Представник МВФ в Україні Йоста Люнгман жорстко заявив, що вони «поки що не побачили радикальних змін щодо рівня корупції». І це не дивно, адже складно вимагати від країни якихось реформ у цій сфері, якщо її Національна агенція з питань запобігання корупції днями й ночами старанно працює над тим, аби хабарництво, як і деякі високопосадовці, не відчували суворості світу цього та подовжували жити у звичній розкоші.
НАЗК — це чудовий приклад того, як ставити собі завдання та виконувати його. Не хочеш розізлити «поважного» пана з торбою грошей, видали його декларацію, спусти в унітаз, або віддай своїй дитині, щоб та зробила з неї витинанку в дитячому садку, бо іншого пояснення того, що за два попередня роки перевірили лише 0,03 % декларацій, з яких лише 10 % мають ознаки нечесності, немає. І, звісно ж, це не НАЗК надто повільно перевіряє декларації, це українці надто швидко старіють.
Крім того, цікавим є ще той факт, що цей орган відмовився від автоматизованої перевірки, що допомогло б вирахувати мільйони ознак корупції за кілька днів, і це після того, як Президент Порошенко закликав все «кардинально переробити». Авжеж, вийшло справді доволі кардинально…
Ось тільки схоже це більше на «злиття» фактів, які можуть негативно вплинути на результати президентських і парламентських виборів, адже, як і у представників відомого італійського клану — щоб залишитися біля керма, найкраще позбутися доказів.
То ж чим насправді є НАЗК? Чому його робота настільки непомітна та чи варто утримувати орган, який перетворився на особисту камеру схову високопосадовців, «Вголос» питав у експертів.
Тарас Загородній, політичний експерт:
Міна була закладена зі самого початку створення НАЗК, НАБУ й усіх інших антикорупційних органів. Вони настільки незалежні у нас, що, де-факто, непідконтрольні взагалі нікому, а якщо уважно прочитати закон про НАЗК, то зі здивуванням можна знайти те, що їхнього голову взагалі неможливо звільнити.
Це означає, що він зараз може зачинити кабінет, спокійно поїхати у відпустку та нічого не робити, і йому нічого за це не буде. Це є наслідками недолугої роботи тих самих так званих антикорупційних активістів, котрі такі ж ідіотські закони й просували. У результаті ми отримали непідконтрольну структуру, яка робить те, що хоче.
Можна зрозуміти тих депутатів, котрі ухвалили цей закон, адже вони подивилися і зрозуміли, що на практиці воно працювати не буде, тому поплескали по плечу наших «великих» антикорупціонерів, які взагалі не тямлять, як воно буде працювати, і створили НАЗК… як і НАБУ та САП.
Система в нашій країні тяжіє до корупціонера завжди більше, вона там сильніша. У них є адвокати, є можливості для того, щоб зупинити роботу будь-якого органу під різними приводами. Тому НАЗК і йому подібних спокійно можна ліквідовувати, а зекономлені гроші краще інвестувати в реформу судів.
Олександр Солонько, громадський активіст, політолог:
Процес затягування з перевірками декларацій давно очевидний. Це питання загострюється ще й тому, що ми перебуваємо в періоді виборчого процесу. Декларації не перевіряють тому, що переважна більшість представників панівної еліти мають певні статки, які вони заробили, скориставшись доступом до влади. Хтось отримував кошти на підприємствах, хтось через дотації, інші вигравали тендери на корупційних основах.
Ті статки їм потрібно було сховати, або якимось чином легалізувати, адже складно пояснити, звідки в тебе стільки грошей, коли ти все життя працюєш на державних посадах. Тому ставилося завдання дотягнути процес перевірки через увесь виборчий період, а вже після нього приймати рішення, як виходити з цієї антикорупційної гри нашої влади.
Очевидно, що побудова реально працюючих інститутів із попередження корупції точно не в її інтересах. Це питання не лише до НАЗК, а й до НАБУ, САП та Антикорупційного суду. Це інституції, які повністю перебувають під контролем влади і використовуються для того, щоб максимально унеможливити притягнення до відповідальності за нелегальні доходи людей, які займають вищі посади, і для того, щоб розправлятися з політичними суперниками.
«НАЗК можна прирівняти до декоративної такси. А нам потрібна велика собака, яка могла б гавкати та нападати»Микола Спиридонов, політолог:
НАЗК працює десь на 5 % від того, як би мало працювати. Чиновники не хочуть декларувати майно, щоб у них, корупціонерів, не виникли проблеми. Але крім оцих формальних проблем, які виникають внаслідок декларації, варто зазначити, що НАЗК справді працює вибірково, тому, можливо, ці чиновники давали «відкати», якось домовлялися. У такому разі з упевненістю можна сказати, що цей орган не перевіряв декларації, а якщо й робив це, то дуже рідко.
Зараз НАЗК можна прирівняти до декоративної такси на прогулянці в парку. А нам потрібна здорова, велика собака, яка могла б гавкати та нападати за необхідності. Тому там усе треба міняти — від вивіски до кадрів.
ІА "Вголос": НОВИНИ