Раніше побоювання у суспільстві викликало те, що спецконфіскацію можна буде застосувати до усіх громадян. Але, як зауважив міністр юстиції Павло Петренко, цей закон стосуватиметься лише топ-чиновників.
«Ця версія закону розповсюджується на топ-корупціонерів, по яким уже є арешти коштів, по яким є підозри. Ця версія не розповсюджується на простих українців. Тому дійсно, тим чиновникам, депутатам, найвищим посадовцям, які підозрюються у вчиненні корупційних злочинів треба боятися цього закону, простим українцям його точно не треба боятися», - заявив в одному із інтерв’ ю Петренко.
Проте безліч юристів вважають, що даний закон може бути використаний і як політичне чи економічне переслідування усіх незгодних, бо немає чіткого та прозорого механізму повернення награбованого:
«Таким чином, у запропонованому вигляді Проект повністю не забезпечує гарантію прав та дотримання свобод від необґрунтованого переслідування та позбавлення права власності. Підтримуючи загалом правильну спрямованість Проекту на впровадження механізмів повернення грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, варто відзначити відсутність чітких нормативних критеріїв, які визначають підстави для арешту та витребування на користь держави незаконних активів. Нетипове для українського законодавства поєднання кримінальних та цивільних процедур з покладення на відповідача (підозрюваного) обов'язку доведення законності набуття майна може призвести до прецеденту безпідставного позбавлення права власності осіб, які не мають безпосереднього відношення до вчинених злочинів», - вважає юрист Богдан Слободян.
Чи насправді закон про спецконфіскацію забиратиме награбоване у багатих, щоб повернути народу України, як він працюватиме і чи не стане одним із механізмів політичної розправи, «Вголос» запитав у адвоката Сергія Войченка, політичного аналітика Олександра Кочеткова та директора центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрія Сиротюка.
Чому з одного боку такий потрібний закон про спецконфіскацію активів досі не прийняли?
Олександр Кочетков: В Україні необхідний цей закон, але питання також в тому, чому подібний закон приймається після того, як пройшло два роки з часу Революції Гідності, чому він ще тоді не був прийнятий? Очевидно, це було комусь вигідно.
Юрій Сиротюк: Конфіскувати потрібно було давно. От я був автором постанови Верховної ради про повернення Межигір’я у державну власність, а це було ще в лютому 2014 року, коли в країні починалася війна та анексія Криму. З того часу не було зроблено жодного кроку, а Межигір’я просто зависло у повітрі і я боюсь, що через кілька років Янукович через суди зможе собі його повернути. Такий закон потрібен, але він має бути легальним. Має бути вироблена цілком законна система конфіскації, яка має діяти і проти представників нинішньої влади: проти тих, які підривають курс гривні, які намагаються розграбувати залишки підприємств.
Як цей закон реалізовуватиметься в українських умовах?
Олександр Кочетков: Проблема у його реалізації справді є. Тобто ним можна скористатись не всюди, бо за кордоном конфісковувати майно без рішення суду – це не є в правовому руслі. Тобто, що стосується закордонних активів корупціонерів, цей законопроект проблеми не вирішить. Бо ми подаватимемо завідомо програшні запити в іноземні держави, а тим часом втікачі-злочинці найматимуть адвокатів, які виграватимуть суди вже на території України. Але цей закон буде дуже добре працювати в Україні: тобто будь кого на стадії слідства можна звинуватити, арештувати і конфіскувати його майно. А потім вже розбиратись, наскільки той правий. З цього виникає величезне побоювання, що цей закон стане інструментом політичної розправи. А отже, закордоном українську правову систему через ряд прецедентів не поважають, але натомість цей закон просто ідеально виконуватиметься у нас: якщо комусь не сподобався якийсь бізнесмен, то у нього можуть знайти контракти п’ятирічної давності з якоюсь обласною чи районною адміністрацією, визнати їх корупційними і все конфіскувати. Тобто зловживання таким законом дуже навіть ймовірні.
Сергій Войченко: Швидше за все, це буде використано, як елемент переділу капіталу. Чому? Бо в Кримінальному кодексі вже зараз передбачені зміни щодо конфіскації майна у третіх осіб. І ми, практикуючі адвокати, уже почали стикатись із накладенням арешту на майно третіх осіб, тобто не лише обвинуваченого, а й на майно його родичів, близьких друзів, що, до речі, не завжди є підставою в рамках досудового розслідування – правоохоронці це вже використовують як засіб тиску на людину, щоб отримати певні свідчення. Для прикладу, накладається арешти на майно друзів, яке було придбане значно пізніше до подій. І зауважте, це не гучні справи політиків. Проблема не у законі, він є справедливим по своїй суті, бо той хто обкрадав Україну має бути покараним. Хоча, як вже сказано він застосовуватиметься до топ-корпціонерів, але факт залишається фактом: ми не знаємо, як він реалізовуватиметься. Тому я б говорив не лише про його суть, а про наслідки, які він принесе. А позитивних не буде. Буде лише переділ власності на ринку капіталу. А за таких умов жоден нормальний інвестор сюди не прийде, бо завтра його звинуватять у тому, що він ходив біля Адміністрації президента у певний час. Нормативи у цьому законопроекті прописані правильно, але з виконавцями у нас біда.
Ви сказали, що він написаний з метою переділу капіталу, як це відбуватиметься?
Сергій Войченко: Механізм цієї спецконфіскації буде наступним: є великий бізнес-центр, який коштує хай 200 млн доларів, приходять правоохоронці та озвучують, що він був побудований у 2014 році за часи Януковича за крадені гроші. Далі буде так: на нього накладають спецконфіскацію, відсуджують і ставлять його в дохід держави – всі задоволені. Але що відбуватиметься далі, а це найцікавіше: його ринкова ціна десь 200 млн доларів, держава його не використовує, він буде виставлений на торги. Після чого його придбає людина, наближена до влади. Як? Будуть зірвані три-чотири аукціони, потім скажуть що це майно нікому не потрібне, немає покупця, а потім цей бізнес-центр вартістю 200 млн доларів буде проданий за сто мільйонів гривень. Питання – чи з цього виграє державний бюджет чи громадяни України – та точно ні. Таким чином тільки буде чинитися тиск на бізнес.
Зараз йде мова про конфіскацію вкрадених активів сім’ї Януковича, чи достатньо цього?
Юрій Сиротюк: Ні, цей закон має працювати універсально щодо всіх громадян України. От мова йде про конфіскацію майна часів Януковича, а що робити із іншими олігархами, а ми знаємо, що усі вони з’явилися ще за часів Кучми і такі статки нажили не тому, що вони були геніальними конструкторами чи інженерами, чи фінансистами. Вони просто безкоштовно заграбастали усе народне майно. А зараз вони не платять податки, бо давно перереєстрували бізнес в офшорах і очевидно, що їх мине ця процедура, яка зараз називається спецконфіскацією. Очевидно потрібен універсальний механізм повернення державі усіх активів, він повинен стосуватися не тільки усіх тих, хто крав майно, а й тих, хто зараз воює на Донбасі проти України, кожен чиновник має відповідати особистим майном за шкоду завдану державі, бо сьогодні, якщо чиновник відповідно до судового рішення своїми діями завдає шкоду державі, то ці витрати покриває держава, а мав би той, хто винен, приймаючи незаконні рішення.
Якщо закон про спецконфіскацію все ж приймуть, наскільки він буде дієвим?
Олександр Кочетков: Цей закон буде ефективним тільки тоді, коли конфіскація буде відбуватись згідно із рішенням суду. Тоді можна буде надсилати запит до інших країн і вимагати повернення коштів або майна українських чиновників. Але нам кажуть, що в нас законодавство та судова система настільки недолугі, що роками можна чекати цього рішення суду. А тому потрібно мати механізм, який дозволяє здійснити конфіскацію ще до рішення суду, причому не тільки в тих, які знаходяться під підозрою, а й у тих, які тісно пов’язані із підозрюваним: маленькі діти, знайомі, які особисто злочин не вчиняли, але на них записане майно і в процесі слідства це все може бути конфіскованим. Саме ця концепція закладена у законопроект, який розглядатиме Верховна Рада України у четвер.
Юрій Сиротюк: Цей закон недосконалий, він не регулює сферу спецконфіскації, він не зачіпає олігархат, який і надалі може вільно діяти. При цьому влада діє вкрай цинічно, пов’язуючи його прийняття із заходами національної безпеки, мовляв не проголосуєте – не профінансуєте армію. Також усі кошти Януковича мають бути знайдені та повернені державі, для цього була навіть створена спеціальна комісія про роботу якої ми не знаємо нічого. А речі із приватних колекцій Пшонки, Януковича, Курченка просто перемістились у приватні колекції провладних чиновників так і не ставши предметами народного надбання. Це не дієво.
Сергій Войченко: В суспільстві цей закон сприймається, як позитивний. Але, щоб він виконувався ефективно, то по-перше, суспільство має довіряти тим, хто вилучає і конфісковує майно. Бо можна прийняти будь які найважливіші закони, але зараз відсутній рівень довіри до виконавців, до правоохоронної та судової системи. Чи буде це рішення сприйняте як справедливе? Ні.
Марія Бойко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ