Висновки дослідників опубліковані в Journal of Astrobiology & Outreach.
На думку вчених, найбільш ефективно – використовувати внутрішні ресурси супутника, а не покладатися на доставку енергоносіїв ззовні. Зокрема, дослідники розглянули приливну енергетику Титану.
Проходячи в неоднорідному гравітаційному полі могутнього Сатурна, супутник відчуває потужну дію приливних сил, які створюють сильні припливи в його озерах. Найбільше з них, Море Кракена, піднімається на метр, і енергія цієї хвилі спрямовується до вузької протоки, що розділяє північну і південну частини моря протоки Селдона. Учені порівнюють її з Гібралтаром на Землі: на їхню думку, тут цілком можна розмістити турбіни, які збирали б енергію щоденної припливної течії і виробляли електрику.
Вітрогенерація на Титані залишається питанням спірним. З одного боку, атмосфера його досить щільна (в 1,5 рази щільніше земної), а утворення дюн на поверхні свідчить про те, що вітри, принаймні, час від часу, тут дмуть. З іншого боку, ми поки не отримали прямих свідчень про них, їхню силу і динаміку змін. Згідно із даними зонду Huygens, що пройшов крізь атмосферу Титану у 2005 року, у її верхніх шарах вітри все-таки досить сильні. Тому дослідники вважають, що для використання цієї енергії потрібні не звичайні вітряки, а літаючі, розміщені, наприклад, на дирижаблях або повітряних зміях.
Окрім того, учені порахували, що якщо покрити сонячними панелями 10% площі Титану, їхньої енергії вистачить на те, щоб забезпечити потреби 300 мільйонів осіб.
ІА "Вголос": НОВИНИ