Деміфологізація «героїв революції»
Корупційні скандали, пов'язані з представниками нової влади, суттєво підірвали імідж активістів Революції гідності, окремі з яких, після здобуття депутатських мандатів, стали причетними до великих грошей. Так, низка медіаресурсів, зокрема «Ua-banker» та «Антикор» заявляють про посередницькі послуги між бізнесом та політичними посадовцями «героїні Майдану» Тетяни Чорновол, яка за їх твердженням бере за свої послуги в залежності від «складності діла» $ 25-30 тисяч., а після арешту Мосійчука підняла розцінки до $100 тисяч. Нещодавно у депутатки з'явилося нове авто Mitsubishi Lancer 2014 року випуску. Ціна такого авто на профільних сайтах стартує від 333 тис. грн.
Раніше Чорновол також була спіймана на кнопкодавстві, коли проголосувала за свою колегу Олену Ледовських під час голосування у травні 2015 року. Тоді вона заявила, що зробила це умисно: «кнопкодавство» – це ганебне явище, але це не найбільша проблема парламенту. Це не та проблема, на яку повинні звертати увагу ви всі і через це забувати про інші, які дійсно впливають на долю держави». Водночас призначення топ-менеджером «Укроборонпрому» 24-річного Антона Пашинського (сина її колеги по фракції Сергія Пашинського) пані Чорновол охарактеризувала як таке, що не варто уваги громадськості. Обурення людей з цього наочного прикладу корупції і клановості у державі, мовляв, є «замовленням» проти батька, а сама посада – «дуже маленька». Тобто є певні прямі і непрямі свідчення, що ставши частиною системи, Чорновол почала грати за прийнятими правилами, які часто передбачають фінансове заохочення. Хоча дехто, можливо, готовий виправдати «героїню Євромайдану», яка болісно постраждала під час революції і в якої чоловік загинув в АТО.
Інший, більш актуальний та наочний приклад, – нардеп Ігор Мосійчук, якого обвинувачують у корупції. Раніше І. Мосійчук користувався широкою популярністю серед виборців, маючи реноме вихідця з народу, жертви режиму Януковича, якому хотіли інкримінувати підрив пам'ятника Леніну. Він довгий час перебував в Київському СІЗО, а після виходу на свободу став волонтером – займався допомогою батальйону «Азов». Разом з тим кримінальна справа проти Мосійчука має багато ознак політичного замовлення і виглядає більше як розправа над надто самостійними партнерами по коаліції. Саме «оперативне відео», яке подається як «доказ» корупції, може також не відображати реальну картину дійсності, і виявитися провокацією або підставою. Проте сам факт винуватості нардепа має визначити «найчесніший у світі» український суд.
Нам же цікаво у цьому аналізі, що саме інкримінують народному депутату. Згідно із текстом кримінального звинувачення, до Мосійчука звернувся посередник, який нібито попросив підприємця отримати дозвіл в Держслужбі геології та надр на розробку піщаного кар’єру в Полтавській області. Перемовини відбувалися в полтавському ресторані, де Мосійчук ознайомив підприємця з умовами допомоги. Другий епізод обвинувачення – коли співрозмовник просить Мосійчука підготувати депутатський запит щодо незаконної забудови у Переяслав-Хмельницькому. Розмова відбувається в тому ж ресторані. «Що мені робити, як начати діалог, щоб він був правильний і дієвий? – запитує співрозмовник. Мосійчук розповідає умови: « – Діалог дуже простий. Партія йде на вибори – нада гроші. Помагайте партії – партія помагатиме вам».
Більшість українців обурені такими фактами з життя народних обранців, особливо тих, до яких сподівання, надії та кредит довіри народу були більшими, аніж до таких олігархічних політиків як Яценюк, Тимошенко чи Порошенко, у чесності яких в українців є традиційні сумніви. Такі дії депутатів-революціонерів українці однозначно трактують як корупцію, а, наприклад, у США, це б назвали лобізмом, який вважається абсолютно законною діяльністю. У Сполучених Штатах ніхто б не назвав корупцією ділові відносини між політиками та бізнесменами, адже американці – люди прагматичні, тверезомислячі, й не такі наївні як українці, щоб всерйоз вважати політику благородним альтруїзмом.
Перемогти корупцію по-американськи
У США лобізм передбачає діяльність зацікавлених осіб, яка сприяє ухваленню органами влади, сенаторами чи конгресменами потрібних рішень зацікавленим особам, компаніям чи громадам, з використанням формальних і неформальних відносин в органах влади. Передусім йдеться про захист інтересів не лише окремої компанії, але й цілої галузі, в якій працюють мільйони людей. Представники зацікавлених груп називаються лобістами і є офіційно зареєстрованими агентами з власними офісами й пропусками у Білий дім й інші урядові установи. Кожна людина, компанія, профспілка чи організація може звернутися до лобістської контори для лобіювання вигідних для себе рішень.
Як подяку за роботу лобістам платять гроші, адже в ринкових умовах ніхто не працює безкоштовно, тим більше посередником. Лобістами найчастіше працюють колишні чиновники, які мають відповідні зв’язки в органах влади, а також політики різних рівнів, сенатори та юристи.
Лобізм тісно переплетений з корупцією і нелегальними методами впливу на прийняття рішень урядовими структурами, хоча й не обов’язково передбачає підкуп політиків або чиновників. Якщо для просування потрібного рішення потрібно зробити подарунки, грошові витрати, оплату поїздок – кошти надає замовник.
Однак разом з тим, за американським законодавством лобіст зобов’язаний під присягою надати письмову заяву, в якій наводиться: найменування і адреса своєї установи; ім'я і адреса наймача; терміни найму; сума винагороди, що виплачується йому; мета і сума, виділена на витрати. Закон не обмежує розмір коштів, які витрачаються на лобіювання, проте заборонено використовувати федеральні кошти. Крім того лобіст чотири рази на рік повинен надавати відповідним органам свій фінансовий звіт.
Американці вважають, що лобізм часто корисний не лише вузькому колу капіталістів, але й широкому загалу працівників цих компаній. Адже надання великій компанії кращих умов для розвитку бізнесу принесе прибутки фірмі, підвищить зарплати робітникам, розвине інфраструктуру регіону, збільшить попит на продукцію і відповідно, число робочих місць. До лобістів часто звертаються громадські організації феміністичного напрямку, етнічні об’єднання, структури різноманітних меншин, які намагаються домогтися врахування і своїх інтересів при здійсненні державної політики.
Лобістом України у Євросоюзі часто називають Польщу, яка намагається вплинути на єврочиновників з метою домогтися ухвалення вигідних для нашої країни рішень.
В Європі лобістська діяльність не має окремого законодавчого оформлення, проте, наприклад, у Німеччині, регламентація лобізму присутня у Кодексі поведінки члена Бундестагу. Відповідно до нього депутати можуть займатися за винагороду проблемами, що виносяться на обговорення комітетів парламенту. Але вони зобов'язані заздалегідь оголосити «про свою зацікавленість». Крім того передбачено, що коли такий депутат заперечує факт своєї лобістської діяльності, то його доходи оподатковуються за вищою ставкою.
Бізнес завжди зацікавлений у прийнятті вигідних для своїх компаній постанов і нормативних актів, тому бізнесмен в Україні, який досяг певного фінансового рівня йде у політику. У цей період він починає розповідати людям, що його раптом почала хвилювати доля простих людей, заради зміни життя яких він хоче стати депутатом. А в США бізнесмени значно чесніші, тому йдуть до лобістів з проханням вплинути на політиків та чиновників, які приймають рішення щодо зміни квот, скасування законодавчих обмежень чи надання преференцій зацікавленим компаніям. Тому в Америці значно менше брехливих політиків-олігархів, а сама політика значно прозоріша, аніж у «традиційно духовній» Східній Європі.
Американці добре усвідомлюють неминучість взаємовпливів влади та бізнесу й розуміють необхідність їх симбіозу та взаємодії, для успішного розвитку економіки. Наочною демонстрацією такої політичної філософії стали крилаті слова президента американської корпорації «Дженерал моторс» Чарльза Вільсона. Коли у 1953 р сенатський комітет з військових справ обговорював його кандидатуру на пост міністра оборони, його запитали, чиї інтереси будуть більш важливими для майбутнього міністра – країни або його фірми, Вільсон відповів: «Я звик вважати: те, що добре для Сполучених Штатів, добре і для «Дженерал моторс», і навпаки. Це одне і те ж».
Сьогодні ні для кого не секрет, що Америка стала Америкою у сучасному розумінні цього слова, насамперед, завдяки корпораціям Рокфеллерів, Вільсонів, Морганів, Кеннеді та інших мільярдерів, які зробили її могутньою.
Водночас американці розуміють, що політика ніколи не буде неупередженою та однаково справедливою до всіх, тому ніколи не вдасться побороти співпрацю між владою та бізнесом. Альтернативою може бути лише диктаторська модель, в якій політики стануть власниками всієї економіки країни, так як Ленін, Сталін чи Мао Цзедун, тоді вплив олігархів на державу дійсно нівелюється, оскільки правителі стануть гіршими узурпаторами, аніж олігархи. Те, що не можна побороти, прагматичні американці вирішили легалізувати і оподаткувати. Тому гроші з грального бізнесу, проституції, продажу легких наркотиків та інших всюдисущих видів заробітку в розвинених країнах йдуть у державний бюджет та спрямовуються на ремонти доріг, лікарень, шкіл та інші соціальні потреби.
А у таких корумпованих державах, як Україна, високопосадовці не хочуть, щоб гроші з цих, розвинутих у нашій країні видів діяльності, йшли до бюджету, а натомість спрямовують їх собі у кишеню, кришуючи «заборонений» бізнес.
Людська психологія влаштована так, що кожен намагається домогтися вигідних та комфортних для себе умов і для цього намагається вплинути на тих людей, від яких це залежить. Тому батьки несуть подарунки вчителям своїх дітей, дають лікарям гроші за якісне лікування, не забувають вітати начальство зі святами, а бізнесмени намагаються швидше та ефективніше вирішити справи свого бізнесу з державними посадовцями. Вважається, що якщо посадова особа посприяла прийняттю вигідного рішення для компанії чи бізнесмена, то чому вона не має права на певну винагороду, адже без її участі зацікавлена сторона могла б роками чекати на загальних підставах. Отож лобізм як явище був і буде завжди, а вже саме суспільство вирішує: чи залишити його в тіні, чи легалізувати і оподаткувати.
Той факт, що нардеп допоміг підприємцеві отримати від держустанови вигідне рішення для свого бізнесу і за це були заплачені гроші, можна трактувати як корупцію, а можна вважати лобізмом і брати з нього податки. Адже невдовзі може виявитися, що в українській політиці немає святих і кожен депутат, який володіє довірою і авторитетом серед громадян, рано чи пізно стане в їх очах корупціонером. Коли політичні «герої» та «месії» будуть скинуті з постаментів, їхні місця та повноту влади в країні візьмуть ті, у чесності яких, сумніви були й раніше, але вони не так сильно розчарували народ.
Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ