Народний депутат від партії «Слуга народу» Ірина Верещук, яка очолює підкомітет з держбезпеки та оборони комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, раптово заявила, що «Україні не варто йти у НАТО, бо, мовляв, нас там не чекають і РФ не дозволить нам вступити в альянс». Незадовго помічник президента Зеленського Андрій Єрмак наголосив, що «Україні варто підписати із світовими лідерами – Німеччиною, Францією, Великою Британією, США та Китаєм – новий міжнародний договір, котрий гарантуватиме нам «сторіччя суверенітету».
Про що свідчать такі заяви та які наслідки вони матимуть? Про це кореспондент ІА «Вголос» запитав у військового експерта, експрацівника Генштабу Олега Жданова, політичного аналітика Олександра Кочеткова, політолога-міжнародника Олександра Волю та політолога Олеся Донія.
У президентській партії хочуть відмовитись від вступу в НАТО. Про що це свідчить?
Путін переграв ЗеленськогоОлег Жданов:
Путін переграв Зеленського. Причому це сталось дуже легко. На мою думку, теперішня стратегія Зеленського – це «пробачити і зрозуміти». Президент України поводиться так: «Хочете повернути полонених – я поверну, але як – це вас не стосується. Хочете миру – він буде, але це теж не ваша справа». Проте тут суспільство поставило питання, а якою ціною буде цей мир. Ймовірно, з РФ була домовленість, що Україна підпише «формулу Штайнмаєра», яка передбачає спершу виконання політичної частини Мінських угод, а потім – відвід військових. Проте, коли суспільство показало Зеленському, що воно з цим не погоджується і, на мою думку, відбувся постановочний теракт на мосту в Києві, після цього команда Зеленського відступила. І щоб Путін не оголосив Зеленського своїм персональним ворогом, український президент почав згладжувати гострі кути. Спершу відбувся однобічний відвід військ, що фактично є здачею українських територій, зараз є заява, що РФ нас не пустить у НАТО. А чому ми, незалежна держава, повинні питати Росію, йти нам у НАТО чи ні? Це наш стратегічний курс. І ми або хочемо бути суверенною державою, або стаємо сателітом Росії. І, як на мене, подібні заяви, котрі звучать з уст «слуг народу», - це план капітуляції.
Замість вступу в НАТО нас очікує новий міжнародний договір, про який говорили у команді президента?
Олег Жданов:
Так, але ми вже одну угоду підписали. Це – Будапештський меморандум, котрий підписали ті ж самі країни. І це виявилось не договором, а просто – папером. Країна, котра оглядається на РФ і каже, що ми не підемо в НАТО, бо РФ не дозволить – це не суверенна країна, а сателіт. Так з нами ніхто навіть не розмовлятиме щодо якогось нового договору.
На мою думку, такого документа зараз немає. Є лише консультації з приводу Росії. Ці всі відсилання до подібного виглядають, як фантазії з приводу того, що якийсь документ нас може захистити.
На яких умовах такий договір може бути підписаним?
Володимир Воля:
У цьому договорі можна прописати, що якщо хтось зазіхне на територіальну цілісність України, то всі інші світові гравці будуть зобов’язані розірвати дипломатичні зв’язки та запровадити суворі санкції щодо агресора. Але це все виглядає умовним. Головне у цьому документі – це обговорення форм захисту українського суверенітету та детальне його прописування.
Новий договір, котрий буде підписаний, стосуватиметься нових реалій та кордонів, котрі вже порушені. Для України у цьому договорі має бути чітко прописано повернення до старих кордонів та сприяння країн-підписантів у цьому.
Україна заплатить за це якусь ціну?
Якщо така угода буде підписана, нам потрібно забути про окупований півострів.Володимир Воля:
Цей договір має бути гарантією нашої безпеки з боку постійних членів Радбезу ООН та усіх сусідніх держав, зокрема і РФ. Щоб Росія підписала такий договір про ненапад, потрібно розуміти, що це матиме свою ціну. Зокрема, те, що Україна стане позаблоковою державою. Можливо, у нас після такого залишиться асоціація з ЄС, але не більше. Далі – це питання Криму. Якщо така угода буде підписана, нам потрібно забути про окупований півострів.
Наскільки такий новий міжнародний договір може бути ефективним?
Якби це вдалося – це було б проривом та успіхом української дипломатії. Це – щось фантастичне та недосяжне. Перелік країн, які повинні гарантувати нашу безпеку, абсолютно правильний. Але там немає Росії, котра є порушником Будапештського меморандуму та окупантом. Якщо РФ не приєднається до цього договору та не буде зобов’язана якимись обов’язками, тобто якщо вона не знатиме, що у світі арештують її майно, її рахунки, якщо інші країни не гарантуватимуть нам військове втручання у разі нападу РФ, то тоді нам можна на щось сподіватись. Проте жодна із країн світу не гарантує військового втручання у наші безпекові проблеми, якщо буде втручання з боку ядерної Росії. Зрозуміло, що якщо б на нас претендувала Молдова, то б за нас захистилось багато держав. Варто розуміти, що, окрім США та Китаю, ніхто у світі не здатен тиснути на Росію. Але у США та Китаю зараз триває торговельна та геополітична війна за власні інтереси. І вони ніколи не зможуть нам гарантувати одне і те саме.
Олесь Доній:
Найкращий захист – це міць держави. Жодні міжнародні договори не захистять країну від агресії. Приклад Будапештського меморандуму тут показовий: сподівання слабшої країни України та відстороненість країн сильніших нас не врятували від агресії та війни. Ми маємо зрозуміти, що будь-які санкції проти РФ для інших країн – це економічні втрати. А тому щодо нового міжнародного договору я б не мав жодних ілюзій. Що б не було у цій угоді прописано, наші території вже окуповані. Нема приводу сподіватися, що нова реакція на російську агресію може якось сприяти деокупації України. Такий договір стане ще одним аргументом для українських дипломатів, на який можна посилатись.
Гарантій безпеки нам не дасть жоден папір, потрібно самим себе захистити. А це – економічна міць, єднання української спільноти, популярність країни та відчуття щастя для її громадян. Наразі цього всього немає. Якщо Україна буде надалі бідною державою з корумпованою владою та розколотим суспільством, то нас жоден меморандум не врятує. Щоб захиститися від зовнішніх ворогів, у нашій державі все має бути добре. Наприклад, Чехословаччина у 1938 році була здана через внутрішній розкол. Три мільйони так званих судетських німців не відчували себе громадянами своєї країни. А тому міжнародні союзники і здали цю країну Гітлеру. Якщо Україна буде неуспішною країною, то нам нічого не допоможе.
Чому тоді звучать подібні заяви?
Олександр Кочетков:
Такі заяви звучать через те, що в Офісі президента чують громадську незадоволеність відсутністю прозорого плану врегулювання війни на Донбасі. Вони розуміють, що потрібно щось пропонувати і говорити суспільству. Водночас США ще з часів Буша погоджуються, що Україна – це пострадянська країна і є фактично зоною впливу Росії. І Путін зараз намагається повернути домовленість з Бушем до її реалізації. Трамп на це може погодитись. У команді Зеленського це все намагаються компенсувати якимось надзвичайними домовленостями щодо «дивовижного» документа, про тест і зміст якого нам взагалі нічого не відомо.
Володимир Воля:
Зараз цей договір – це фантазія та прояв нефаховості. Якщо ні, то це – картинка, котрою намагаються впливати на суспільну думку.
ІА "Вголос": НОВИНИ