випадках заміняють в нас закон. 

Та все ж вдалося добитися справедливості щодо земель у Жовківському та Пустомитівському районах? 

Це наша велика перемога! Ми пробили мур, який, здавалося, неможливо зрушити. Це і перший дзвіночок для тих, хто порушує закон, наживається на людській землі. Уся ця безкарність – до пори до часу. Ми будемо контролювати виконання рішення щодо Мелехова та інших сіл, а також відстежуватимемо інші випадки рейдерського захоплення землі. Адже під загрозою незаконного захоплення – ще сотні гектарів прилеглої до Львова дорогої землі. Але хочу наголосити, що самі селяни мають бути пильними й не допускати рейдерства на своїй землі. Дуже сподіваюся, що згадані рішення вищого адміністративного суду не стане черговою ланкою у рейдерських схемах і лише спробою змінити власника. На цій землі повинні хазяйнувати її справжні господарі.

 


 

ІА "Вголос": НОВИНИ