Теперішня влада може реагувати тільки тоді, коли на неї є тиск націоналістичних сил. Якби при владі були націоналісти, в Одесі пікнути боялися б
- Нещодавно в Одесі міська рада своїм рішенням вирішила фактично знівелювати ЗУ «Про декомунізацію» і проголосувала за повернення вулицям старих радянських назв, які змінювали минулого року. В контексті згадаю і випадок у Конотопі, де міський голова буквально розганяв з'їзд так званого «Українського вибору», проекту Медведчука. Це тривожні дзвіночки, насправді, очевидно, що це робиться з метою провокацій. Що відбувається, пане Олеже? З чиєї мовчазної згоди антиукраїнські сили беруть реванш?
О. Т.: Я би ще додав до вашого переліку появу наметів синього кольору і роздачу листівок, як це було в Конотопі, в Маріуполі, інших обласних та районних центрах Південної і Східної України. Ви правильно назвали слово, зараз відбувається реванш диктатури режиму Януковича, комуністичного і проросійського режимів, які ще недавно керували в Україні. Я пригадую, що під час Революції Гідності було чотири основні вимоги, які ставив Майдан перед суспільством і перед владою: ліквідація режиму Януковича, недопущення реваншу диктатури, щоби не ставати на ті самі граблі, як під час Помаранчевої Революції (коли революція перемогла, а потім всі, проти кого боролися - опинилися при владі), третє - початок реформ і четверте: кроки, які би мали знищити негативні наслідки панування режиму Януковича. Так ось, зроблено було тільки перше - усунули режим Януковича і чомусь багато-хто не приділяв достатньої уваги отій стратегічній меті - недопущенню реваншу диктатури. «Свобода» тоді, після Революції Гідності, поставила два основні питання відразу на другий день після втечі Януковича перед нашими тодішніми партнерами по Майдану - ухвалення закону про люстрацію і ухвалення законів про декомунізацію.
Питання декомунізації - це не тільки повалення пам'ятників чи перейменування вулиць - це зміна свідомості громадян. Це можна було зробити зразу після революції, в перші тижні, в перші місяці, поки одні боялися, поки вся та комуно-московська група політиків і їхніх симпатиків не очунялася, а тепер, коли вже пройшло майже чотири роки, вони відчувають певну безкарність. Більше того, ми побачили реванш, вони не те, що не дають завершити знесення пам'ятників катам українського народу, зміну назв вулиць, площ, населених пунктів, вони вже почали атакувати. Те, що відбулося в Одесі - це як раз один з таких прикладів.
Труханов - мер Одеси - з російським громадянством. Нагадаю, що ініцатива скасувати перейменовані назви вулиць надійшла від партії мера Одеси, від секретаря ради, його однопартійця. Більше того, це зробили з грубим порушенням регламенту, бо вносили це з голосу.
- Яка реакція на це має бути, зокрема, Президента України?
О. Т.: Теперішня влада може реагувати тільки тоді, коли на неї є тиск націоналістичних сил. Як би при владі були націоналісти, в Одесі би пікнути боялися, бо вони би знали, що буде жорстка реакція. При сьогоднішій владі бариг, так званих лібералів, зрадників ідей Майдану - їм байдужі ці речі. Бо більшість теперішньої влади - це не тільки служки олігархів, це люди, які вийшли з комуністиного середовища і для них це є рідним, просто вони опинилися тепер при владі в таких умовах, що вони мусять виступати проти комуністичного насліддя.
Що цікаво, Міністерство оборони кілька тижнів тому дало заяву, що можуть бути провокації в Одесі. Дії, які можуть спровокувати одеських патріотів на певну реакцію перед річницею подій 2 травня (ред. пожежа в Будинку профспілок Одеси). Тобто Міноборони попереджало, що буде провокація, але нікому в голову не могло прийти, що цю провокацію зроблять місцеві народні обранці на чолі з міським головою!
Якщо буде рішення суду, що місцева влада перевищила свої повноваження, то ми будемо впливати і тиснути на Верховну раду, щоби заставити їх винести рішення на порядок денний і проголосувати за розпуск міської ради, бо це єдина законна можливість розпусти раду, зокрема Одеську міську, коли вона порушує закон і це доведено в судовому порядку. Ми вимагатимемо цього кроку.
Єдиний зараз механізм, що цей Трудовий кодекс не пройде - їхній страх
- 27 квітня у Києві відбувся Марш проти Трудового кодексу. Активісти заявляли про те, що трудовий кодекс, який пропонують в Кабміні, неприпустимий і написаний під диктовку олігархів, і в принципі вимагають відставки міністра Соціальної політики Андрія Реви… Україні насправді потрібен Трудовий кодекс, про це говорять правники вже не один рік. Бо Кодекс законів про працю є морально застарілий… В чому найбільша небезпека тих змін, які пропонують в міністерстві зараз? Чому активісти, і, зокрема, «Свобода» проти?
О. Т.: Наша влада сьогодні складається з коаліції партії Президента, партії колишнього Прем'єра Яценюка і недобитків Партії регіонів, які нелегітимно обрали Уряд, і які самі є нелегітимними, бо ми до сих пір не бачимо списку коаліції. Це є політичні сили і політики, які відстоюють права не просто олігархів, а представників крупного, великого бізнесу. Всі закони, які вони ухвалюють, чи це закон по медицині, чи по молоді, чи по культурі, чи по підприємництву, чи по енергобезпеці, вони будуть ухвалювати, виходячи з інтересів крупного капіталу. «Свобода» як політична сила відстоює інтереси середнього класу, ми по-різному дивимося на Закони. Не дивно, що ці проолігархічні представники теперішньої влади, які відстоюють інтереси крупного капіталу, крупних роботодавців, не представників на заводі, а роботодавців, звісно, що вони написали проект Трудового кодексу не в інтересах простого трудяги, а в інтересах крупного роботодавця.
- Наскільки можуть бути ефективними ці протести проти нового Трудового кодексу, чи вплине це на рішення депутатів?
О. Т.: Однозначно, якщо протести будуть великі, якщо буде реальний тиск на депутатів. Вони не будуть слухати, що кажуть люди до тих пір, поки вони не будуть боятися того, що народ їх може винести і повикидати з вікон - оце єдиний зараз механізм, що цей Трудовий кодекс не пройде - їхній страх. Бо вони можуть боятися, або своїх спонсорів-олігархів, або народу. Зараз вони бояться більше спонсорів, ніж народу.
- Нещодавно відбулися збори ініціативних українців, на яких прийняли рішення про те, що в Україні необхідно провести референдум про заборону продажу землі сільськогосподарського призначення. Тепер маємо інформацію про те, що адміністративний суд заборонив проводити такий референдум. Як далі розгортатимуться події?
О. Т.: Поки не відбудеться люстрація суддів, доти будуть такі проблеми. Фактично, якась невідома громадська організація подала до суду нібито бажання громадськості провести згідно із Законом референдум, що якимось чином порушує їхні права і суд ухвалює рішення, що на час, поки він буде вести справу, призупинити всі юридичні дії щодо запуску процесу підготовки референдуму.
«Свобода» двічі пробувала провести подібний референдум і по Криму, і по землі, але саме через подібні рішення суддів і бездіяльність ЦВК, запустити це не вдалося. Це було за часів режиму Януковича, тепер при теперішньому режиму історія повторюється.
Олігархи і їхні партнери за кордоном зацікавлені купити українську землю. Під час Другої світової війни німці шарами знімали український чорнозем і вивозили його, а особливо йдеться про унікальний так званий «солодкий» чорнозем, подібного ніде в світі немає, це є Правобережна Україна. Вони хочуть оцю безцінну землю купити, селян довели до відчаю зараз, фермерів нижче від плінтуса опустили, а тепер хочуть за копійки скупити, хоча ця земля коштує в тисячі разів більше, ніж пропонуватимуть оті горе-латифундисти.
«Свобода», виходячи з націоналістичних, бандерівських постулатів, вважає, що земля сільськогосподарського призначення повинна належати громаді, держава повинна контролювати цей процес.
Більше слухайте в інтерв'ю
ІА "Вголос": НОВИНИ