У м. Чугуїв Харківської області перепоховали 20-річного Руслана Дейнеку, котрий загинув у Іловайському котлі.
Про це повідомляють місцеві ЗМІ.
Зазначається, що родичі п'ять років розшукували військового. Всі сподівалися, що він живий. Траплялися й аферисти, котрі за гроші обіцяли матері знайти сина. Проте всі ці спроби виявилися марними.
Розшукали останки загиблого Руслана Дейнеки під Запоріжжям, на Кушугумському кладовищі. Звідси його заберуть родичі, щоб перепоховати на Харківщині.
Мати Ауріка гладить жовто-блакитну тканину, якою обтягнута труна. "Він лежав тут, чекав, напевно, на нас", — плаче жінка.
Родичі згадують, що 19-річний Руслан навчався у технікумі, згодом вступив на заочне відділення Харківського національного університету радіоелектроніки та пішов на контракт у ЗСУ.
Руслан Дейнека був навідником гаубичної самохідної артилерійської установки. 2014 року хлопець потрапив у Іловайський котел. З 27 серпня, Руслан перестав виходити на зв'язок із батьками.
"Подзвонив і все, більше не було дзвінків. Сказав, що обстрілюють, почав говорити, що хоче іншу роботу", — переповідає останню розмову з сином Юрій Дейнека.
"Сказав, що дуже страшно, мамо, нас обстрілюють, мені дуже страшно. А ми нічим не могли йому заради", — мати знову ридає.
За місяць по тому українські пошуковці поміж сіл Ленінське та Новокатеринівка на згорілому пшеничному полі знайшли вщент розтрощену вибухом САУ, а біля неї зібрали фрагменти людських останків, які привезли до Запоріжжя.
"У складі батальйонно-тактичної групи 92-ої бригади було три САУ. Усі три місця, де вони були знищені ворогом, ми знайшли. У них є номери, є фото. І біля однієї ми зібрали останки невідомого бійця… Те, що ми бачили зараз під час ексгумації, це саме ті людські рештки, які ми збирали тоді у вересні 2014 року на полях під Іловайськом", — розповідає представник місії "Евакуація 200" Павло Нетьосов.
"У ніч на 28 серпня 92-га бригада намагалася прорватися до оточених українських військових. САУ Дейнеки накрило ворожим обстрілом, вибухнув боєкомплект. Навіть від установки мало що залишилося. Там велика вирва, два метри завглибшки. Від посадки майже нічого не лишилося, поле пшениці було, воно повністю згоріло, жодного колоска. Руслана збирали в радіусі 200 метрів", — згадує Нетьосов.
ІА "Вголос": НОВИНИ