Як зазначила начальник Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області О.Парубій,  статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦКУ).

Статтею 1266 ЦКУ визначено спадкування за правом представлення.

Так, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Податковий  кодекс України (далі – Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до п.162.1 ст.162 розділу ІV Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, і об’єктом оподаткування якої є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163 Кодексу).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV Кодексу (п.п.164.2.10 п.164.2 ст.164 Кодексу).

Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи у дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється ст. 174 розділу ІV Кодексу, якою встановлено різні ставки для оподаткування доходу платника податку, одержаного у вигляді спадщини, залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем та їх резидентського статусу.

Так, за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковується, зокрема, вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення (п.п. «а» п.п. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (п.п.14.1.263 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Водночас, відповідно до п.п.174.2.2 п.174.2 ст.174 Кодексу у вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою 5 відс., встановленою п.167.2 ст.167 Кодексу.

Відповідно до п.174.3. ст.174 Кодексу особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 16 1підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV Кодексу (п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 1підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.6 п. 16 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи визначені у статті 171 Кодексу  (п.п. 1.5 п. 16 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52  п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. 1.7 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна, отриманий платником податку (спадкоємцем) (у т.ч. за правом представлення), який не є членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс. та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Лист ДФС України від 10.08.2016 №8456/В/99-99-13-02-03-14.

 

Відображення в податковому обліку операцій з інвестиційною нерухомістю

 

Як зазначила начальник Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області О.Парубій,  відповідно до п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського об- ліку 32 «Інвестиційна нерухомість» (далі - П(С)БО 32), затвердженого наказом Мініс- терства фінансів України від 02.07.2007р. N779, інвестиційна нерухомість - власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності.

Інвестиційна нерухомість визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому від її використання економічні вигоди у вигляді орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, та її первісна вартість може бути достовірно визначена (п. 8 П(С)БО 32).

Придбана (створена) інвестиційна нерухомість зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю (п. 9 П(С)БО 32).

На дату балансу інвестиційна нерухомість обліковується за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. N817.

Якщо обрано оцінку інвестиційної нерухомості за первісною вартістю, то об’єкт інвестиційної нерухомості підлягатиме амортизації за одним із методів, наведених у п. 28 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі - П(С)БО 7), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N92.

Згідно з п.18 П(С)БО 32 інвестиційна нерухомість, що обліковується за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації, з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, переоцінці не підлягає.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Різниці по операціях з інвестиційною нерухомістю, яка оцінюється за справедливою вартістю, формуються відповідно до положень п. 141.2 ст. 141 Кодексу.

На суму уцінки інвестиційної нерухомості, яка оцінюється за справедливою вартістю, відображеною у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, що перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких активів, збільшується фінансовий результат до оподаткування (пп. 141.2.1 п. 141.2 ст. 141 Кодексу).

Таким чином, якщо підприємство обирає оцінку інвестиційної нерухомості за первісною вартістю, то об’єкт інвестиційної нерухомості підлягатиме амортизації згідно з П(С)БО 7, та у цьому разі платник податку коригує фінансовий результат до оподаткування на різниці, які формуються відповідно до положень ст.138 Кодексу, в тому числі нараховану амортизацію.

Якщо підприємство обирає оцінку інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю, то об’єкт інвестиційної нерухомості не підлягатиме амортизації згідно з П(С)БО 7, у цьому разі платник податку не коригує фінансовий результат до оподаткування на різниці, які формуються відповідно до положень ст.138 Кодексу, в тому числі нараховану амортизацію.

У випадку продажу основних засобів (у тому числі інвестиційної нерухомості, яка обліковується у фінансовому обліку за первісною вартістю), які використовуються у господарській діяльності, та підлягають амортизації у податковому обліку, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму залишкової вартості таких активів, визначеної відповідно до правил бухгалтерського обліку, та зменшується на суму залишкової вартості цих активів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 Кодексу.

Враховуючи, що амортизація основних засобів (у тому числі інвестиційної нерухомості, яка обліковується у фінансовому обліку за первісною вартістю), які не використовувались у господарській діяльності, для цілей оподаткування не нараховувалась, то залишкова вартість цих активів у випадку їх продажу дорівнюватиме їх первісній вартості.

У разі продажу цих активів фінансовий результат до оподаткування збільшується (згідно з п.138.1 ст.138 Кодексу) на суму залишкової вартості таких активів, визначеної згідно з бухгалтерським обліком, та зменшується (згідно з п.138.2 ст.138 Кодексу) на суму первісної вартості таких активів, визначеної згідно з бухгалтерським обліком.

У разі здійснення операцій з продажу інвестиційної нерухомості, яка обліковується у фінансовому обліку за справедливою вартістю (амортизація та зменшення корисності не визнаються), коригування фінансового результату до оподаткування згідно норм п.138.1 та п.138.2 ст.138 Кодексу не здійснюється. Результат від продажу таких активів визначається згідно з правилами бухгалтерського обліку, та відображається у складі фінансового результату до оподаткування без коригувань.

Лист ДФС України від 15.08.2016 р. N 17633/6/99-99-15-02-02-15.

 

Коригування фінансового результату на суму нарахованих відсотків за позиками від пов’язаних осіб – нерезидентів

 

Як зазначила начальник Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області О.Парубій,  відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування податку на при- буток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Згідно з п.140.1 ст.140 Кодексу під борговими зобов’язаннями для цілей цього пункту слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення. Для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених в пункті 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з пов’язаними особами - нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів (п.140.2 ст.140 Кодексу). Сума боргових зобов’язань та власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов’язань та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у пункті 140.3 цієї статті.

Згідно з п.140.3 ст.140 Кодексу проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного п.140.2 ст.140 Кодексу, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 процентів до повного її погашення з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 ст. 140 Кодексу.

У разі, якщо на початок та кінець звітного податкового періоду підприємство не мало боргових зобов’язань, що виникли за операціями з пов’язаними особами - нерезидентами протягом звітного періоду, коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до п.140.2 ст.140 Кодексу за відсотками на користь пов’язаних осіб - нерезидентів не здійснюється. Фінансовий результат до оподаткування відповідно до п.140.2 ст. 140 Кодексу підлягає коригуванню у разі нарахування у бухгалтерському обліку платником податку процентів за будь-якими борговими зобов’язаннями (кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення), що виникли за операціями з пов’язаними особами - нерезидентами, у тому числі за кредитом, використаним платником для надання поворотної фінансової третім особам.

Лист ДФС України від 11.08.2016р. N17496/6/99-99-15-02-02-15.

 

Подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток та відображення сум ПДВ у бухгалтерському обліку

 

Як зазначила начальник Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області О.Парубій,  згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону N996).

Щодо подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік, то відповідно до абзацу першого п. 50.1 ст. 50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені (абзац 2 п. 50.1 ст. 50 Кодексу).

Лист ДФС України від 28.07.2016 р. № 16199/6/99-99-15-02-02-15.

 

Амортизація вартості малоцінних необоротних матеріальних активів

 

Як зазначила начальник Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області О.Парубій,  згідно з пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу. Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст.138 Кодексу (пп. 138.1, 138.2 ст.138 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.138 п.14.1 ст.14 Кодексу основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Таким чином, оскільки малоцінні необоротні матеріальні активи (вартість яких не перевищує 6000 гривень) не належать до основних засобів, то різниці, які визначаються згідно зі ст. 138 Кодексу, за такими активами у платника не виникають.

Лист ДФС України від 02.08.2016 р. №16691/6/99-99-15-02-02-15.

 

Податкові наслідки з ПДВ за операціями з відступлення права вимоги та переведення боргу

 

Як зазначила начальник Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області О.Парубій,  згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

 

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Кодексу відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦКУ).

Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 656 ЦКУ).

Відповідно до статті 520 ЦКУ боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦКУ (стаття 521 ЦКУ).

Таким чином, наслідками операції з заміни кредитора/заміни боржника у зобов'язанні є вибуття первинного кредитора/боржника із зобов'язання, вступ до зобов'язання нового кредитора/боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов'язання при зміні суб'єктного його складу.

Лист ДФС України від 09.08.2016 р. №17189/6/99-99-15-03-02-15.

 

Здійснення валютного контролю за імпортними операціями, які здійснюються на умовах відстрочення поставки

 

Як зазначила начальник Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області О.Парубій,  Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за експорт- ними, імпортними операціями та відповідальність за пору- шення законодавчо встанов- лених строків таких розрахунків визначено Законом України від 23 вересня 1994 року N185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі – Закон N185).

Відповідно до ст.2 Закону N185 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

На сьогодні постановою Правління Національного банку України від 07.06.2016р. N342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлено 90-денний строк розрахунків за експортними, імпортними операціями.

При цьому відповідно до п. 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 N136, у разі імпорту товару з увезенням його на територію України банк знімає з контролю таку операцію резидента після отримання інформації про цю операцію в реєстрі митних декларацій (далі - МД) (типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», IM-72 «Безмитна торгівля», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування») - якщо для митного оформлення продукції використовується МД.

Порушення резидентами строків, передбачених ст.ст.1 і 2 Закону N185 або встановлених Національним банком України відповідно до ст. ст.1 і 2 Закону N185, тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 4 Закону N 185.

Лист ДФС України від 19.08.2016р. N18026/6/99-99-15-02-02-15.

 

Порядок формування податкового кредиту

 

Як зазначила начальник Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області О.Парубій, що відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податковий кредит звітного періоду визна- чається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплаче- них) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. №1307 (далі - Порядок №1307), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за №137/28267.

Згідно з пунктом 3 Порядку N1307 всі податкові накладні підлягають реєстрації в ЄРПН у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246). Відповідно до пункту 5 Порядку №1246 постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку(пункт 6 Порядку №1246).

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація (пункт 7 Порядку №1246).

Таким чином, платник податку має право на формування податкового кредиту на підставі податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН. Реєстрація в ЄРПН податкової накладної за формою, яка на дату такої реєстрації втратила чинність, (якщо у реєстрації такої податкової накладної не відмовлено), не може бути єдиною підставою для невизнання податкового кредиту за такою податковою накладною.

(Лист ДФС України від 09.08.2016 р. № 17186/6/99-99-15-03-02-15).

 

Порядок округлення показників у графі „Ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ” податкової накладної

 

Як зазначила начальник Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області О.Парубій,  згідно із пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) форма та порядок заповнення податкової наклад- ної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267 (далі – Порядок №1307), який набрав чинності з 01.04.2016, усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються у гривнях з копійками.

Водночас пунктом 16 Порядку №1307 передбачено, що графа 7 заповнюється у гривнях з копійками, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Таким чином, вартісні показники податкової накладної повинні містити не більше двох знаків після коми (крім показника графи 7, якщо для нього інше передбачено чинним законодавством).

При цьому Порядком №1307 не визначено обмеження щодо кількості знаків, яку можуть містити після коми кількісні показники, що зазначаються у графі 6 податкової накладної.

Необхідною кількістю знаків після коми у кількісному показнику вважається така кількість, якої достатньо для правильного розрахунку вартісного показника у рядках V - IX податкової накладної.

Розрахунок вартісного показника, у якому внаслідок добутку показників граф 6 та 7 податкової накладної отримується число, у якому кількість знаків після коми перевищує два, вважається правильним, якщо з метою скорочення такої кількості знаків до другого знака після коми округлення не призводить до збільшення такого знака на „1” (одиницю).

Якщо товар/послуга, що постачається, має одиницю обліку, яка відсутня у Класифікаторі системи позначень одиниць вимірювання та обліку (далі - КСПОВО), у графі 4 податкової накладної зазначається умовне позначення одиниці вимірювання такого товару/послуги, яке використовується для обліку та відображається у первинних документах, а графа 5 - не заповнюється.

Також повідомляємо, що відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна, що містить помилки у реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД, які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Лист ДФС України від 10.08.2016 №17270/6/99-99-15-03-02-15.

 

Оформлення операцій з приймання-передачі товару

 

Як зазначила начальник Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області О.Парубій,  відповідно до п

ІА "Вголос": НОВИНИ