Спочатку Куцин, який має псевдо «Кум», займався постачанням спорядження та іншої допомоги побратимам. Згодом він створив окрему чоту, в основному з націоналістів, – тих, хто через бюрократичні перепони не зміг потрапити в офіційні підрозділи, або ж не хотів підпорядковуватися офіцерам, яким не довіряють. «Кум» назвав чому іменем легендарної організації народної оборони, яка діяла в 1938-39 рр. на Закарпатті – «Карпатська січ».
Основні позиції окремої чоти знаходяться в Пісках. Там на Святвечір, коли тривало так зване перемир’я, Куцина поранило в ногу. В лікарні він провів кілька тижнів і знову рушив на фронт.
Зараз він помітно кульгає. Але смертельна небезпека не зупинила і його сина Тараса, якому щойно виповнилося вісімнадцять років. Днями Олег повіз його в зону бойових дій. Каже – це було самостійне рішення Тараса.
На півдорозі до Донецька «Вголос» розпитав «Кума» про ситуацію в Пісках та його прогнози на майбутній розвиток подій.
Піски – одне з найчастіше згадуваних в медіа місць бойових дій. Наскільки стратегічним є цей населений пункт сьогодні? Чи готові ви там стояти до кінця, що би не сталось?
Піски вже не настільки стратегічні, як це було до втрати Донецького аеропорту. До того – це був єдиний тил, який прикривав аеропорт. Зараз з військової точки зору я не бачу великої доцільності в Пісках. Але для мене кожен квадратний метр української землі – цінний. Чому ми маємо віддавати нашу землю?
Ситуація в Пісках якось змінилася після оголошення другого так званого перемир’я?
Там постійно війна і ніколи не було ніякого перемир’я. Але в порівнянні з першим «перемир’ям», з боку ворога зараз дійсно не стріляє важка артилерія, не літають до нас «Гради». Проте збільшилась кількість автоматичних обстрілів, обстрілів з гранатометів і АГС. Активніше почали працювати крупнокаліберні кулемети, снайпера, диверсійні групи. За місяць другого «перемир’я» в мене вже є троє поранених.
Ви – противник режиму тиші як такого?
Перемир’я було потрібне, але ми його абсолютно неефективно використали. Тобто ніяк не використали, а просто сіли і чекали. В той час росіяни перегруповували свої сили, проводили активні диверсійні і розвідувальні дії. І після доброї підготовки вони пішли у наступ.
Тобто якщо оголошувати перемир’я, то треба розуміти, як його використати, а не просто відступити з позицій і сидіти.
Днями демобілізували військових, що воювали ще з першої хвилі мобілізації. Чи можна було, на вашу думку, відпускати людей додому, коли війна триває?
Частину відпускати треба було. Особливо невмотивованих. А тих, хто хоче воювати, треба залишати і давати можливість підвищувати свій військовий фах.
Одним з наслідків браку вмотивованості є масові п’янки серед військових, які закінчуються трагедіями. Чого варта історія з загибеллю дівчинки в Костянтинівці. Які ви бачите способи боротьби з алкоголізмом на фронті?
Без мотивації нічого не вдасться зробити. От в моєму підрозділі немає п’янок. Хоча ми добровольці, нікому не підпорядковані і можемо собі багато дозволити. Але ми ідейні, ми націоналісти, в нас є мотивація, ми розуміємо, чому ми воюємо.
Друга проблема – це непрофесійність офіцерів. Більшість з них йшли служили не в українську , а в постсовєтську армію заради якихось соціальних гарантій чи можливості отримати квартиру, а не заради того, щоб воювати за Батьківщину. Тому в них таке ставлення до війни – аби відбути. Тому і деякі з них п’ють, разом з рештою.
Я пам’ятаю був такий тиждень в Пісках, що загинуло одинадцять людей. І всі вони загинули або через п’янку, або через некомпетентність своїх офіцерів.
Як ви сприйняли чутки про можливу смерть Путіна? Як вважаєте, його смерть могла б зупинити війну?
Я не сприймаю цю війну як ініційовану особисто Путіним. Це тотальна війна російської еліти, яка привела Путіна до влади. І вона ж його усуне, якщо буде потреба. Маховик запущено давно, ця війна готувалась кілька років.
Для мене це тотальна війна російської імперії проти України. І вона або закінчиться повною поразкою України, або розвалом імперії. Якщо ми утвердимося як держава і не будемо залежати від Росії, вона не управлятиме нашим економічним, енергетичним, медійним простором, тоді Росія сама почне сипатися. Бо ця імперія будувалася, зокрема, за рахунок України.
Тобто, навіть якщо вдасться відігнати ворога до кордону, ви зупинятися не збираєтесь?
Рано чи пізно Москва візьме реванш. Якщо їх не добити до кінця, вони завтра знову візьмуться за своє. Нам треба готуватися до тотального опору. Мені не подобаються розмови, що доля цієї війни залежить від того, дасть нам Захід зброю чи ні. Нам треба вчитися воювати з тими можливостями, які ми маємо. Із зброєю з Заходу ми просто можемо пришвидшити процес. І, думаю, Захід зброю нам дасть, коли побачить, що ми самі готові воювати.
Тому ми формуємо «Легіон Свободи» з наших комбатів, які в кожній області будуть відкривати центри з підготовки українців до тотальної війни. Ми будемо передавати свій досвід. Закликаю туди приходити, спілкуватися з військовими, щоб зрозуміти, що то за війна, яка її мета і яка наша роль.
Парламент проголосував за запрошення на Донбас миротворців. Ви особисто чекаєте їх на фронті?
Я ні. Навіщо мені з ворогом якусь «прокладку»? В чому вони допоможуть? Стримати мене в намірах повернути свою землю?
Я не хочу ні з ким миритися. Нехай віддадуть наше. Нехай покаються і компенсують нам не тільки те, що ми втратили на цій війні, але і наші втрати від голодомору, знищення нашої державності, катування українців, починаючи зі спалення Києва. Хай компенсують нафтою, землею. І тоді буде мир. Вони почали цю війну і вони мають за це відповідати.
Розмовляла Мар’яна П’єцух, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ