Вкотре дивуюся, коли під час будь-якої туристичної поїздки за кордон зустрічаю буквально цілі групи туристів, яким далеко за 60-ть. Абсолютна більшість з них не українські туристи, а мешканці європейських країн, які, шкутильгаючи, опираючись на палички, на ходулі, підтримуючи одне одного, наполегливо їдуть оглядати європейську архітектуру, із захопленням пізнають європейські мистецькі цінності, насолоджуються краєвидами природи. Спадає на думку, що у такий спосіб вони продовжують своє життя, бо мають мету - десь побувати і щось побачити. Зрештою, вони під час подорожі перебувають у товаристві таких же як вони, старших людей. І для них це товариство – стимул до життя.
Про важливість товариства і поваги молодшого покоління до людей старших описує польська «Газета виборча» у статті «Чого потребує старість?!».
У Польщі живе понад 6 млн осіб, які старші за 65 років. Через десять років їх буде на 2 млн більше. Разом із текстом на сайті газети розміщено відеоролик, в якому головними героями є старші люди - Казимир і Марися, які знайшли своє товариство у будинку для престарілих. Вона йому миє плечі, він одягає краватку і обидвоє не соромляться демонструвати свої почуття. Беруться за руки, мило посміхаються одне одному, бо вони щасливі разом, вони познайомилися в будинку допомоги в Катовіцах. До слова, таких будинків в Катовіцах є сім (dziennych domów pomocy - DDP). У малих містах немає взагалі. Автор статті Юдита Ватола (Judyta Watoła) наголошує, що маємо робити все, щоб забезпечити старшим активність і увагу. Навіть якщо вони мають родину, то дистанція між поколіннями є більша ніж колись.
Керівник Будинку побиту у Катовіцах Марек Цібультовіч розповідає, що таким людям потрібне товариство таких же людей.
Поляки закликають поважати старість
У Канаді, у провінції Велика Британія часто зустрічаються за кермом «сиві голови». Втім, зазначає «Газета виборча», немає доказів, що саме вони стають винуватцями ДТП частіше за молодих. Адже вони хоч і їздять повільніше, але і управляють ретельніше. У Польщі, стверджує, польське видання, так часто не зустрінеш «сиві голови» за кермом. Нарікання на «дзядкув» за кермом - стандартні. Та зневажливе ставлення до стареньких можна зустріти навіть серед лікарів, які навіть діляться на форумах як «нейтралізувати стареньких».
Суспільство, наголошує wyborcza.pl, не розуміє, що більшість з нас теж будуть старшими людьми, які можуть опинитися у неприязному оточенні. Самі собі не помагаємо. Вільний час замість на велосипеді проводимо біля грилю і пива. Не працюємо на здорову старість. Тоді будемо входити в старість у гіршому стані, ніж ровесники з Заходу.
Втім, польський уряд намагається всіляко підтримати активність старших людей. Наразі в Польщі 231 Будинок допомоги, якими користається 21 тисяча осіб. Однак уряд хоче зробити життя таких людей активнішим, зорганізувавши їх у будинки Dom Senior-WIGOR. За словами міністра праці Польщі Косіньяка-Камиша (Władysław Kosiniak-Kamysz), люди старші хочуть бути активними. Енергії їм не бракує. Реалізувати себе вони б змогли у будинках нового типу в рамках програми Dom Senior-WIGOR. В цьому році має постати таких 119 будинків, створених за кошти міністерства. Мета таких будинків – насамперед спілкування старших людей упродовж дня, спільне приготування страв, проведення дозвілля, а також продовження його поза будинком.
Дозвілля самотніх – справа самих самотніх?!
В Україні, на жаль, такої практики організації дозвілля для старших і самотніх людей не існує. За даними державної служби статистики, на перше січня 2015 року в Україні проживало 9 млн.300 тисяч осіб віком понад 60 років (із загальної кількості населення 42 млн.759 тис. осіб). і 6 млн.675 тис. осіб віком понад 65 років. Тобто можна впевнено говорити, що кожний сьомий громадянин України - "впевнений" і остаточний пенсіонер. Чи подорожують українські люди похилого віку як їхні ровесники з Європи ?! Очевидно, що абсолютна більшість відповість швидше негативно. Бо український пенсіонер, який подорожує, а тим більше їздить у подорожі за кордон - швидше виняток. Хіба що заможні батьки можуть відправити за кордон своїх дітей із дідусями та бабусями. Що вже й казати про спільне дозвілля людей старшого покоління, які у кращому випадку проводять його на дачних ділянках, якщо вистачає сил і є така ділянка.
Редакція звернулася до міністерства соцполітики України за даними про кількість будинків для людей похилого віку, які працюють в Україні. Так от, прес-служба міністерства відповіла, що «станом на 01.01.2015 (відповідно до статистичної звітності) для людей похилого віку в Україні функціонувало 95 будинків-інтернатів, з них 67 будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів, в яких проживало майже 7,1 тис. осіб, а також 28 пансіонатів ветеранів війни та праці, в яких проживало майже 5,8 тис. осіб.
Що ж до Львівщині, то у нашій області працює три геріатричних пансіонати – у Великих Мостах, Дрогобичі та Львові. За словами керівника львівського геріатричного пансіонату (вул.. Медової Печери) Михайла Сеньковича, у нашому закладі перебуває 316 старших за віком і здебільшого самотніх осіб. 75 відсотків їхньої пенсії йде на їх утримання, а решту віддають їм на руки. Така практика застосовується практично скрізь в Україні. Є приблизно 20 осіб, які мають дітей, що оплачують утримання своїх батьків у пансіонаті ( донедавна 3100 грн на місяць).
Загалом за українським законодавством згідно з «Сімейним кодексом України» працюючі діти зобов'язані утримувати своїх батьків. Тому особа, у якої є діти, по закону не може претендувати на місце у державному геріатричному пансіонаті (будинку престарілих). Але життя вносить корективи і деколи навіть старші люди, у яких є діти, звертаються до геріатричних пансіонатів. Практика свідчить, що і їхні заяви розглядають позитивно. Зрештою, будь-яка людина не повинна бути самотня і не залишатися наодинці із собою.
Вікторія Боруцька, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ