В ХІ ст. на візантійську імперію напали турки. Вони знищували християнські монастирі, церкви і гробниці. Мощі Миколая тоді перебували у Мірах Лікійських. Їх могли осквернити. Жителі італійського Бара вирішили врятувати мощі. Монахи, що охороняли церкву, в якій був похований Миколай, відмовились віддавати їх. Тоді італійці зв'язали служителів і перенесли домовину з тілом святого на корабель. 22 травня 1089 року мощі перенесли в Італію, пише gazeta.ua.
Там їх помістили в новозбудовану базиліку святого Миколая, де вони зберігаються дотепер.
Спочатку день перенесення мощів святого Миколая відзначали лише в Барі. Згодом свято набуло популярності на Русі та в Болгарії.
За традицією, на Літнього Миколая господарі виводили коней у поле на першу пашу. Священики служили на полі молебні. Кропили коней свяченою водою.
У народі казали: «Прийшов Миколай – коней випасай», «Юрій з теплом, а Микола з кормом», «Святий Юрій пасе корів, а Микола – коней».
Після Літнього Миколая починали стригти овець і сіяти гречку.
На Київщині і на Поділлі цей день влаштовували великі обіди. Їх називали микільщиною.
Традиція святкування дня святого Миколая була відомою у католицькому світі. І хоча свято мало переважно церковний характер, люди вважали, що Миколай Чудотворець допомагав усім, хто потребував його уваги: молитвами заспокоював бурю на морі, рятував хворих, творив добрі діла. У народних віруваннях Миколай протиставлявся пророку Іллі як милостивий земний святий проти грізного небесного громовника.
ІА "Вголос": НОВИНИ