«Один дзвінок зі США миттю охолодить весь запал»
«Поляки справді активні у Європейському союзі, але першу скрипку все-таки грають Сполучені Штати і реальну допомогу ми отримуємо якраз від них, – зазначає політолог Тарас Загородній. – Тож якщо РП і спробує якось зашкодити Україні – відразу отримає дзвінок зі США, який миттю охолодить її запал. Разом з тим, членство Польщі у ЄС і НАТО зовсім не означають їхньої убезпеченості від російської агресії. От ви бачили хоч одного польського вояка, який захищав би незалежність України на східному фронті? І я не бачив. То хто кого потребує? Звичайно, вони наші партнери, маємо спільний кордон з ними. Але ніяких величезних інвестицій Україні вони не приносять. Та й узагалі, більшість польських фірм перебувають у власності французьких чи німецьких компаній».
«Польща допомагає Україні хіба тим, що ділиться із нами старезними, залежаними на складах боєприпасами радянського зразка, – додає військовий експерт Олег Жданов. – Ну, ще вони дають або не дають голос за наші ініціативи у Євросоюзі. На тому все. Ми ж Польщі допомагаємо робочою силою. Понад 1,5 млн українців уже виїхали до Польщі по трудових візах».
«Оцим ми і рятуємо економіку Польщі! – запевняє Тарас Загородній. – Після «блискучих реформ» мільйони поляків забралися геть із країни. Тепер же на їхні місця приїжджають українці. І це не біженці, які шукають утримання. Це – трудові мігранти, які сплачують податки, рятують дефіцитний пенсійний фонд Польщі».
«Поляки українців просто використали»
«По-правді, у багатьох галузях Польща дуже схожа на Україну, – розповідає екс-міністр економіки України Володимир Лановий. – Там є і вугільна промисловість, і теплова енергетика, і металургія, і гірничо-видобувний комплекс. Після реформ поляки натиснули на легку промисловість, що дозволило їм втримати злотий і підняти економіку. У нас же все розграбували і розвалили. Харчову і легку промисловість роздали на хабарі. Варто нам лише усе в себе налагодити – ситуація зміниться. Якщо повернемося в 1990-1991 роки, то ми були у 1,5 раза сильнішими за Польщу в економічному плані, у економічних, промислових, аграрних потужностях.
Тепер приблизно 1,5 млн поляків виїхали на заробітки в Англію та Ірландію, якраз стільки українців і заїхали на їхні місця. Як наслідок, саме українцями поляки замістили свої прогалини на низькокваліфікованих роботах, а по суті – просто використали українців. Зрозуміло, що іноземці завжди отримують менші зарплати та пакет соціальних послуг, аніж місцеві. Вони не мають страховок, не мають системи пенсійних накопичень. Якщо останнє якимось чином і вдається здобути – то немає угод, які дозволили б перевести ці накопичення в українські, бо в Україні немає накопичувального фонду. Поляки впевнено асимілюють українців, а ми ж втрачаємо кваліфікованих, молодих, енергійних, підприємливих людей».
«Тому, звісно, що поляки б із задоволенням прийняли ще більше українських заробітчан, – наголошує Тарас Загородній. – Але в цьому якраз не збігаються інтереси наших країн: Україні вигідніше, щоб українці працювали в себе вдома і тут будували заводи, а не їхали працювати за кордон, а потім на Батьківщині втридорога купували вироблені в Польщі продукти».
«Будьмо чесними, ми можемо спокійно існувати автономно, не спілкуватися, не торгувати, не приймати Чемпіонати Європи, – каже Володимир Лановий, – вони не вмруть і ми не вмремо. Але чомусь головні європейські суперники Франція та Німеччина, які 300 років ворогували між собою, після Другої світової зробили спільні інституції, програми, зрозуміли, що треба об'єднуватися і створювати спільні ринки, розвивати туризм і тому подібне. То навіщо полякам зараз роздмухувати оцю середньовічну утопічну позицію, пропагувати якийсь феодальний роздріб?»
«Мабуть, тому що такими шовіністичними заявами деякі польські політики намагаються апелювати до свого електорату, – пояснює голова правління «Майдану закордонних справ» Богдан Яременко. – Насправді ж це погано співвідноситься із політичними й історичними реаліями. Треба визнати, що заяви такого роду у дипломатії читають, як зміну ставлення до суверенітету та незалежності держави у цілому.
Реально ж Польщі немає сенсу піднімати таке питання. Так, ми цілком і повністю можемо спокійно прожити одна без одної, але ми добре доповнюємо один одного. То чому цим не скористатися?»
«Насправді, Польща поводить себе, як держава. А ми...»
«Ну поляки ж добре розуміють: щойно у нас тут щось станеться, російська експансія, не дай Боже, посилиться – Польща відразу отримає біженців і стане наступною жертвою Кремля. Розумні голови це усвідомлюють, а фріки…та їх скрізь вистачає», – підкреслює Тарас Загородній.
«Направду, Польща поводить себе, як держава, – констатує Олег Жданов. – Вони усвідомлюють ціну собі і виставляють свої вимоги. Такими речами вони окреслюють свою суб'єктність на міжнародній політичній арені. Ми ж, на жаль, ніяких кроків для того, щоб висловити свою суб'єктність не робимо. У цьому наш величезний мінус, тому й так програємо. Реально ми можемо існувати і без Польщі, і без її підтримки. А якщо ж ми відкличемо своїх трудових мігрантів – у Польщі з'являться величезні проблеми із робочою силою.
Оці сьогоднішні заяви, як би це банально не звучало, – рука Москви. Отак Російська Федерація лобіює свої інтереси у польському політикумі. Звідти і так претензії, незговірливість Польщі в історичних питаннях. А по великому рахунку, ми для Польщі – просто щит від РФ, її намірів і агресивнх дій. Тому, я думаю, якби наш Президент вділив цьому питанню більше уваги, усі претензії просто зникли б. Але Порошенко такий, який є. На жаль».
ІА "Вголос": НОВИНИ