Про це у коментарі «Вголосу» заявила доктор філологічних наук, народний депутат України VII скликання Ірина Фаріон.
«Що більше законів у країні – то більший хаос. Сильною є та країна, яка вміє жити за конституцією. А в нашій Конституції чітко написано: українська мова – державна. Є рішення Конституційного суду від 1999 року про те, що державність української мови – це її абсолютне панування у всіх царинах. То чого ще треба тим недорослим, які не вміють читати ні 10 статті Конституції, ні рішення суду 1999-го? Нинішнє рішення Конституційного суду лише підтвердило 10 статтю Конституції!» – наголосила політик.
За словами Ірини Фаріон, тепер найважливіше – не допустити ухвалення мовного закону №5670-д:
«Цей закон знову заводить в неконституційне поле закон Ківалова-Колесніченка! Другий пункт першої статті цього закону каже про те, що державна мова не може бути перешкодою для розвитку і потреб мов національних меншин!».
Крім того, зазначає політик, що мовні закони, які сьогодні існують в просторі, – «це просто рецептурники, які дурням пояснюють, де має діяти українська мова».
«Українська мова повинна бути всюди! – наголошує Ірина Фаріон. – Коли міські ради ухвалюють рішення про те, що може існувати мова за домовленістю сторін, що спочатку – це українська, а далі може бути російська, китайська чи ще якась татарська… То це зі сфери божевілля. Ці люди просто не читають Конституції. Українська – і все. Не подобається – спакувався і дременув звідси!»
Також політик звернула увагу на те, що найгірше мовний закон Ківалова-Колесніченка використовували в освітній царині:
«У Львові, наприклад, є 6 шкіл із викладанням мовою окупанта. І коли я зверталася до начальниці управління освіти з вимогою закрити ці школи як розсадники сепаратизму в Україні, то мені було сказано, що «це неможливо, відповідно до закону Ківалова-Колесніченка».
«Для державної мови треба давати соціальний ліфт, – продовжує Фаріон. – Не заохочення, не книжечки для них писати. Скінчилося. Не знаєш мови – не отримаєш освіти і роботи. Це мантра, яка працюватиме абсолютно. Разом з тим, у рекламі жодного слова не може бути іншою мовою окрім державної. От саме ці дві сфери – освіту і рекламу – закон Ківалова-Колесніченка обвалював».
Разом з тим, екс-нардеп нагадала, що в Україні використання української мови державними службовцями прописане відповідним законом, хоча це від початку передбачає Конституція.
«Верховна Рада проголосувала за закон про державну службу, куди внесла мою правку в закон про держслужбу ще від 2012 року (про те, що службовці зобов'язані складати іспит з української мови і спілкуватися лише державною мовою). Але просто смішно, що ми вносимо таке в закон про держслужбу, бо стаття 10 Конституції України передбачає це сама собою! Тобто більшість нашого зманкуртованого, з'яничареного суспільства досі шукає свого комфорту, щоб продовжувати спілкувати російською. Ми не маємо на них зважати, ми маємо танком їхати, бо вони іншого способу не розуміють окрім сили мови, сили інтелекту, сили зброї та іншої сили. Тому це доленосне рішення. А далі боротьба буде ще жорсткішою», – запевняє доктор філологічних наук.
Закон Ківалова-Колесніченка ВРУ ухвалила ще 3 липня 2012 року з численними порушеннями, які зафіксувала опозиція. Це голосування призвело до масових протестів, проти яких тодішня влада застосувала силу.
За скасування «мовного закону» Рада проголосувала 23 лютого 2014 року, однак тодішній голова Верховної Ради та виконувач обов'язків президента України Олександр Турчинов не підписав схвалений закон «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про засади державної мовної політики»: за його словами, це «призвело б до загострення соціальної напруги та створило б умови для політичних спекуляцій».
У липні 2014 року із клопотанням визнати «закон Ківалова-Колесніченка» неконституційним до КСУ звернулася фракція ВО «Свобода» у Верховній Раді повним складом. Обґрунтовуючи неконституційність закону в цілому, нардепи заявили, що були порушені процедура розгляду й ухвалення закону, крім того – низка положень закону створює умови для домінування регіональної мови над державною. Також вони звернули увагу, що передбачений законом «вибірковий захист регіональних мов або мов меншин надає привілеї одним мовним групам (національним меншинам) і обмежує права інших».
ІА "Вголос": НОВИНИ