Право на податкову знижку можна використати до кінця року

Любов Михайлів поінформувала, що для реалізації права на податкову знижку за 2015 рік платнику податку необхідно заповнити та подати до податкової інспекції за своєю податковою адресою (місцем проживання фізичної особи, за яким вона береться на облік як платник податку у контролюючому органі) податкову декларацію про майновий стан і доходи у термін по 31 грудня  включно поточного року, тобто до кінця 2016 року.

Share to facebook Share to twitter Share to telegram Share to viber

Звернула увагу, що підпунктом 166.4.3 пункту 166.4 статті 166 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями визначено, якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним, не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Також поінформувала, що наказом Міністерства фінансів України від 15.09.2016 №821 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року №859», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.10.2016 за №1349/29479 (далі – Наказ №821), внесено зміни до форми податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація).

Так, зокрема, передбачено зменшення обсягу декларації (зменшення кількості додатків з чотирьох до двох) та змінено порядок розрахунку податкових зобов’язань фізичних осіб – підприємців. Відповідно до пункту 3 Наказу №821, він набирає чинності з 31.12.2016. Звертаю увагу, що нова форма Декларації вводиться в дію з 1 січня 2017 року.

 

 

На зустрічі з платниками податків, яка нещодавно відбулась в Сихівському відділенні Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, заступник начальника – начальник Сихівського відділення Лазорко Ігор Романович повідомив, що Державна фіскальна служба України у листі від 11.11.2016 №24344/6/99-99-15- 02-02-15 (далі – лист ДФС №24344) зазначив, що до нового Реєстру включається неприбуткова організація, установчі документи якої одночасно відповідають вимогам п.п.133.4.1 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ). При цьому, якщо неприбуткові організації не привели установчі документи у відповідність до вимог п.133.4 ст.133 ПКУ, такі неприбуткові організації після 01.01.2017 виключаються контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Отже, з метою включення до нового Реєстру організації зобов’язані до 01.01.2017 привести свої установчі документи у відповідність до норм п.133.4 ст.133 ПКУ та здійснювати свою діяльність на підставі діючих установчих документів, дотримуючись вимог положень п.133.4 ст.133 ПКУ.

 

 

На зустрічі з платниками податків, яка нещодавно відбулась в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, виконуючий обов’язки першого заступника начальника податкової інспекції Кобільник Андрій Степанович повідомив, що відповідно до Закону України від 19 травня 2016 року №1384-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», мінімальна заробітна плата з 01.12.2016 року установлена в розмірі 1600 гривень.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) відповідно до Закону України, «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. N108/95-ВР.

Поряд з цим, слід звернути увагу фізичним особам – підприємцям платникам єдиного податку, а також особам, які провадять незалежну професійну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, що мінімальний розмір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування у грудні 2016 року становитиме 352 гривні, як обов’язковий платіж, який необхідно сплатити до бюджету.

 

 

У Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області відбулась зустріч з платниками податків за участі виконуючого обов’язки першого заступника начальника інспекції Андрія Кобільника.

На початку заходу Андрій Кобільник поінформував, що 22.11.2016 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.09.2016 №841 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.10.2016 за №1365/29495) (далі – Наказ №841), яким у новій редакції викладено форма декларації акцизного податку та Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14 «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №105/26550.

Так, зокрема, змінено розділ декларації акцизного податку (далі – Декларація), призначений для декларування податкових зобов’язань з реалізації пального (розділ В оновленої Декларації).

Також з’явилися два нових додатки до Декларації:

- Розрахунок суми акцизного податку з реалізації пального відповідно до підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Кодексу (додаток 1¹ оновленої Декларації);

- Заява про порушення особою, яка реалізує пальне, порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної/ розрахунку коригування (додаток 9 оновленої Декларації).

Платники акцизного податку, у тому числі особи, які реалізують пальне, повинні звітувати за новою формою Декларації за грудень 2016 року у січні 2017 року. Даний Наказ №841 опубліковано в «Офіційному віснику України» від 22.11.2016 №90.

 

 

Нещодавно заступник начальника – начальник Пустомитівського відділення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області Любов Михайлів провела зустріч із суб’єктами господарювання.

Любов Михайлів поінформувала, що Державна фіскальна служба України у листі від 30.11.2016 №25825/6/99-95-42-01-15 (далі – лист ДФС №25825) щодо сплати авансового внеску у розмірі 2/9 податку на прибуток грошовими коштами, якщо в інтегрованій картці платника податку обліковується переплата з цього податку, повідомила таке.

Відповідно до пункту 38 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники податку на прибуток підприємств сплачують до 31 грудня 2016 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 2/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за три квартали 2016 року. Розрахунок такого авансового внеску подається платником податку у податковій декларації за три квартали 2016 року. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов’язань.

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 ПКУ сплата грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 «Про бюджетну класифікацію» не передбачено окремих кодів бюджетної класифікації для обліку надходжень авансових внесків з податку на прибуток.

Тобто, перерахування сум авансових внесків з податку на прибуток підприємств повинно здійснюватися платниками на бюджетні рахунки за кодами бюджетної класифікації, передбаченими для обліку податку на прибуток підприємств.

Враховуючи те, що перерахування сум авансових внесків у розмірі 2/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за три квартали 2016 року, здійснюється платниками на бюджетні рахунки за кодами бюджетної класифікації, передбаченими для обліку податку на прибуток підприємств, то платник податку має право врахувати переплату з цього податку у сплату авансового внеску у межах цієї суми. Зарахування таких надміру сплачених грошових зобов’язань з податку на прибуток здійснюється у сплату авансового внеску в автоматичному режимі (без заяви платника).

На завершення заходу Любов Михайлів висловила сподівання на подальшу конструктивну співпрацю із суб’єктами господарювання.

 

 

Нещодавно заступник начальника – начальник Пустомитівського відділення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області Любов Михайлів провела зустріч із суб’єктами господарювання, охочими почути про податкові новації. Ключовою тематикою зустрічі стало чи безкоштовне харчування працівників на умовах «шведського столу» – об’єкт оподаткування ПДВ для підприємства.

Любов Михайлів нагадала, що Державна фіскальна служба України у листі від 23.11.2016 №25307/6/99-99-13-02- 03-15 (далі – лист ДФС №25307) повідомила, що операції підприємства з безкоштовного харчування своїх працівників на умовах «шведського столу», для такого підприємства – платника ПДВ є об’єктом оподаткування ПДВ, при здійсненні якої ПДВ нараховується у загальновстановленому порядку.

Суми ПДВ, нараховані (сплачені) підприємством – платником податку у зв’язку з придбанням продуктів харчування для забезпечення безкоштовного харчування своїх працівників на умовах «шведського столу», включаються до складу податкового кредиту такого підприємства за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних, зареєстровані в ЄРПН, митні декларації, інші документи, передбачені п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ)).

При цьому, якщо вартість зазначеного безкоштовного харчування включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об’єктом оподаткування та пов’язані з отриманням доходів зазначеним підприємством, дані товари визнаються такими, що призначаються для використання/використані в господарській діяльності, і додаткового нарахування податкових зобов’язань за правилами, встановленими п.198.5 ст.198 ПКУ, не здійснюється.

У той же час, якщо вартість послуг з харчування не включається до вартості товарів/послуг, то дані товари/послуги визнаються такими, що постачаються безоплатно у межах господарської діяльності, а тому податкові зобов’язання нараховуються відповідно до п.185.1 ст.185 ПКУ, база оподаткування ПДВ визначається згідно з п.188.1 ст.188 ПКУ. Податкові зобов’язання відповідно до п.198.5 ст.198 Кодексу також не нараховуються.

 

 

У приміщенні Сихівського відділення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області відбулась зустріч з представниками бізнесу щодо питань погашення податкового боргу за участі заступника начальника - начальника Сихівського відділення Галицької ОДПІ Ігоря Лазорка.

На зустрічі Ігор Лазорко поінформував, що Державна фіскальна служба України у листі від 28.10.2016 №23461/6/99-99-15-03- 02-15 (далі – лист ДФС №23461) щодо порядку оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) операцій з виведення з експлуатації основних засобів у зв’язку з їх викраденням повідомив наступне.

Згідно з пунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Згідно з пунктом 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за №1365/26142) зі змінами, у разі встановлення фактів крадіжки обов’язковим є проведенням інвентаризації.

Крім того, платник має подати до органу поліції відповідне повідомлення про викрадення.

Також, відповідно до частини 2 статті 60 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК) потерпілий має право отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію, та копії процесуальних документів і письмові повідомлення у випадках передбачених КПК.

Отже, факт викрадення товарів підтверджуватимуть інвентаризаційні документи й документ з органу поліції (довідка, лист, акт тощо), на підставі яких операцію з викрадення відображають в обліку.

Таким чином, операція з ліквідації основних засобів у разі їх викрадення, що підтверджено інвентаризаційними документами та відповідними документами органів поліції, для цілей оподаткування ПДВ не розглядається як операція з постачання товарів та податкові зобов’язання за операцією з ліквідації таких основних засобів не визначаються.

Водночас, оскільки ліквідовані основні фонди, сума ПДВ при придбанні яких була включена до складу податкового кредиту, не прийняли участь в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, то такий платник податку на підставі пункту 198.5 статті 198 ПКУ зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи із бази оподаткування, визначеної пунктом 189.1 статті 189 ПКУ.

Основні зміни обговорили під час зустрічі

 

Відбулась зустріч заступника  начальника -  начальника Сихівського відділення Галицької ОДПІ Ігоря Лазорка із платниками податків. Ключовим питанням врахування відсотків за борговими зобов’язаннями, які не були враховані раніше.

І.Лазорко поінформував, що Державна фіскальна служба України у листі від 15.11.2016 №24550/6/99-99-15- 02-02-15 (далі – лист ДФС №24550) щодо коригування фінансового результату до оподаткування при застосуванні пунктів 140.2 та 140.3 статті 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) повідомила наступне.

Проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного пунктом 140.2 статті 140 ПКУ, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків до повного її погашення з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 140.2 цієї статті (п.140.3 ст.140 ПКУ).

Відсотки, які у 2015 році перевищували суму обмеження, визначеного п.140.2 ст.140 ПКУ, та збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування відповідного звітного податкового періоду 2016 року у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків.

Для розрахунку обмежень, встановлених п.140.2 ст.140 ПКУ, невраховані відсотки станом на 01.01.2016 зменшуються на 5 відсотків та додаються до суми відсотків, нарахованих на користь пов’язаних осіб – нерезидентів у звітних періодах 2016 року.

Якщо, наприклад, відсотки, нараховані на користь пов’язаних осіб – нерезидентів у звітному періоді 2016 року, збільшені на суму неврахованих відсотків станом на 01.01.2016 та зменшених на 5 відсотків, не перевищують обмеження, визначені п.140.2 ст.140 ПКУ, то сума таких не списаних відсотків станом на 01.01.2016, зменшена на 5 відсотків, враховується у зменшення фінансового результату до оподаткування у декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний звітний період 2016 року (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

 

 

Нещодавно заступник начальника – начальник Пустомитівського відділення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області Любов Михайлів провела зустріч із суб’єктами господарювання, охочими почути про податкові новації.

Любов Михайлів поінформувала, що Державна фіскальна служба України у листі від 11.11.2016 №24342/6/99-99-15- 02-02-15 (далі – лист ДФС №24342) щодо розрахунку фінансового результату до оподаткування для платників податку на прибуток, що перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну повідомила наступне.

Пунктом 44.2 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) передбачено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.

Фінансовий результат до оподаткування формується згідно з правилами бухгалтерського обліку, у тому числі за операціями з надання послуг під час перебування на спрощеній системі оподаткування у разі їх оплати при переході на загальну систему оподаткування, та у разі отримання оплати за послуги на спрощеній системі оподаткування і надання таких послуг під час перебування на загальній системі оподаткування.

Розділом III ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають за такими операціями.

Платники єдиного податку, які з 1 січня поточного року або пізніше переходять на загальну систему оподаткування, сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації за річний податковий (звітний) період (як новостворені), який для них починається з дати переходу на загальну систему та закінчується 31 грудня такого року, враховуючи положення абзацу «а» п.137.5 ст.137 .

При декларуванні податку на прибуток за 2016 рік, у разі переходу на загальну систему оподаткування з IV кварталу 2016 року, фінансовий результат до оподаткування, визначається за правилами бухгалтерського обліку за IV квартал 2016 року.

При цьому, враховуючи особливості визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, такий платник податку разом з річною декларацією з податку на прибуток підприємств повинен подати фінансову звітність за 9 місяців та 2016 рік.

Суб’єкти господарювання подякували Любов Михайлів за роз’яснення та отримані вичерпні відповіді на свої запитання.

 

 

Нещодавно в Галицькій ОДПІ за участі виконуючого обов’язки першого заступника начальника інспекції Андрія Кобільника проведено зустріч з платниками податків з актуальних питань, основні з яких трансфертне ціноутворення за операціями між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, а також між таким представництвом та іншим нерезидентом.

На початку заходу Андрій Кобільник нагадав присутнім, що Державна фіскальна служба України у листі від 24.10.2016 №22921/6/99-99-15-02-02-15 (далі – лист ДФС №22921) щодо трансфертного ціноутворення за операціями між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, між постійним представництвом нерезидента в Україні та іншим нерезидентом повідомила наступне.

Операції, здійснені між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, не вважаються контрольованими, оскільки здійснюються у межах однієї особи.

У разі, якщо господарські операції здійснюються постійним представництвом нерезидента в Україні – платником податку з іншим нерезидентом – пов’язаною особою, чи іншим нерезидентом, зареєстрованим у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України, операції постійного представництва нерезидента в Україні будуть вважатися контрольованими за умови досягнення критеріїв, визначених п.п.39.2.1.7 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Поінформував, що у листі №22921 також зазначено, що зовнішньоекономічні господарські операції постійного представництва нерезидента в Україні з продажу товарів через інших нерезидентів – комісіонерів будуть вважатися контрольованими у разі виконання умов, визначених п.п.39.2.1.7 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПКУ.

Учасники зустрічі отримали відповіді та вичерпні роз’яснення на питання, які їх цікавили.

 

 

Нещодавно в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області відбулася зустріч за участі виконуючого обов’язки першого заступника начальника податкової інспекції Андрія Кобільника та суб’єктів господарювання Галицького району, що сплачують єдиний внесок.

Під час зустрічі обговорили чи має право суб’єкт господарювання у заяві на повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань з податків та зборів зазначити напрямок: погашення заборгованості з єдиного внеску.

Андрій Кобільник нагадав, що Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон №2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з

його банківського рахунку, а платник, який не має банківського рахунку, сплачує єдиний внесок шляхом внесення готівкових розрахунків через банки чи відділення зв’язку.

Згідно з частинами 2 та 3 ст.8 Закону №2464 єдиний внесок не входить до системи оподаткування, а кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до Закону №2464, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовувати на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування та не належить до джерела наповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів, законодавчі підстави для здійснення повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань з податків і зборів у рахунок погашення боргу зі сплати єдиного внеску відсутні.

Також під час зустрічі обговорили чи вважається податковим боргом сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у встановлені строки. Як зазначив А.Кобільник, що відповідно до підпункту 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2464).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Отже, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у встановлені строки, не вважається податковим боргом.

Застосування права податкової застави на майно боржника  обговорили в Пустомитівському відділенні

Нещодавно заступник начальника – начальник Пустомитівського відділення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області Любов Михайлів провела зустріч з платниками податку. Ключовими питаннями розгляду стали застосування права податкової застави на майно боржника.

Під час зустрічі Любов Михайлів зазначила, що Державна фіскальна служба України у листі від 11.11.2016 №11967/К/99-99-17-01-14 (далі – лист ДФС №11967) щодо практичного використання окремих норм податкового законодавства у процедурі застосування права податкової застави на майно боржника та відповідно до статті 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) повідомляє таке.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПКУ платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.

У разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, майно такого платника податків передається у податкову заставу.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п.89.2 ст.89 ПКУ).

Платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, боржник може тільки за згодою контролюючого органу (п.92.1 ст.92 ПКУ).

У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою контролюючого органу зобов’язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою контролюючого органу за умови часткового погашення податкового боргу.

У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону (п.92.3 ст.92 ПКУ).

Відповідно до вимог ст.124 ПКУ за відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з ПКУ, тягне за собою накладення штрафу у розмірі вартості відчуженого майна.

Крім того, у разі коли платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган може застосувати до такого платника податків адміністративний арешт майна відповідно до статті 94 ПКУ.

Кримінальна відповідальність за незаконні дії із заставним майном або майном, яке описано, встановлена статтею 388 Кримінального кодексу України.

 

 

У Пустомитівському відділенні Галицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області було проведено зустріч для платників податків. Основною темою заходу були критерії віднесення платників податків до різних категорій для цілей встановлення тривалості документальних перевірок.

Як зазначила заступник начальника – начальник Пустомитівського відділення Галицької ОДПІ Любов Михайлів, що Державною фіскальною службою України у листі від 08.11.2016 №24039/6/99-99-14- 03-03-15 (далі – лист ДФС №24039) надана податкова консультація стосовно критеріїв визначення юридичної особи великим платником податків, суб’єктом малого підприємництва або іншим платником податків для цілей встановлення тривалості документальних перевірок.

Відповідно до пункту 3 статті 55 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Суб’єктами мікропідприємництва є:

- фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи – підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

- юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами малого підприємництва є:

- фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи – підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

- юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.

Отже, при визначенні термінів перевірок враховуються наведені вище критерії.

Крім того, слід врахувати, що згідно з підпунктом 14.1.24. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) великий платник податків – юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує п’ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень.

Відповідно до пункту 64.7 статті 64 ПКУ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, визначає порядок обліку платників податків у контролюючих органах та порядок формування Реєстру великих платників податків (далі – Реєстр) на відповідний рік з урахуванням критеріїв, визначених цим Кодексом для великих платників податків. У разі включення платника податків до Реєстру на нього поширюються особливості, визначені ПКУ для великих платників податків, у тому числі щодо визначення термінів перевірок.

-