На сайті Верховної Ради з’явився текст законопроєкту №3316 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо протидії злочинам на ґрунті ненависті за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності)». Автором цієї ініціативи виступила «слуга народу» Ольга Василевська-Смаглюк.
Цей документ пропонує внесення змін до 10-ти статей Кримінального кодексу України. Якщо народні обранці його приймуть, то в Україні будуть штрафувати на чималі суми або навіть ув’язнювати людей, які «публічно закликають до ворожнечі та нетерпимості». Йдеться про штрафи у сотні тисяч гривень і термін позбавлення волі до 5-ти років. Якщо простіше, то навіть слова, у яких є критика ЛГБТ-спільноти, можуть стати причиною ув’язнення. Крім того, ніяк не врегульована межа між свободою слова і «закликом до нетерпимості». Тому неважко здогадатись, що юристи будуть мати «поле для маневрів» саме на таких тонкощах формулювання.
То для чого був написаний такий жорсткий законопроєкт, яка роль Ольги Василевської-Смаглюк у цьому процесі та як українцям зберегти власну свободу слова? Про це журналісту ІА «Вголос» розповіли Президент всеукраїнської ГО «Новомедіа» Руслан Кухарчук, політолог Андрій Ніцой та громадський активіст Дмитро Корчинський.
Чому з’явився такий законопроєкт?
Це якась істерія чи психоз нардепки Ольги Василевської-Смаглюк. Я вже 17 років займаюсь темою просімейних та антисімейних законодавчих ініціатив в Україні, але ніколи не зустрічав більш неадекватних речей, ніж цей законопроєкт. Раніше усі законодавчі ініціативи «гралися» навколо терміну «дискримінація», а тут ми бачимо намагання наситити Кримінальний кодекс словосполученнями «сексуальна орієнтація» та «гендерна ідентичність». У сьогоднішньому кримінальному кодексі таких словосполучень немає взагалі, а зараз їх одним махом намагаються запхати у 10 статей.
Цей законопроєкт – це не просто якась теоретична чи потенційна загроза, це абсолютно реальна загроза для фундаментальних прав і свободЦей законопроєкт – це не просто якась теоретична чи потенційна загроза, це абсолютно реальна загроза для фундаментальних прав і свобод. Йдеться про свободу слова, віросповідання, політичної діяльності і свободу мирних зібрань. Будь-які слова та критичні висловлювання про гомосексуалізм чи так звану гендерну ідентичність, або навіть цитування Святого Письма будуть вважатися підбурюванням до ворожнечі. Зверну вашу увагу, що у документі йдеться не лише про заклики до насильства, а таке дійсно недопустимо у цивілізованому суспільстві. У законопроєкті є словосполучення «підбурювання і заклики до ворожнечі», а під таким формулюванням може бути все, що завгодно. Тобто, це можуть бути будь-які критичні висловлювання: проповідь, мітинг і тому подібні речі. Якщо людина вийде на мирну акцію протесту проти гей-парадів, то може отримати за це 5 років ув’язнення.
Тому я вважаю, що це абсолютно неадекватна ініціатива і я дуже сподіваюсь, що народні обранці це розуміють. У всякому разі, тішить, що у цього законопроєкту немає інших співавторів, бо ніхто не хотів себе підставляти. Тому, оскільки під цим ніхто не захотів підписуватись, то надіюсь, що ніхто не захоче за це голосувати. Проте все одно до цього треба дуже серйозно поставитись. Василевлька-Смаглюк повинна зрозуміти, що це кінець її політичної кар’єри, а інші нардепи мають затямити, що не можна так загравати із намаганням закрити рот всім українцям. Виборці назавжди це запам’ятають.
Я не знаю, чому цей законопроєкт з’явився, бо це ніколи не було актуальною темою для українців. Це інформаційна диверсія, яка здійснюється проти українських громадян протягом багатьох років. Це продовження лінії ЛГБТзації українців через штучне нав’язування іншої природи та ментальності. Якщо не говорити про окремі винятки, які є у кожній спільноті, то це все суперечить нашій природі та культурі. Є різні культурні та етнічні традиції, яким це притаманно. Наприклад, в еллінській чи древньоримській культурах таке було нормою, але у нас – ні. Нам це не було притаманно ні до християнства, ні з його приходом. Навпаки, у нас завжди мужеложство засуджувалось суспільством і було таким, що суперечить нормам суспільства у будь-який час. Тому релігія тут може бути тільки побічним фактором. Жоден літописець не згадує це як нашу складову.
Дмитро Корчинський:
Тема ЛГБТ в Україні абсолютно неактуальна, адже у ряді областей суспільної діяльності сексуальні меншини мають переваги перед здоровими людьми. Я маю на увазі телебачення, шоубізнес, Кабінет Міністрів, УПЦ МП та у багатьох інших галузях. Всі їхні акції та заходи охороняються величезними силами поліції без будь-яких законів, а часто і протизаконно, прикриваючись посольствами різних країн.
Тобто, сьогодні ЛГБТ-спільнота має привілеї перед нормальними українцями. Представники цього руху хочуть прийняти додатковий закон, згідно якого вони будуть нас саджати в тюрму. Це відбувається не тому, що вони бояться, а тому, що вони нас ненавидять.
Чому, на вашу думку, його подала саме ця депутатка?
Руслан Кухарчук:
Я думаю, що це може бути орієнтація на якісь гранти або і вплив усім відомого Сороса. Хоча Василевська-Смаглюк поки що із Соросом не помічена, але все може бути. Тут є різні ймовірні причини: хтось міг їй дати таку ідею, могла сама додуматись...
Також у партії «Слуга Народу» вимагають звіти про законодавчі ініціативи нардепів та їхні виступи з трибуни, тобто їх спонукають до роботи. Мабуть, Ольга Василевська-Смаглюк просто не придумала нічого кращого, як перейматись ЛГБТ-спільнотою і людьми, які страждають на транссексуальність.
Але не має значення, чому вона це зробила, має значення, що це неймовірна дурня, яка загрожує свободам українців. Нардепка говорить про те, що вона захищає свободи людей, а насправді вона просто хоче їх знищити. Прізвище «Василевська-Смаглюк» мають запам’ятати всі українці та на цьому її політична кар’єра має зупинитись. Її можна пробачити лише у випадку, якщо вона публічно попросить вибачення і відкличе цей законопроєкт.
Дмитро Корчинський:
Поза сумнівом, зараз зменшується фінансування західних фондів та посольств на діяльність ЛГБТ-спільноти. Це відбувається у зв’язку із світовою економічною кризою. Саме тому, на мою думку, і розгорілась боротьба між різними організаціями, які хочуть отримувати таку допомогу. Я думаю, що Ольга Василевська-Смаглюк вирішила таким чином «потягти на себе» додаткові кошти.
Чому законопроєкт передбачає аж такі жорсткі санкції?
Руслан Кухарчук:
Рух нібито «за права» експлуатує ідею про рівність, свободу і толерантність для того, щоб їх знищитиА це притаманно представникам ЛГБТ-спільноти. Жорстке покарання за незгоду – це стиль і почерк ЛГБТ-активістів. Цей рух нібито «за права» експлуатує ідею про рівність, свободу і толерантність лише для того, щоб їх знищити. Тобто, найбільше, що дратує ЛГБТ-рух, це свобода слова і віросповідання. Їх обурює, що хтось може щось говорити чи у щось вірити і за це вони хочуть штрафувати або навіть ув’язнювати. Рух ЛГБТ є дуже тоталітарний за своєю сутністю, тому в даній законодавчій ініціативі немає нічого дивного, бо саме так він проявляється у всіх країнах, де йому дали «зелене світло». Не йдеться про права людини, а йдеться про те, щоб усіх оштрафувати, посадити, або хоча б закрити їм рот.
Андрій Ніцой:
Тут складно сказати, бо треба розбиратись у біографії авторки цього законопроєкту. Якщо вона диверсант, занурений в українську політику, то мета такої роботи полягає у створенні кризової ситуації. Це просто намагання розколоти українське суспільство, щоб зіштовхнути нас на фоні соціально-економічної, національнотворчої, освітньої та культурологічної проблематики. Це спроба влаштувати «розборки» щодо геїв та лесбіянок.
Якщо ж це, як прийнято їх називати, корисні ідіоти, то тут невідомо, що гірше. Це вже робота для спецслужб та журналістських розслідувань.
Дмитро Корчинський:
Це все робиться із метою занедбати нас. У багатьох європейських країнах та північних штатах США так само є жорсткі санкції щодо противників ЛГБТ. У зв’язку із цим є величезний тиск на церкву та освіту. Вони тиснуть на школу і на людей, які наважуються підіймати голову проти гомодиктатури. І таких людей дуже серйозно карають. Те саме хочуть запровадити і в Україні.
Як має протидіяти українське суспільство?
Руслан Кухарчук:
Ми маємо докласти усіх зусиль, щоб зберегти свободу слова, думки, мирного протесту і політичної діяльності, оскільки цей законопроєкт передбачає і переслідування політиків, які будуть висловлюватись проти ЛГБТ. Тому треба виходити на акції протестів, писати листи до посадовців та нардепів, про це мають писати ЗМІ, а виборці мають тісно спілкуватись зі своїми депутатами, особливо мажоритарниками. Органи влади повинні зрозуміти, що подібні ініціативи – це хрест на їхній політичній кар’єрі. Тобто, у суспільства має бути нульова толерантність до таких законопроєктів та дій. Будь-яка людина, яка брала участь у такому, повинна назавжди отримати «мітку», що вона складає небезпеку для базових свобод громадян і демократії в цілому.
Андрій Ніцой:
До подібних диверсантів треба ставитись як до коронавірусу: карантин та ізоляціяНам просто треба робити свою роботу. Ми повинні будувати свою державу, освіту, економіку та культуру, а оце «лушпиння» просто буде відпадати і випаровуватись, як роса на сонці. Боротися з таким не треба, бо вони і це використають. Є родинні цінності, є віра наших предків (хтось вірить у Сварога, хтось в Ісуса Христа), тому треба просто робити своє. Навіть церква із цим дуже не бореться, а просто засуджує. Ми повинні зосередитись на позитиві і йти вперед, а до подібних диверсантів треба ставитись як до коронавірусу: карантин та ізоляція. Якщо треба, то й кримінальна ізоляція.
Дмитро Корчинський
По-перше, ми очікуємо, що у разі прийняття цього закону представники всіх церков, які є в Україні, будуть закликати своїх вірян до акцій громадянської непокори. Проте навіть до прийняття закону українські християнські церкви цілком можуть здійснити великий громадянський тиск на Верховну Раду, аби цей закопроєкт не був ухвалений. Зараз ми бачимо дивовижну пасивність, лунають лише деякі голоси, але я думаю, що християнська спільнота буде боротись. Тоді саме від неї будуть відштовхуватись усі решта.
Роман Гурський, ІА «Вголос».
ІА "Вголос": НОВИНИ