Про це повідомляє Громадське з посиланням на журнал Frontiers in Psychology.
Спочатку вчені показали 38 добровольцям запис крадіжки автомобіля, водій якого відлучився і забув закрити вікно — відео тривало 1 хвилину 45 секунд. Потім дослідники відправили випробовуваних додому і попросили прийти в лабораторію через два дні.
Після повернення, учасників експерименту поділили на дві групи: одна давала свідчення безпосередньо помічнику психологів, а інша — одягала окуляри віртуальної реальності та спілкувалася з аватаром помічника, самі вони теж були представлені аватаром.
При цьому свідкам ставилися однакові питання, які зазвичай використовує правоохоронні органи Великої Британії для розслідування злочинів.
Під час першої частини допиту учасники мали розповісти про всі деталі злочину, які пам’ятають. З цим завданням обидві групи впоралися майже однаково добре. Однак у другій частині експерименту, де учасникам ставили конкретні питання, вчені помітили відмінності: група, яка розмовляла в віртуальної реальності, показала майже на 30 відсотків кращий результат.
В середньому, піддослідні, занурені у віртуальне середовище, згадували близько 37 вірних деталей. Водночас, у спілкуванні з реальними людьми, учасники згадували тільки 30.
До того ж, «віртуальна» група повідомляла менше неточної або неправдивої інформації про те, чого ніколи не відбувалося.
Волонтери, яких допитував віртуальний персонаж, також розповіли, що їм легше було спілкуватися з ним і визнавати, що вони не пам’ятають усіх деталей злочину.
Крім того, вони були менш упевнені, в порівнянні з іншою групою, що їхні спогади вірні. Це важливо, адже, як зазначають вчені, схильні до помилок свідки частіше вважають себе правими в порівнянні з тими, чиї показання зазвичай вірні.
Важливо зауважити, що дослідження було пробним, і результати експерименту можна вважати попередніми. Для остаточних висновків необхідна участь більшої кількості людей. Крім того, психологи не оцінювали безпосередню користь інформації для справи.
ІА "Вголос": НОВИНИ