Припустімо, є сім’я, яка отримала у спадок шикарний дім із повною начинкою. Та через свою безгосподарність за кілька років глава сімейства зумів винести з дому фактично всі цінні речі, залишивши хіба що старий диван та телевізор. З боку ця родина виглядала заможною, жила на широку стопу, та що буде з нею за короткий проміжок часу – віддадуть дім у заставу, залишаться голі-босі?
Усе, що привабливе, продамо
Те саме відбувається й зі Львовом, зокрема його старою частиною, де комунального майна стає все менше й менше, а замість книгарень, аптек з’являються все нові й нові кафешки.
Цього тижня керівник управління комунальної власності Львівської міської ради Інна Свистун заявила, що забезпечила цього року надходжень від приватизації майна в розмірі 69,5 млн грн з ПДВ за плану 38 млн грн. З цієї суми до бюджету міста надійшло трохи більше ніж 58,7 млн грн. «Це найкращий показник від моменту існування управління комунальної власності», – запевняють у львівській мерії. При цьому не згадують про цьогорічну девальвацію гривні, інфляцію, зниження цін на ринку нерухомості.
Понад 24 млн грн з 69,5 млн грн надійшло від продажу комунальних об’єктів на аукціонах, решта – від приватизації способом викупу.
«Протягом останніх кількох років управління комунальної власності проводить цілеспрямовану політику для збільшення кількості об’єктів, які місто реалізовує на аукціоні. Адже це такий спосіб приватизації, який, з одного боку, дозволяє забезпечити максимально можливі надходження до бюджету від продажу, з іншого – це найбільш прозорий і відкритий спосіб приватизації, який відкидає корупційну складову», – переконує Інна Свистун.
Фактично всі найкращі комунальні об’єкти міста йдуть з молотка в приватні руки. Так, найвдалішим прикладом проведення аукціону Інна Свистун називає продаж нежитлових приміщень на вул. Дорошенка, 36, за 8,66 млн грн. Усе б нічого, та в цьому приміщенні була старовинна аптека, а що з’явиться тепер – невідомо. Депутат Львівської міської ради, член комісії з питань комунального майна та власності Ірина Шалакавська пояснює, що в угоді купівлі-продажу цього об’єкта було чітко вказано, що приміщення мають використовувати під музей-аптеку: «Однак ми не побачили добросовісного покупця, приміщення далі в страшному стані, ремонтні роботи не розпочато й невідомо, де поділися старовинні меблі».
Ще одним яскравим прикладом вдалої приватизації Інна Свистун називає продаж першого поверху приміщення на Староєврейській, 26, площею 11,3 кв. м за 2,585 млн грн, за яке змагалося аж 18 претендентів. Окрім того, за останній період з молотка у Львові пішло й приміщення на пл. Ринок, 28, яке придбав місцевий мільйонер Богдан Дубневич. За понад 300 м кв. у серці Львова він заплатив 16 млн 800 тис. грн. «За час співпраці нашої депутатської комісії з керівником управління комунальної власності Інною Свистун у нас були постійні конфлікти. З якого приводу? Депутати дуже просили не продавати площу Ринок у зв’язку з тим, що триває криза. Так, на площу Ринок і суміжні вулиці є попит, бо всі розуміють, що іншої такої площі немає і не буде. Та, на наше переконання, об’єкти в історичному ареалі краще здавати в довготермінову оренду, щоб зберегти майно міста й пам’ятки архітектури. Бо, коли майно продано, ми вже не маємо права впливати на статус приміщення, його цільове використання, не можемо простежити, як відбувається його збереження», – пояснює Ірина Шалаковська.
У депутатів та чиновників думки не збігаються
Інна Свистун розповідає, як відбувається визначення долі того чи іншого комунального майна: «Умовно, ми виселили недобросовісного орендаря, у нас звільнився об’єкт і маємо вирішити, як надалі його використовувати. У нас є варіанти: можемо його здати в оренду чи продати способом аукціону чи конкурсу. У нас є комісія, яка включає представників структурних підрозділів Львівської міської ради й депутатів з профільної комісії щодо майна, яка щоразу за кожним об’єктом ухвалює рішення. Управління комунальної власності завжди проводить таку політику, переконуючи всіх інших членів комісії, що ті чи інші привабливі об’єкти великої площі доцільно продавати на аукціоні, а не здавати в оренду».
Інна Свистун сама зізнається, що на початку в них були певні непорозуміння з депутатським корпусом: «Наші пропозиції щодо продажу об’єктів на аукціоні не завжди знаходили достатню підтримку в представників депутатського корпусу. Не завжди депутати з першого разу голосували за ухвали про проведення аукціонів щодо тих чи інших об’єктів». Ірина Шалаковська пояснює, що в депутатів зовсім інша позиція: зберегти майно, історичну спадщину міста, віддати його в довготривалу оренду, наприклад, на 49 років. Чому довготривалу? Щоб орендар вкладав кошти й був упевнений, що завтра це приміщення ніхто не відбере, але не продавати. Тим паче, за словами Шалаковської, купити приміщення нині спроможні лише мільйонери, а от узяти його в оренду мала б можливість більша кількість людей. До слова, від оренди майна цього року бюджет міста отримав теж немалу суму – майже 25 млн грн.
«На жаль, чиновники нас не слухають, мають своє бачення на розпорядження майном, мають більшість переважно у всіх комісіях – і депутати впливати повноцінно на це не можуть. А тепер, коли у складі Львівської міської ради буде більшість депутатів від «Самопомочі», я навіть не можу уявити, що буде з цим майном. Тому що такий зухвалий випадок, як продаж універмагу на Ринку (порушено кримінальну справу про заниження оціночної вартості майна), приміщення на площі Ринок, 10, коли за копійки передали 648 м кв. і місто отримує за них усього 16 тис. грн, говорить про багато. Раніше там була книгарня, а тепер черговий заклад компанії «!Фест».
Черговий розпродаж майна вже 11 грудня
Загалом у Львові цього року відбулося 7 майнових аукціонів. А вже на 11 грудня заплановано черговий аукціон, на який буде виставлено 4 комерційно привабливі об’єкти, в тому числі нежитлові приміщення в центрі Львова – на вул. Фурманській, 7 і 9 (біля Оперного театру), площа яких сумарно становить 85,6 м кв. Також з молотка піде необароковий будинок на вул. Тершаківців, 4, зведений ще у 1898 році за проектом Наполеона Лущкевича, який є пам’яткою культурної спадщини. Новий покупець мав би його відремонтувати. Ще один об’єкт розміщений не в центрі, а на вул. Миколайчука, 24.
Щодо приміщень на вул. Фурманській, то, за словами Інни Свистун, у них були суперечки з депутатами, чи варто обидва ці приміщення виставляти на аукціон. «Депутати пропонували хоча б один об’єкт передати в оренду, управління наполягало на продажі обох», – каже Свистун. Стартова ціна продажу цього майна – приблизно 1200 дол. за м кв. Водночас Ірина Шалаковська розповідає: щодо вул. Фурманської було дуже багато звернень з проханням надати ці приміщення під реабілітаційні центри, які надавали б психологічну допомогу учасникам АТО. «На жаль, було ухвалено рішення винести їх на аукціон, я особисто за це не голосувала», – каже Шалаковська. Так само, за її словами, не поспішає міська рада й продавати приміщення під творчі майстерні, запитів про які від митців надходить дуже багато.
Увесь перелік майна, яке місто планує продати найближчим часом, виставлено на сайті www.mayno.lviv.ua. Інна Свистун розповіла, що вже готові ухвали також щодо 10 об’єктів про проведення аукціонів на початку наступного року. Зокрема, продати планують цілі будинки на вул. Підміській, 16, Панаса Мирного, 13, Авіаційній, 7-б, Дублянській, 11.
Ще одна каденція – і нічого не залишиться
Депутат Ірина Шалаковська переконана, що місту нічим пишатися, стверджуючи, що продано майна майже на 70 млн грн.
«Адже 70 млн грн три роки тому чи п’ять і тепер – це зовсім різні речі. Поки триває оцінка майна, поки людина перераховує ці кошти, поки вони надійдуть до бюджету, частину з них уже з’їсть інфляція. До того ж, на мою думку, доки не буде чіткого розподілення коштів бюджету, щоб було видно, які доходи спрямовують на які видатки, цього не варто робити. Ну, добре, ми продали приміщення на площі Ринок, а куди пішли ці кошти, що отримали львів’яни? Оскільки в нас є дуже багато пам’яток архітектури, нам потрібно їх максимально зберегти для нащадків. А прийшов мер Садовий і ми бачимо, що в серці Львова суцільні криївки, фести тощо», – каже депутат. Ба більше, продаючи площу Ринок й історичний ареал, на думку депутата, громада дуже ризикує, адже це майно потрапляє невідомо в чиї руки і що потім буде в цих приміщеннях, ніхто не знає. «Так і з’являються російські банки, рошени тощо. Адже як можна вплинути на приватного власника? Є речі, які не можна продавати», – пояснює обраниця.
Ще одним прикладом безгосподарності Ірина Шалаковська називає продаж приміщення на вул. Олени Степанівни, 31, де була поліклініка. Аукціон відбувся цього року: будівлю, що була колись палацом, площею майже 500 м кв. продали за 4 млн 185 тис. грн.
«Ця будівля стояла вивільненою три роки. Якби її продали тоді, то ці 4 млн, можливо, щось би й вартували. А за три роки її віддали на поталу бомжам, які винесли звідти фактично все, навіть балясини зі сходів. І через три роки міська рада оцінила цей палац і продала за 4 млн грн. Така сама історія тепер відбувається і з будівлею кінотеатру ім. Б. Хмельницького в центрі Львова, де керівному складу не дають можливості зберігати це приміщення, воно просто знищується», – наголосила депутат. Врешті Ірина Шалаковська переконана, що ще одна каденція теперішньої влади – і місту не залишиться що продавати.
Олена Янковська, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ