Нещодавно секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Данилюк написав заяву на власне звільнення із обійманої посади. Він це аргументував тим, що йому «просто не цікаві підкилимні ігри, якими займаються деякі персонажі»... Президент України Володимир Зеленський підписав цю заяву й звільнив Данилюка.
Також у ЗМІ з’явилась інформація, що нібито саме Данилюк «злив» стенограму розмови Зеленського і Трампа американським «демократам», що стало об’єктом обговорень у пресі та соцмережах.
Чому так легко пішов член Уряду Гройсмана із «нової» команди Зеленського, в яку його так легко взяли? Чому Данилюк звільнився саме зараз і яка роль у цій ситуації «зливу» діалогу президентів?
Про це «Вголос» питав у глави центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка, політичного аналітика Олександра Кочеткова та політолога Володимира Волі.
Олександр Данилюк працював міністром фінансів України в Уряді Гройсмана. Чому він увійшов до команди Зеленського, яка позиціонує себе як нову?
Володимир Фесенко:
Зеленському не вистачало компетентних людейУ новому Уряді зараз є два міністри, які працювали в Уряді Гройсмана, зокрема й заступниця Данилюка Оксана Маркарова. Не треба так категорично протиставляти «старих» і «нових», між ними немає прірви. В обох урядах домінують люди із ліберальними поглядами, тому немає принципової протилежності двох Кабмінів у ідеологічному плані.
Данилюк належить до ліберальної частини команди Зеленського. Він приєднався до них тоді, коли вже йшла виборча кампанія, і був дуже корисним. Це стало причиною того, що він досить швидко завоював довіру президента і допомагав у контактах з міжнародними організаціями. Данилюк став однією із ключових фігур тому, що у Зеленського не вистачало компетентних людей. Так, у нього були радники у сфері економіки, але ексміністр, який мав такі міцні зв’язки із міжнародними фінансовими організаціями, він був корисним для Зеленського.
Тому всі ці терміни «новий» і «старий» є дуже відносними.
Олександр Кочетков:
Коли формувалась команда Зеленського, майже єдиним інтелектуалом у плані державотворення був Руслан Стефанчук. Не було жодної людини, яка б дійсно розбиралась у питаннях економіки і зовнішньої політики. Коли вони об’єднались, то у команді «Зе!» з’явились люди, які мають зв’язки на заході і щось тямлять в економіці, в якій «слуги народу» розумілись (і зараз розуміються) погано.
Також Данилюк мав певний імідж постраждалого від влади Порошенка. Він мав постійні суперечки з президентом, з прем’єр-міністром і був доволі скандально звільнений. Олександр, може, і не був опозиціонером, але його не влаштовувала політика Порошенка, а тоді в команду Зеленського брали всіх.
Вже потім з’ясувалось, що пан Данилюк є артистом розмовного жанру. Він вміє про щось розповідати, але робить все він зовсім не так. У нього немає харизми, він не здатен вести за собою людей і пропонувати якісь цікаві речі в тій самій економіці. Він виявився зайвим, а тут ще й з’явився Гончарук, який теж позиціонувався як економіст. Тому коли перемога настала, Данилюк виявився непотрібним.
Він має свої неабиякі амбіції і йому складно співпрацювати із такими ж амбітними людьми, як Богдан, наприклад. Коли його призначили секретарем РНБО, то всім експертам стало ясно, що він і там вже довго не протримається.
Володимир Воля:
Данилюк є чужим у цій владіТут важливо, що його Зеленський не захотів брати у свій Уряд. Річ у тому, що Данилюк є набагато більш політикований, ніж представники команди президента, і в нього ще є певні політичні амбіції. Його, як людину чужу, у новій команді спочатку призначили на почесну посаду в РНБО. Це робилось для того, щоб не втрачати контакту з Данилюком, який має хороші зв’язки на Заході. Проте зараз його «витіснили» із команди Зеленського. Найімовірніше, відбувся конфлікт через цю несумісність (Данилюк є чужим у цій владі), плюс різний рівень політикації, плюс він більш досвідчений у питаннях управління. Зважаючи на рівень його компетентності, більшість довіряла його думці, а не думці сучасної влади, адже він фахівець, на відміну від людей Зеленського, зокрема й Богдана.
Чому звільнення Данилюка відбулось саме зараз?
Володимир Фесенко:
Ми можемо лише висувати версії. Думаю, що це пов’язане з тим, що в Данилюка не склались стосунки із керівником Офісу президента Богданом. Друга причина – це те, що значно зменшився вплив Данилюка у новій команді. Виникло таке собі взаємне охолодження. З одного боку, сам Данилюк втратив вплив, він ще влітку поступився Гончаруку в економічній царині, який прийшов у команду пізніше, але швидко завоював довіру президента і став ключовою фігурою, яка займалась розробленням пропозицій з економічної політики.
Після того, як Данилюк пішов на керівництво РНБО, він втратив і прямий контакт із президентом, і вплив на президента. Я вважаю, що він був дуже незадоволений такою ситуацією і стосунками із Богданом. От поєднання цих причин у результаті призвели до відставки Олександра.
Можливо, це був демарш, як і два роки тому, коли Данилюк ішов із Уряду Гройсмана. Можливо, він хотів таким чином залишитись і примусити Зеленського залишити його на посаді і відновити його політичний вплив. Але цього не сталося. Фактично повторилась ситуація, яка була між Данилюком і Гройсманом.
Олександр Кочетков:
Майже відразу виникли розбіжності у поглядах Данилюка і оточення ЗеленськогоПо-перше, Данилюк вже давно висловлював незадоволення тим, що він не має певного доступу до президента. Його не поважають, він не має впливу. Данилюк хоче зустрітись із Зеленським, а той самий Богдан каже, що президент зайнятий, мовляв, «зараз не до тебе». Міністрам дають доручення, вони їх виконують, звітуються і контактують із Зеленським напряму. Саме такої сфери власної діяльності Данилюка і позбавили.
Також він мав стосунок до деяких візитів Зеленського за кордон. Зараз Данилюк відстоював думку, що необхідно зустрічатися і використовувати майданчики ООН у зовнішній політиці України. На противагу цьому Богдан і ще деякі люди із оточення президента з ним не погоджувались і вважали, що треба готуватися відразу до офіційного візиту президента України до США. Як ми бачимо, так і сталось.
Це означає, що майже відразу виникли певні розбіжності у поглядах Данилюка і оточення Зеленського. Тому своєю заявою на звільнення він просто випередив президента. Тепер вийшло так, що він пішов сам через розбіжність поглядів, а не його звільнили примусово через невиконання обов’язків. За таких умов він ще може претендувати на якусь посаду посла.
Володимир Воля:
Я вважаю, що головна причина – це конфлікт з приводу стилю керівництва і прийняття рішень новою владою. Річ у тому, що рішення команди Зеленського не завжди є політично адекватні. Також часто порушуються усі нормальні режими прийняття і ухвалення цих рішень.
Версія, що його спеціально витіснили, теж має право на існування. Президенту та Богдану вдалось «заповнити» певну кількість керівних посад людьми, які є більш підлеглими їм в плані субординації, ніж Данилюк. Був певний ризик, що Данилюк може розказати всьому світу таємниці механіки прийняття управлінських рішень. Це може стати причиною виникнення дуже резонансних інформаційних приводів та рішень. Тому, щоб зменшити ризик розголосу, його зараз відтіснили із влади. Земля, тарифи, оборона, Донбас – Данилюк є дуже компетентним у цьому всьому. Тому він, будучи чужою людиною і перебуваючи в конфлікті з Богданом, рано чи пізно би пішов із посади. Але чим пізніше це б відбулось, тим більше він міг би потім розповісти таємниць, які є неприємними для команди Зеленського. Команда президента є невеличка і дуже закрита, вони бояться розголосу.
У пресі з’явилась інформація, що Данилюк «злив» розмову Трампа і Зеленського американським «демократам». Наскільки це можливо?
Володимир Фесенко:
Це абсолютна дурня, яка не відповідає дійсності. По-перше, я не впевнений, що Данилюк був присутній при цій розмові. Він міг би, але це необов’язково. Тому не факт, що він володів інформацією про цю розмову.
Але і так вже відомо, хто це зробив. Ми не знаємо прізвища цієї людини, але відомо, що це представник американських спецслужб, який працював у Білому домі. Тому не варто займатись конспірологією.
Олександр Кочетков:
Данилюк не був присутній при цій розмові. Він не належить до апарату Офісу президента, це окрема структура. Він не міг мати доступу до стенограми розмови. Звісно, він мав інформацію, про що розмовляли Трамп і Зеленський, але не конкретно, а з переказів когось іншого. Тому «злити» якусь розмову він не міг фізично.
Можна, звісно, припустити щось фантастичне, нібито Данилюк підкупив якось клерка і записав усю розмову, але це не має жодної логіки. Є набагато обґрунтованіші варіанти обміну інформацією, в яких Данилюк участі не брав.
Володимир Воля:
Так, я читав про цю версію. Тут важко сказати. Річ у тому, що так, можна розглядати версію, що демократи не звернули б увагу ні на що, якби хтось з українського боку їм не підказав. Але, з іншого боку, це міг бути хтось із Сполучених Штатів, бо ми бачимо скаргу певних людей. Ці люди свідчитимуть під присягою про те, що вони бачили і чули. Окрім того, ще була скарга з посиланням на працівників Білого дому.
Тут питання доволі неоднозначне. Якщо був цей злив інформації, то навіщо? Що це дає Данилюку? Богдана він таким чином не скинув, а подібні речі просто ускладнили б йому роботу як секретаря РНБО у напрямку США. Тому я не бачу очевидної вигоди для Данилюка, щоб повністю довіряти цій версії. Це б’є по всьому керівництву України, по команді президента, до якої на той час належав сам Данилюк.
Помститися Зеленському – це цікавий варіант. Але чи був конфлікт між Данилюком і Зеленським? Якщо їхні відносини були напруженими, а вони цілком такими могли бути, то тоді не виключено, що саме такою і була мета Данилюка. Хоча це знову ж не такий сильний удар по Зленському, як по Трампу, а це теж не несе вигоди для Данилюка. Тому я вважаю, що тут не досить аргументації, щоб переважити версію, яку пропонують представники американських спецслужб.
Роман Гурський, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ