Про це на своїй сторінці у «Facebook» написав лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок.
«Герой Небесної сотні Едуард Гриневич жив у селі Деревок Любешівського району Волинської області. Ще один свободівець із Волинської Січі. Прожив на день більше за свого кошового Сашка Капіноса. Він теж ішов попереду своїх односельців. Єдиний зі свого села, хто поїхав на Майдан. Удома залишив невеличкий бізнес з ремонту мобільних телефонів. Едуард на Майдан їздив тричі, з районною «Свободою», членом якої був багато років. Він часто стояв в наших наметах, роздавав газети. Був дуже скромним, спокійним, врівноваженим. Едуард був активним учасником найгостріших подій Революції гідности. У січні повернувся додому лише після того, як його облили з водомета силовики на Грушевського. Потрібно було одужати, аби з новими силами взятися до боротьби. Наступного разу він поїхав на Майдан перед «Мирним наступом», - написав Олег Тягнибок.
Ось як Герой Небесної сотні писав у листі до двоюрідної сестри Наталки 19 лютого: «Не можу зрозуміти, чому на мене дивилися люди, коли я стояв на передовій на Інститутській та Майдані, і не підходили допомогти. Чому вони такі боягузи та несвідомі!? - описував знесилений і мокрий Едуард, котрий ніяк не міг дочекатися підмоги. – Настало 19 лютого, а з ним нестало нашого кошового Сашка, ще декілька ранених. Упокойтеся з миром. Ми доведемо, що ви не дарма полягли на цій війні!»
«А наступного дня Едуарда забрала куля снайпера. Поховали хлопця на сільському цвинтарі. Одразу після похорону побратими із «Свободи» рушили у Великий Глушів, де знесли останній в області пам'ятник Лєніну. 2014 року Любешівська райрада визнала Едуарда Гриневича Почесним мешканцем Любешівського району. На будівлі Любешівського коледжу Луцького національного технічного університету, де навчався Едуард, встановили пам'ятну дошку. Така ж дошка є і в його рідній школі. З ініціативи ВО «Свобода» в центрі Любешова закладено камінь під будівництво пам'ятника Героєві «Небесної сотні», - наголосив Олег Тягнибок.
ІА "Вголос": НОВИНИ