Про це розповіла Громадському дружина Геннадія Лимешка - Ірина.

За її словами, 2015 року Геннадій був у "Правому секторі". Певний час жили у Львові, одружилися, у них народилася донечка. Пізніше він повернувся на службу, але вже на контракт, служив у 54-му розвідбатальйоні ЗСУ півроку за контрактом.

"Коли закінчився контракт, у нас була хвора донечка — в неї з ніжками проблеми. Він поїхав на заробітки, спочатку в Маріуполі хотів знайти якусь роботу на будівництві, поїхав туди. Я в цей час була на західній Україні в своїх батьків. 11 серпня я ще спілкувалася з ним по телефону, в нього все було гаразд. 12-го він не відповідав на телефонні дзвінки, 13-14 числа — те саме. Я вже почала панікувати. 15 серпня у вівторок мені дзвонить його мама з Харкова, плаче, говорить про те, що по телевізору показують, нібито він хотів підірвати лінію електропередач у Судаку, нібито пиляв якийсь стовп, як ФСБ його затримують, біля нього знайшли гранату, тротилові шашки. Не можна описати той шок, у якому я була. Після цього мені почали писати погрози в соцмережах. Писали люди з Росії, з Криму, почали писати, що мій чоловік диверсант, а я — бандерівка, фашистка. Я в шкільні роки була членом ГО Молодіжний Націоналістичний Конгрес. Як ми знаємо, Росія не сприймає такі організації. Почали говорити, що в нас дитина росте фашистом. І з часом я видалилася з соцмереж", - розповіла жінка.

Зв’язку з чоловіком не було, тож Ірина почала писати в усі інстанції – Уповноваженому з прав людини, в СБУ, в ГПУ, президенту України, але конкретної відповіді не приходило. Лише про те, що він затриманий, йде розслідування, вони розбираються. 

"Минув десь тиждень — вночі мені приходить смс-ка: «Я в Симферополе, жив, говорят — от 3 до 5. Жди». Я не знала, що й думати. Я була рада, що він живий. «Говорят — от 3 до 5» – йому давали якусь статтю за зберігання вибухонебезпечних речовин. «Жди». А чого —  саме не знаю. Потім я зв’язалася з ГО Крим SOS. Вони надали мені адвоката, в нього була зустріч із моїм чоловіком. Адвокат сказав, що чоловік не потребує його послуг і відмовляється від адвоката, говорить, що буде брати всю вину на себе. І коли я сказала, що він був побитий, адвокат відповів, що чоловік сказав, що до нього не застосовували фізичних тортур і він відповідатиме за законом. Адвокат не зміг увійти в справу", - розповіла жінка.

Згодом Лимешко розповів у телефонній розмові, що поїхав на роботу в Крим, хотів підзаробити, можливо, знайти роботу на будівництві.

"Він просто йшов по вулиці, до нього під’їхала машина без знаків. Відкрився бус, вибігли молоді хлопці в масках і в спортивному одязі. Його схопили, заштовхали в бус, почали просто возити по місту — я так розумію, бити його, душити. Він говорив, що надягали мішок на  голову, почали говорити: «Ти диверсант, хотів підірвати нас, ми знаємо про тебе все, ти нам розкажеш». Після цього повезли в суд Судака, я так розумію, де його взяли під слідство, дали адвоката за призначенням, ФСБ-шного адвоката. Коли він попросив адвоката дати йому можливість написати хоча би смс-ку сім’ї, він сказав: «Ти бандерівець, я не збираюся цього робити». Після того, як суд дав два місяці тримання під вартою, він розповів, що йому надягли мішок на голову й повезли кудись — він так розуміє, в їхню будівлю ФСБ, думаю, колишню будівлю СБУ, в підвалі до нього вже застосовували фізичні тортури", - поділилася жінка.

"В ув'язненні ФСБшники били чоловіка по нирках і ногах, - продовжила Ірина Лимешко. - Обличчя фактично не зачіпали, бо розуміли, що їм потрібна гарна картинка, щоб він говорив те, що вони хочуть. Його садили на якийсь стілець, підключали струм до нижніх кінцівок, до статевих органів, до пальців рук і ніг. Його топили, приставляли зброю до голови, говорили, щоб він прощався з життям і погрожували. Він казав, що співробітник ФСБ посадив його в куток, виключив світло, приставив ствол до голови і сказав: «Прощайся з життям». Він казав, що вже коли був на межі зриву, то молив бога, щоб його дійсно застрелили Коли він відключався і не мав сил терпіти, його виводили, давали подихати свіжим повітрям, давали води — і далі все продовжувалося. Йому просто дали завчити текст: я такий-то, мене змусили підірвати лінію електропередач, нанести шкоду і так далі".

Аби врятувати чоловіка, Ірина досі намагається зв’язатися з представниками влади. Проте все безуспішно.

"Неодноразово зверталася до Геращенко, тому що вона жодного разу не відписала мені з цього питання, Денісова – теж. Лутковська колись відписувала, що «ми писали до представників РФ, сказали, що ваш чоловік затриманий, але фізичних тортур до нього не застосовували, він іде з ними на співпрацю». Пані Денісова мені нічого не відписувала з цього питання. Зверталася до АП, до Порошенка. Його представники сказали, що цю справу передали в СБУ, в прокуратуру. З прокуратури мені прийшла відповідь, що справа розслідується, але фактично минув уже рік. Його ніде немає в списках полонених, немає в резолюції, яку приймала Верховна Рада. Там є 52 людини, наскільки мені відомо, але його немає. Коли я по своїх джерелах питала, чому немає, казали, що з якихось причин його туди не внесли. А чому? Чим він гірший від інших? Тим, що його справу не роздули на весь світ, як інших політв’язнів?" - каже Ірина Лимешко.

"Я хочу, щоб наша влада щось робила. Всі хлопці, яка зараз перебувають там, політв’язні, — це люди, які багато чого зробили для нашої країни. Країна не повинна просто взяти й кинути їх. Я не знаю, яких умов хоче Росія щодо обміну, але президент України, в першу чергу, повинен їх звідти витягнути", - наголосила жінка.

 

ІА "Вголос": НОВИНИ