[media=80159,80162,80166,80169,80171,80174,80177,80181,80183,80186,80188,80191,80193,80197]
Цьогоріч середина жовтня подарувала нам справжнє літо. Походи в гори та недалекі мандрівки стали оптимальним варіантом на вікенд. Наш маршрут проліг до середньовічної тустанської фортеці. Якій як виявилось, особливо личив осінній антураж.
Тустань – особливий куточок на мапі Карпат. Селище Урич, в якому знаходиться фортеця, далеко заховане від асфальтованих доріг та цивілізаційних нашарувань. Дістатись сюди через відсутність доріг та низьку частоту транспорту не просто. Проте далеко за селами, в лісі захована справжня середньовічна перлина.
Основними пунктами в Уричі є музей, фортеця на скелях та церква. Фортеця, яка колись височіла на скелях, попри те, що зруйновна, передає пам'ять про велич та дух Середньовіччя.
Фортеця Тустань — унікальна пам'ятка історії, археології, архітектури та природи, яка майже не має аналогів у Європі. Вона виникла у ІХ ст., як важливий оборонний і митний пункт, заснований племенами Білих хорватів. Повз неї по Карпатських перевалах проходив Соляний шлях, яким перевозилася сіль з Галичини в країни Центральної Європи. Цей шлях також був одним з відтинків трансконтинентального шляху торгівлі шовком, що проходив у напрямку Китай — Португалія. З купців залога Тустані брала мито та забезпечувала їм охорону під час перевезення їхніх товарів. Завдяки територіальному розміщенню ця фортеця потрапила в коло торгових зв'язків, що підтверджується знахідками в її околицях арабських монет — дирхем, що датуються ІХ—ХІ ст. Крім цього, град був головним прикордонним та митним центром між Галицько-Волинським князівством та Угорщиною. Тустань п'ять разів перебудовується протягом ІХ—ХІІІ ст., і за останнього періоду забудови стає п'ятиповерховою.
Вже у XIII ст. у долині між та навколо скель і на території сучасного Урича розрослося поселення («окольний град»). На самій території фортеці проживали виключно її оборонці – невеликий, добре вишколений чоловічий гарнізон. Мешканці «окольного граду» ховалися на території фортеці тільки у випадку нападу ворога. Фортеця неодноразово горіла, але, її знову відбудовували.
У 1241 році, під час монголо-татарської навали хана Батия Тустань була зруйнована татарами. Відтак, залишилося тільки село Тустань (згодом Тустановичі, зараз — частина Борислава) і неприступний замок Тустань (хоча деякі історики стверджують, що Тустань настільки була добре укріпленою фортецею, що під час походу Батия на Русь її татари навіть не наважувались руйнувати). Згодом місто-фортеця Тустань згадується у літописі краківського історика Яна Длуґоша та польського хроніста Янка з Чарнкова, згідно з яким вона оберігала південну границю Галицького князівства і у 1340 році була захоплена польським королем Казимиром Великим та за його ж наказом була наново відбудована після руйнування.
Фортеця Тустань існувала включно до XVI ст.. Це підтверджують матеріали археологічних досліджень та документи: остання відома письмова згадка про фортецю датована 1565 р. Вона подана у Люстрації Дрогобицької соляної жупи. Там вказується: «… у Тустані беруть мито від купців, котрі йдуть горами, минаючи Дрогобич. Оренда мита… чинить 14 злотих».
Зараз славні традиції Тустані відроджує щорічний фестиваль середньовічної культури. Архітектори наполегливо працюють над тим, аби реконструювати будівлю фортеці. Відтак, героїчна пам'ять не блякне, а продовжує жити в умовах сучасності.
ІА "Вголос": НОВИНИ