Як пишуть «Факти», про це відкриття повідомила завідувачка сектором Національного заповідника «Софія Київська» Тамара Рясна.
За її словами, отримати інформацію вдалося завдяки архіву, в якому збереглися дані про проведені реставраційні роботи. Відомо, що після навали монгольської орди на Київську Русь і занепад держави храмом не займалися майже 600 років. Реставрація почалася при митрополиті Петрові Могилі в першій половині XVII сторіччя. У часи правління гетьмана Івана Мазепи храм ґрунтовно перебудували з тогочасними традиціями. Тоді старі фрески не знищили і залишили під товстим шаром фарби.
Однак у 1843 році стало відомо про те, що в Софії Київській збережено стародавній живопис. Тодішній імператор Микола І наказав все повернути, як було раніше. Але духовенство було стурбоване тим, що персонажі на фресках благословляють двома перстами, а не трьома, як було прийнято після церковної реформи середини XVII століття.
У радянський час вирішили замалювати фрески. Тоді вважалося, що цінними є тільки ті роботи, що датуються XI століттям.
Живопис спробував відстояти один із радянських реставраторів.
«Вийшло так, що зараз на композиції під склепіннями собору, на якій зображено 35 з 70 апостолів, один із персонажів має портретну схожість із цим реставратором. У звітах середини 1950-х років є фотографії композиції з апостолами до і після реставрації. Я звернула увагу, що там, де спочатку був зображений худорлявий старець із довгим сивим волоссям, з'явилося обличчя молодої людини з пухкими щоками і зачесаним назад волоссям. Збереглося фото команди, яка працювала тоді над живописом собору. Якщо порівняти обличчя апостола, про якого я сказала, і одного з реставраторів на знімку, ви побачите, що вони дуже схожі», – розповіла Тамара Рясна.
Так, на архівних фотографіях можна знайти фреску, на якій зображена біблійна історій «Шлях в Еммаус», коли апостоли Лука і Клеопа не впізнали Христа, який після воскресіння приєднався до них дорогою в місто Еммаус. Уже на місці під час вечері апостоли впізнали Христа по тому, як Він благословив і надломив хліб. У цей момент Христос став для них невидимим.
«Обидві ці роботи середини ХІХ століття досить великі – приблизно 30 квадратних метрів кожна, – сказала Рясна. – Слід сказати, що поруч із ними (біля іконостасу) є цілий цикл фресок про події, що сталися після розп'яття і воскресіння Ісуса».
Наразі фахівці знають, що було закрашено на склепінні храму. Зокрема, під час реставрації 1950-х на склепінні був знищений вельми цінний напис, ймовірно, зроблений у XVII столітті.
«Ми дізналися про те, що він існував, збільшивши один із архівних знімків, зроблених у 1930-ті роки. Напис говорить, що собор почав «сдатися», тобто будуватися, у 1011 році. Це неймовірно важлива інформація. У літописах зазначаються дві різні дати початку будівництва – 1017 рік і 1035-й. Надія Нікітенко, яка близько сорока років всебічно досліджувала Софійський собор, дійшла до висновку: він був закладений раніше – у 1011 році князем Володимиром, який хрестив Русь. Графіті, виявлені на стінах собору Надією Миколаївною та заступником генерального директора Національного заповідника «Софія Київська», доктором історичних наук В'ячеслав Корнієнко підтвердили цю дату», – додала завідувачка сектором Національного заповідника «Софія Київська».
За попередньою оцінкою головного реставратора Національного заповідника «Софія Київська» Анатолія Остапчука, відкрити фрески буде непросто.
ІА "Вголос": НОВИНИ