Тарас Когут, голова постійної депутатської комісії економічної політики, член фракції НСНУ у Львівській міській раді.
Пане Тарасе, недавно Львівська міська рада прийняла ухвалу щодо антикризових заходів у Львові. Яка думка вашої комісії щодо цього документу?
На одній з останніх сесій ми розглянули проект ухвали про антикризові заходи, але документ ще не готовий остаточно. Суть антикризових заходів, наступна – по-перше, це економічна лібералізація для суб’єктів господарювання зі сторони міської влади, а по-друге - це обмеження витрат, які пов’язані з управлінням містом, з розвагами…
Комісія запропонувала розробити нову схему сплати інвестиційного внеску, щоб інвестор розраховувався за допомогою векселів, тобто, якщо у нього виникає зобов’язання розплатитися вже сьогодні, він може видати вексель з відтермінуванням сплати інвестиційного внеску на рік-півтора і заплатити ці гроші пізніше, коли він введе свій об’єкт в експлуатацію і матиме обігові кошти, створить робочі місця.
Я вважаю, що це одна з серйозних, дійсно антикризових пропозицій. В запропонованій ухвалі є багато пропозицій загального характеру, але є і речі, які можуть дійсно допомогти інвестору вийти з тої ситуації, коли відчувається брак обігових коштів.
Ми сформували пропозицію спростити процедуру отримання земельних ділянок тим будівельним підприємствам, які працюють у Львові. Під час економічного зростання конкуренція за землю була нормою, зараз місто намагається зберегти робочі місця, тому треба йти до спрощення схеми отримання земельних ділянок.
Наразі ми працюємо над такою процедурою, яка дозволить оцінити те, наскільки підприємство може зберегти робочі місця, платити зарплату і скільки йому потрібно для цього міських ресурсів - щоб зберегти економічний потенціал будівельної галузі в цілому. Є різні пропозиції. Це може бути замовлення міста - частково за рахунок міського бюджету - для будівництва доступного житла. Цього не було, ми дуже довго до цього йшли і в процесі зростання так і не змогли дійти. Тому економічна ситуація, що склалася тут може мати позитив – повернути нас до таких проектів, до яких не доходили руки, коли відбувалося зростання.
Які ще важливі питання виносилися на розгляд комісії економічної політики протягом року?
Цього року ми також переглянули місцеві податки і збори - внесли зміни в процедуру звітності. Практично за ініціативи нашої комісії і економічного блоку виконавчих органів, ми розробили нову процедуру, за якою звітність з місцевих податків і зборів подається один раз на рік. Раніше вона подавалася щоквартально, щодо деяких податків і зборів - щомісячно, а тепер щоквартально треба звітувати щодо податку з реклами, а про все інше – в кінці року. Так менше стає навантаження на підприємців, на їх бухгалтерію.
А чи можуть за такої схеми звітності зрости зловживання підприємців щодо сплати податків?
Зловживання можуть бути завжди. Але багато підприємців вже розуміють, що їм невигідно зловживати – порушення можна виявити. Проблема не в тому, що підприємці зловживають. Вони не будуть зловживати, якщо не буде фактів недобросовісного контролю, недобросовісного покарання підприємця за зловживання. Виявити зловживання можна навіть, якщо звітність подається раз на рік – звіт підприємця є офіційним документом, дані з якого легко перевірити. Якщо підприємець щось неправильно подав, а інспектор, який контролює це, закрив одне око – то тут якраз і виникає зловживання. Підприємці розуміють, що їм сьогодні вигідно вести облік чесно і чесно звітувати. Тим більше сьогодні законодавство дозволяє кожному знайти свою нішу. Я думаю, що ті часи, коли зловживати було вигідно, вже минули.
Що ви можете сказати про сьогоднішній економічний клімат у Львові?
Що стосується економічного клімату, на який впливає міська влада, то вважаю, що вагомо вплинуло на економічний клімат міста прийняття нової процедури нарахування інвестиційного внеску. Зараз інвестор може самостійно за допомогою формули, наведеної в ухвалі, без додаткових погоджень, підрахувати, скільки він має сплатити місту на розвиток соціально-економічної інфраструктури і одразу внести цю суму у бізнес-план. Зараз планується дозволити проводити оплату інвестиційного внеску векселем. Ми трохи жертвуємо міським бюджетом у цьому випадку, але дозволяємо людям зберегти обігові кошти в умовах економічної нестабільності.
Також ми підходили до перегляду плати за торговий патент, до фіксованих податків в місті. Практично всі підняли до максимуму. Максимум, встановлений законодавством України – 200 гривень. Фактично плата за торговий патент встановлювалася на початку 2000х років. Зараз це вже неактуальна сума, тому ми підняли її до верхньої планки. Але це майже не створює тиску на підприємців, тому що змінився курс, змінилася вартість грошової одиниці.
Зараз в умовах кризи всі говорять про детінізацію економіки, про необхідність припинення виплати заробітної плати в конвертах. Чи розглядає це питання комісія економічної політики?
Над цим питанням серйозно працює економічний блок виконавчих органів міської ради. Проводяться співбесіди з підприємцями, їх переконують в тому, що вони мають піднімати зарплати.
У депутатів досить різне ставлення до цієї роботи. Неоднозначне ставлення до такого методу тому, що це схоже на адміністративне втручання в бізнес – з однієї сторони, а з іншої – департамент економічної політики показав, що більше, ніж на 20 % зросли доходи до бюджету за рахунок податку з фізичних осіб - податку, який нараховується з зарплати. Дійсно, у ході таких рейдів багато директорів переглянули свої звички, які були їм вигідні, і підняли людям зарплати. Відповідно, з’явилися надходження до бюджету.
Ми не можемо сказати, що підприємець платить в конвертах, якщо його ніхто не впіймав за руку. Але, наприклад, можна не погоджувати людині дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, якщо вона платить 400-500 гривень своїм працівникам. Зрозуміло, що людина не може працювати за 500 гривень, значить, є якісь тіньові схеми. Оскільки довести це часто неможливо, то виникає необхідність впливати непрямими методами.
Якщо цей метод працює, то я його підтримую. Я вважаю, що департамент добре попрацював у цьому плані, раніше такого не робилося.
Наприкінці року постало болюче питання МАФів. Як Ви вважаєте, чи вирішена ця проблема до кінця і що треба робити з МАФами?
На мою думку, до питання з МАФами ми змушені будемо знову повернутися, бо воно не розв’язане повністю.
Цей документ нажаль недосконалий і з точки зору адміністративного регулювання з боку міської влади і недосконалий з точки зору підприємців, які працюють у МАФах, тому що вони весь час у такому незрозумілому стані, коли пункти положення про діяльність МАФів можна трактувати як суперечливі одні іншим. Отже у підприємця будуть сумніви чи правий він на всі 100.
Прийняте положення не дозволяє також безболісно і планомірно скорочувати кількість МАФів. Надали дозвіл на 5 років деяким підприємцям, які мають торгові точки близько до дороги і тут виникне багато конфліктних ситуацій. За 5 років треба буде багато що змінювати – робити об’їзди, будувати шляхопроводи. Підприємці з таким дозволом, яких об’єктивно потрібно буде перенести в інше місце, знову будуть заходити в конфлікт з міською владою.
Можуть виникнути різні ситуації, в яких ми заплутаємось, будуть суди, конфлікти... Я не голосував за цю ухвалу, тому що вона не відповідає поглядам моїм і комісії також щодо питання МАФів.
Це не популярна думка, але я її підтримую, що в перспективі кількість таких об’єктів має бути скорочена із можливістю запропонувати працюючим у МАФах підприємцям адекватний варіант з працевлаштування.
Аргументи наступні. Прибуток, який місто отримує від МАФів настільки несуттєвий, що не має змісту робити на нього якусь поправку. Міста МАФи також не прикрашають, часто там антисанітарні умови, працівники навіть не можуть помити руки, і торгують продуктами. МАФи переважно працюють за спрощеною системою оподаткування, і розташовуються навколо великих торгових точок, які несуть витрати на дотримання усіх умов для клієнтів, для зберігання продуктів. МАФи "обліплюють" стаціонарні магазини, і конкурують нижчою ціною за рахунок нижчої якості обслуговування - це нездорова конкуренція. Єдиний серйозний плюс – це робочі місця.
Мінусів більше ніж плюсів. І МАФів, як для європейського міста, більше ніж було б достатньо для продажу газет, сувенірів і трамвайних квиточків, але не продуктів і канапок з пивом.
Яким є Ваше ставлення до проведення чемпіонату „Євро-2012” у Львові? Звідки місто має взяти гроші на будівництво стадіону?
Знову ж таки, економічний спад – це привід критично задуматися над таким проектом як проведення чемпіонату Євро-2012 у Львові.
Давайте подумаємо, якщо «Євро» у Львові не буде – це добре чи погано? Може ліпше відмовитися від Євро, централізовано за гроші міста купити всім львівським футбольним фанатам квитки на матч, наприклад у Дніпропетровську, завезти всіх туди спеціальним поїздом. Це точно буде дешевше ніж будувати новий стадіон. А гроші витратити на дороги, дахи, комуналку.
Ми справді серйозно обговорювали це питання і дійшли висновку, що криза закінчиться, а проведення чемпіонату у Львові – це унікальний елемент розвитку для міста, це елемент приваблення і людей, і інвестицій до нашого міста на наступні кілька десятиліть. Якщо уряд дотримає взяті на себе зобов’язання то 50% відсотків витрат на реконструкцію міських доріг буде профінансовано на державному рівні. Крім того місто має отримати новий аеропорт і транскордонну автомобільну магістраль. В цьому світлі проведення чемпіонату у Львові – це добре, від цього і відштовхуємося. А тепер постає запитання – де брати кошти на підготовку міста до проведення чемпіонату.
Ключове питання – будівництво стадіону. Пропозиції, що були отримані від потенційних інвесторів-підрядників не дають відповіді на питання фінансування цього проекту. Інвестора в повному розумінні цього слова не виявлено. Будівельна організація, яка почала працювати, частково робить це за свої ресурси. В борг нам.
Треба розуміти, що в такій ситуації інвестором проекту "Стадіон" має виступити місто, своїми власними ресурсами: майном, землею, бюджетом або запозиченнями. Вартість може бути різною, від 50 до 150 млн. євро.
У фінансових планах міста на наступний рік і в проекті бюджету коштів немає навіть щоб продовжувати розпочаті будівельні роботи. Отже, джерела можуть бути наступними: перше - запозичення під економічно обґрунтований процент шляхом випуску облігацій або прямими кредитами, друге – продаж землі і майна міста. Оскільки продавати землю і майно при сьогоднішній ринковій кон’юнктурі нераціонально – доведеться залучати девелоперскі компанії, які на певних умовах отримують землю, облагороджують ці ділянки за власні кошти інфраструктурою, після чого виводять пропозицію на ринок за достойною ціною. Участь міста в таких проектах власною часткою може принести необхідні надходження коштів для будівництва стадіону.
Є ще одна майже примарна перспектива, що уряд, зважаючи на певні обставини, можливо перегляне це питання і, можливо отримає якісь додаткові зовнішні фінансування на державному рівні і це буде одним з джерел дофінансування будівництва стадіону у Львові. Це варіант. Але сподіватися на нього можна тільки теоретично. Поки що місто все має робити за свої гроші.
Ситуація із стадіоном не вельми приємна. Грошей немає і прийнятного рішення щодо їх залучення теж немає, а з іншої сторони – у міської влади нічим не зв’язані руки і я вірю, що правильне рішення буде знайдено.
Щодо продажу земельних ділянок. Цього року місто практично не змогло продати землю в запланованих обсягах...
Ринок землі у нас перегрітий надмірними очікуваннями - якщо дивитися з економічної точки зору. Навіть продавці на вторинному ринку – тобто не міська влада, а інші власники землі, в тому числі ті, хто набули землю різними шляхами аби потім перепродати – за великі суми не продавали землю, тому що чекали, поки їх хтось здивує ще більшою ціною. І міська рада пішла тим самим шляхом, тобто на аукціонах були занадто високі очікування того, скільки нам заплатять за землю. І тому аукціони не відбувалися, земля не продавалася. Це недолік. Ще 2007 року наша комісія пропонувала ставити стартові ціни на аукціонах нижчі, щоб аукціон міг відбутися. А виставляли високі ціни тому, що немає в міста дієвого механізму аби землю купували не спекулянти, а особи, які здатні виконувати заявлені при купівлі проекти.
А зараз продавати землю неправильно. Схиляюся до думки, що ліпше земельні ділянки вкладати як частку в спільні проекти міста і залучених осіб і тільки, коли на ділянках постануть об’єкти з реальною вартістю, тоді можна відчужувати частку міста аби наповнювати бюджет розвитку. Як буде на практиці – побачимо.
Чи можна прогнозувати якою буде економіка міста наступного року?
Економіка міста сильно пов’язана з бюджетом. Насправді місто має не багато важелів регулювання економіки. Впливати ми можемо тільки через місцеві податки і збори і певними регулюючими важелями. Регулюванням місто впливає сильно, але може не завжди правильно. Економіка собі живе без міста, податки на 80% збираються централізовано, тобто вони поступають до державної скарбниці, а потім, через розподіл бюджету, повертаються назад. Тому на сьогодні економіка міста – це бюджет, доки немає бюджету, сказати щось про економіку важко. Якщо би сьогодні місто могло напряму збирати податки від суб’єктів господарювання – така пропозиція висловлювалася і планується у 2009 році черговий раз представити її уряду, парламенту – щоб податок з прибутків підприємств на 50% поступав у місцевий бюджет, тоді можна буде говорити про економіку міста.
В антикризових пропозиціях є плани переглянути роботу будівельної галузі, побудувати інші стосунки міста з нею – не відчужувати будівельним компаніям землю, а замовляти в них роботи, так, як це робили в Сполучених Штатах в свій час, щоб робоча сила була місцевою. Попит на житло ще далеко не задоволений, але доступне житло не будують. Економічні умови змінилися і може ми нарешті почнемо будувати недорого і масово.
Ще одна пропозиція нашої комісії щодо розвитку економіки Львова, яка вже відображена в програмі соціально-економічного розвитку на 2009 рік – це створення інноваційного центру. У Львові є люди, які готові цим займатися. Я думаю, що ми створимо такий центр і будемо збільшувати кількість інноваційних проектів, можливо, на базі комунального підприємства, можливо, на базі якоїсь корпорації, але щоб Львів все ж таки ставав інноваційним містом.
Сподіваюсь, у 2009 році в економіці припиниться метушня і спекуляції. Під час кризи ми просто змушені будемо працювати системно, отже руки дійдуть і до керованого будівництва, і до розвитку інноваційного потенціалу міста, і до інших реальних проектів.
Якою буде інвестиційна привабливість Львова для іноземних інвесторів з огляду на економічну кризу?
Інвестиційна активність впаде однозначно. А чи буде зростати інвестиційна привабливість – це залежить від нас. Мені здається, ми пропустили той сприятливий момент, коли було значне економічне зростання, а місто тоді, на мою думку, пропонувало замало об’єктів для інвесторів. Якби інвестори прийшли до Львова минулого року чи на початку цього року, то незважаючи на економічний спад, від розпочатих об’єктів ніхто б не відмовився. Сьогодні ж ми змушені шукати способів, як спростити шлях до реалізації інвестицій. В цілому правдивих інвесторів менше не стало, має стати менше спекулянтів. Інвестиційний ринок зараз завмирає, але можливо саме зараз настає той час, коли у Львові будуть з’являтися справжні інвестори: корпорації із світовим ім’ям, що володіють капіталами і технологіями; мережеві готелі, венчурні фонди тощо.
Чи буде Львів привабливим у 2009 році залежить саме від Львова. Такої інвестиційної активності, як в останні два роки вже не буде, місто буде змушене проявляти більше ініціативи до інвесторів. Ми були дуже гонорові, коли інвестори ходили натовпом. А тепер доведеться потрудитися аби інвестори від нас не відвернулися.
Пане Тарасе, чи очікує нас якийсь економічний позитив в наступному році?
Звичайно, що при загальному економічному спаді важко планувати якісь глобальні проекти, але я думаю, що місто може досягнути позитивних змін саме в сфері ефективності управління господаркою. Все-таки місто – це колосальний ресурс майна, землі і інтелекту. Коли є зростання – все працює само собою, але тепер доведеться працювати по іншому, рахувати кожну копійку, аналізувати кожне управлінське рішення. Думаю в 2009-му в нас нарешті з’явиться повна інвентаризація міських ресурсів, чого немає досі.
Я думаю, що зниження обертів економіки дозволить місту повернутися до проектів, на які ми не зважали раніше. Я покладаю великі надії на проект будівництва доступного житла. Будівельний ринок і в часи економічного спаду може бути локомотивом економіки міста. Місто може бути замовником і співучасником будівельних проектів, а не просто продавати землю і не брати участі у подальшому розподілі збудованого.
І ще одне. Економічні потрясіння – це як обливання холодною водою – неприємно, але оздоровлює. В цілому світі економіка була перегріта надмірними очікуваннями і жадобою до прибутків. Я оптимістично вірю, що оздоровиться і уряд і місцеве самоврядування. І коли бульбашка спекулятивної економіки здується, то реальний бізнес швидко поверне собі тверді позиції. Люди мають реальні потреби у безпеці, харчуванні, житлі, послугах, комфортному міському середовищі… Отже реальна економіка буде працювати аби обслуговувати ці потреби.
Для міського управління в умовах економічного спаду важливо збільшити рівень ефективності і прозорості аби здобути ресурс довіри як в діловому середовищі, так і в населення. В наступному році нас знову чекають складні питання з тарифами, комунальним господарством тощо. І саме несприятлива економічна ситуація буде каталізатором підвищення ефективності влади.
ІА "Вголос": НОВИНИ