Водночас День Андрія був у народі великим зимовим молодіжним святом, наповненим дохристиянською обрядовістю і магічними ритуалами. В ніч на Андрія дівчата та хлопці збиралися на вечорниці, де ворожили на майбутнє.
Нині такі вечорниці втратили свою магічну функцію і перетворилися більше на забаву і причину, щоб зібратися неодруженій молоді.
Існує чимало ворожінь, якими користувалися дівчата на Андрія. Наприклад, кілька дівчат мають зняти взуття з лівої ноги й почати ним міряти відстань від стола до порога: та дівчина, чобіт якої першим «дійде до фінішу», першою і вийде заміж.
Є ще ворожіння, за допомогою якого можна дізнатись ім’я судженого: на аркушах паперу написати імена хлопців, перемішати їх і вибрати одне.
Також вірили, що в цей вечір можна побачити у дзеркалі свою долю. Для цього дівчина має залишитися сама в кімнаті, сісти перед дзеркалом, а з обох боків засвітити свічки і говорити таке: «Святий Андрію, допоможи, судженого мого покажи! Ворожу на свій вінок, прошу захисту від зірок!». Відтак треба різко повернутися і подивитися в дзеркало. В люстерку має бути обличчя майбутнього чоловіка.
У давнину парубки в цей вечір робили збитки: виносили на городи січкарні, знімали ворота чи хвіртки й несли на подвір'я майбутніх наречених. Найбільшим бешкетом вважали витягти на дах хати сани або воза. Частково ця традиція збереглася досі.
ІА "Вголос": НОВИНИ