Богдан Сольчаник загинув на київському Майдані від кулі снайпера 20 лютого 2014 р. Він народився 25 липня 1985 р. у м. Старий Самбір на Львівщині, навчався у Львівському та Варшавському університетах, викладав в УКУ, лауреат багатьох міжнародних стипендій, був знаним істориком та громадським діячем. Cambridge Society of Ukraine та ГО «Родина Героїв Небесної сотні» заснувала у його пам'ять тревел-гранд.
«Вголос» зробив добірку кращих віршів Богдана Сольчаника:
Де моя революція?
Де корона на площі страчена?
Де моя Революція,
В кабінетах придумана, на вулицях справджена?
Де моя Революція-Реформація,
Кров’ю шляхти по косах стікаюча?
Де моя Революція-Реконкіста,
У колонах вигнанців кружляюча?
Де моя Революція у Сімнадцятому,
Що вбивати мільйонами навчена?
Де моя Революція?
Де завалена барикадами вулиця?
Де в грязюку пощада втоплена?
Де моя Революція,
над тираном поваленим фото зроблено?
Де мої за плечима тисячі?
Де наш «світ старий» поруйновано?
Де моя Революція,
хоч одного та вигнала з Дому?
Де моя молодая нація,
В крові купана,
Насильством няньчена?
Там де й вся бутафорія Помаранчева –
За гульбан на Майдані заплачена.
Дивися прямо,
щоб не зустріти гординю і сестру її зневагу
серед голів тих хто нижче
і не побачити її в очах тих, хто вгорі.
Будь твердим, щоб світ не роздавив тебе
Не дай зачерствіти серцю, бо тоді помре у тобі людина.
Прокидайся на світанку, гаси багаття і збирайся в дорогу
Сонце вже встало – ти не будеш один.
Серед тих, хто одного разу вирішив йти
Ти місток – бо за тобою йтимуть ті, які ще сплять на грудях жінки.
Йди і вір, що хоча б одному з мільйона трапиться (допоможе) твій слід
Коли його покличе небокрай.
***
Прокидайся на світанку, гаси багаття і збирайся в дорогу
Сонце вже встало – ти не будеш один.
Серед тих, хто одного разу вирішив йти
Ти місток – бо за тобою йтимуть ті, які ще сплять на грудях жінки.
Йди і вір, що хоча б одному з мільйона допоможе твій слід
Коли його покличе небокрай.
І нас, і вас
більш не чекатиме ніхто.
Ми вже не створюємо приводів,
щоби прощатись.
Як той Онуфрій чи Франциск
розійдемося по своїх пустелях,
знайдемо всесвіти у стінах келій.
Світ не для нас
успішним продавцем нам не бувати.
Світ не для нас
і Парфію чи Дакію
написано не нам завоювати )
Одна за одною
горять цигарки.
Напівпорожня кухня, грає радіо.
На стінах плями, кран дірявий.
На плитці залишки вечері.
В душі розсипана пустеля.
Пляшки допиті, хліб черствий,
коньяк дешевий, дощ за вікнами густий
на дворі ніч, і очі коле дим їдкий.
Одна за одною… А зміст який?
Нести свій… ноут
і в он-лайн
поволі вбити світ живий.
Я чоловік і моє життя це дорога
Вона жінка і вона чекає мене на порозі.
Плечі мої для неї захист від світу
Я відчуваю в її подиху тепло свого Дому.
Це дає мені снагу до життя.
Я чоловік і моє життя це дорога.
Вона жінка і її життя це чекання.
Я йду, вона залишається.
Я дивлюся у світ,
Завдяки їй у світі існує Дім.
Завдяки їй у світі існує початок.
Вона основа яка страждає через
Мою непостійну природу.
Від мене залежить пройти свою дорогу
І повернутися до Дому
Якщо вона дочекається.
У двадцять два можна лише
Здогадуватися про
Щастя тих хто в сімдесят разом
Дивляться на своє життя.
Але це розуміння не може стримати
Молодих від нової мандрівки,
Не може захистити молодих
Від нового чекання.
Сонце вже встало
Виходжу і я.
Лише той бік життя покаже
Чи правильний був вибір.
ІА "Вголос": НОВИНИ