Європейська космічна агенція поки що відіграє головну роль у вирішенні проблеми космічного сміття, розробляючи місію під назвою "e.Deorbit", метою якої стане забрати із космосу старий великий європейський супутник, повідомляє "BBC Ukraine".
Місія дуже амбітна: для неї вже створили низку технологій, зокрема спеціальний гарпун, який розробили британські інженери із компанії Airbus.
Тут теж існують свої ризики, проте у разі успіху місія покаже світові, що технічне вирішення проблеми космічного сміття існує, попри те, що політичні, юридичні та фінансові її аспекти все ще потребують обговорень.
На тлі зростання проблеми космічного сміття у сфері освоєння і використання космосу відбувається ренесанс. Там, де раніше домінували уряди і космічні агенції, з їхніми масивними, багатомільярдними супутниками, позиції починає займати індустрія.
Невеликі компанії і стартапи демонструють, як малі бюджети не завжди означають малі амбіції. Наприклад, Planet Labs із Сан-Франциско, що використовує так звані "кубсати", або "супутники-куби", щоб робити знімки нашої планети. Їхні апарати менші від ручної валізи, проте вміють робити і надсилати знімки Землі високої роздільної здатності для безлічі цілей.
І поки інші компанії, включно зі SpaceX та OneWeb, планують запускати цілі сузір'я малих і дешевих супутників, у космічних агенціях побоюються довгострокових наслідків повсюдної і швидкої комерціалізації космосу.
Зокрема науковців непокоїть, що збільшення кількості супутників на орбіті істотно збільшить необхідність виконувати маневри для уникнення зіткнень і прискорить настання "синдрому Кесслера".
Явище зіткнення й накопичення космічного сміття у космології називається "синдромом Кесслера" - за іменем науковця НАСА Дона Кесслера, який виявив і дослідив цей процес у 1978 році, довівши, що такий сценарій розвитку подій - хоч його часто перебільшують - цілком реальний.
У 2014 році технічний радник Всесвітнього фонду безпеки Браян Віден назвав проблему космічного сміття "суперлихою". Як пояснив він, такі проблеми особливо важко розв'язати, адже час на це збігає, немає підтримки з боку центральної влади, а ті, хто хочуть їх вирішити, зазвичай самі створюють нові проблеми. Зрештою, їх розв'язання залишається на відповідальності майбутніх поколінь.
За словами експерта, важливим першим кроком у таких випадках є розширення кола людей, що підтримують заходи із скорочення ризиків.
І дійсно, є ознаки, що і старі, і нові гравці космічного поля розуміють необхідність зменшити негативний вплив їхньої діяльності у космосі і обмежити наслідки для інших користувачів орбітального простору.
Космічна ера дала нам глобальні вирішення деяких найбільших проблем сучасності, написав Ернст Штулінґер у листі до Марі Джукунді. Проте вона також і показала нам, що подальша зневага до космічного простору безумовно вплине на нашу здатність і надалі знаходити рішення, що матимуть наслідки для мільйонів людей.
ІА "Вголос": НОВИНИ