Богдан Сольчаник загинув на київському Майдані від кулі снайпера 20 лютого 2014 р. Він народився 25 липня 1985 р. у м. Старий Самбір на Львівщині, навчався у Львівському та Варшавському університетах, викладав в УКУ, лауреат багатьох міжнародних стипендій, був знаним істориком та громадським діячем. Cambridge Society of Ukraine та ГО «Родина Героїв Небесної сотні» заснувала у його пам'ять тревел-гранд. 

«Вголос» зробив добірку кращих віршів Богдана Сольчаника:

Де моя революція?

Де корона на площі страчена?

Де моя Революція,

В кабінетах придумана, на вулицях справджена?

Де моя Революція-Реформація,

Кров’ю шляхти по косах стікаюча?

Де моя Революція-Реконкіста,

У колонах вигнанців кружляюча?

Де моя Революція у Сімнадцятому,

Що вбивати мільйонами навчена?

Де моя Революція?

Де завалена барикадами вулиця?

Де в грязюку пощада втоплена?

Де моя Революція,

над тираном поваленим фото зроблено?

Де мої за плечима тисячі?

Де наш «світ старий» поруйновано?

Де моя Революція,

хоч одного та вигнала з Дому?

Де моя молодая нація,

В крові купана,

Насильством няньчена?

Там де й вся бутафорія Помаранчева –

За гульбан на Майдані заплачена.

Дивися прямо,

щоб не зустріти гординю і сестру її зневагу

серед голів тих хто нижче

і не побачити її в очах тих, хто вгорі.

Будь твердим, щоб світ не роздавив тебе

Не дай зачерствіти серцю, бо тоді помре у тобі людина.

Прокидайся на світанку, гаси багаття і збирайся в дорогу

Сонце вже встало – ти не будеш один.

Серед тих, хто одного разу вирішив йти

Ти місток – бо за тобою йтимуть ті, які ще сплять на грудях жінки.

Йди і вір, що хоча б одному з мільйона трапиться (допоможе) твій слід

Коли його покличе небокрай.

***

Прокидайся на світанку, гаси багаття і збирайся в дорогу

Сонце вже встало – ти не будеш один.

Серед тих, хто одного разу вирішив йти

Ти місток – бо за тобою йтимуть ті, які ще сплять на грудях жінки.

Йди і вір, що хоча б одному з мільйона допоможе твій слід

Коли його покличе небокрай.

І нас, і вас

більш не чекатиме ніхто.

Ми вже не створюємо приводів,

щоби прощатись.

Як той Онуфрій чи Франциск

розійдемося по своїх пустелях,

знайдемо всесвіти у стінах келій.

Світ не для нас

успішним продавцем нам не бувати.

Світ не для нас

і Парфію чи Дакію

написано не нам завоювати )

Одна за одною

горять цигарки.

Напівпорожня кухня, грає радіо.

На стінах плями, кран дірявий.

На плитці залишки вечері.

В душі розсипана пустеля.

Пляшки допиті, хліб черствий,

коньяк дешевий, дощ за вікнами густий

на дворі ніч, і очі коле дим їдкий.

Одна за одною… А зміст який?

Нести свій… ноут

і в он-лайн

поволі вбити світ живий.

Я чоловік і моє життя це дорога

Вона жінка і вона чекає мене на порозі.

Плечі мої для неї захист від світу

Я відчуваю в її подиху тепло свого Дому.

Це дає мені снагу до життя.

Я чоловік і моє життя це дорога.

Вона жінка і її життя це чекання.

Я йду, вона залишається.

Я дивлюся у світ,

Завдяки їй у світі існує Дім.

Завдяки їй у світі існує початок.

Вона основа яка страждає через

Мою непостійну природу.

Від мене залежить пройти свою дорогу

І повернутися до Дому

Якщо вона дочекається.

У двадцять два можна лише

Здогадуватися про

Щастя тих хто в сімдесят разом

Дивляться на своє життя.

Але це розуміння не може стримати

Молодих від нової мандрівки,

Не може захистити молодих

Від нового чекання.

Сонце вже встало

Виходжу і я.

Лише той бік життя покаже

Чи правильний був вибір.

 

 

 

 

ІА "Вголос": НОВИНИ