Що для вас є війна?
Війна для мене – це нещастя, як і для більшості українців. Війна для всіх нас – це не поле звитяги, в першу чергу - це є поле бою, де люди гинуть, де люди втрачають своє майбутнє. Де люди пізнають саме дно людської подоби. Оце є війна. А в другу чергу - це певний рух до своєї мети, до ідеї.
Але хочеться, щоб кривава сторінка закінчилася в Україні. Хочеться, щоб вона закінчилася на наших умовах. На таких, які були б вигідні Україні.
На жаль, я поки що не бачу, що це можливо. І, побувавши там, на сході, багато разів, я скажу, що не треба ідеалізувати війну. Війна має в собі дуже багато таких речей, яких цивільний життєвий стан абсолютно не обумовлює. І тому дуже обережно треба відноситися до визначення цього поняття.
В чому сенс революцій? І чи потрібні вони були Україні?
Все підґрунтя Революції, її обставини, наслідки… що було б, якби цього не сталося? Як би розвивалося це все?... Це полеміка. Я завжди приводжу такий приклад, що по еволюції ми вийшли всі з отого «борщу» під назвою океан, і вилізли на сушу. І от коли жива істота вилазила на сушу і починала дихати повітрям, то кажуть вчені, що то виглядало дуже погано. То було щось незрозуміле. То не була прямоходяча істота, яка стояла рівно, дихала і мислила. То було незрозуміле створіння, якесь гидотне і жахливе. Якби сказати, що заради цього (заради війни – ред.) вилізла жива істота з океану, то, мабуть, би завернули все назад і нехай краще живе там.
Так само і у нас. У нас є певний період перетворення і переродження в новий стан, в новий етап, в який нам, рано чи пізно, потрібно було влазити. З отого радянського минулого, з минулого, яке, по-суті, протистояло нормальному світовому стилю існування - в нормальну світову сім’ю, в яку ми зараз намагаємося ввійти з якою не є, але демократією, намаганням створити громадянське суспільство, з плюралізмом, з правом висловлювати свою думку, з інтеграцією у світовий простір, економіку, культурний простір.
І от, власне, процес почався з цієї Революції. Той стан, в якому ми знаходимося зараз, він є очевидно не те, що ми хотіли. Але я переконаний, що якщо нам не будуть заважати, або принаймні критична маса людей, українців, буде бажати власне переродитися в щось нове, то ми до цього дійдемо. Питання лише часу.
Тому однозначно, що маховик революції був запущений правильно. Ми проходимо стани, коли звичайно задумуєшся, а чи потрібно це все було? Чи, можливо, краще було сидіти під боком у Росії з «дешевим» газом, зі стабільним курсом гривні, з яким-неяким, але заповненим холодильником… Але то - проміняти ідею на холодильник. Наразі у нас не дуже все гарно з холодильником і з економікою, але у нас, принаймні, є національна ідея. І критична маса людей, більшість її сповідує. І от, власне, це є шлях правильний. Я переконаний в тому.
Оці всі перехідні «еліти», які зараз контролюють парламент, контролюють державу, розподіляють внутрішні фінансові потоки, намагаються втримати старі корупційні схеми… Повірте, ці всі «еліти» відпадуть, як шкіра стара. І на зміну їм, рано чи пізно, прийдуть нові еліти – дійсно нового формату, нової генерації. І так буде. Тому що так сталося у багатьох країнах, які це вже пройшли. І ми не можемо вигадати велосипед. То є певний процес, який треба пройти. І американці, споглядаючи на нас зі сторони, розуміють це. Бо вони вже і самі це проходили, і багатьом допомогли це зробити. Все йде у правильному напрямку. Можливо не так швидко, як би того хотілося, але ми рухаємося.
Як війна вплинула на пересічних українців?
Не тільки війна… Революція Гідності й війна вплинула на звичайного пересічного українця, понизивши його доходи в два, а подекуди й в три рази. Знизивши купівельну спроможність української гривні, примусивши його існувати в режимі жорсткої економії. Це з економічної точки зору.
З ідеологічної точки зору – для частини українців, звичайно, це є визвольний рух і визвольна боротьба. Для великої кількості українців війна – це важкий етап, який хтось сприймає як належне і вчиться існувати в цьому, а хтось не сприймає і винить в цьому всіх навколо себе – от три роки тому хтось порушив його зону комфорту і тепер він вимушений страждати. Війна приносить страждання не тільки тим, хто на сході, не тільки цивільному населенню, а й, в принципі, всім громадянам України, які вимушені змінювати свій життєвий стиль.
Проект із військовими
Я і ще ряд артистів просто долучилися як ті виконавці, яких обрали військові для того, щоб заспівати разом і дати друге життя композиціям, які вони вже написали раніше. Я намагався бути максимально чесним під час роботи з Олександром Божко – із автором пісні «Не сумуй», яку ми записали разом. І в емоціях, і в тих переживаннях, які я вклав у цю пісню… і воно вийшло досить непогано. Принаймні, воно змушує людей чути те, що хотів сказати автор.
Приєднуйтесь до нас у соціальних мережах «Facebook», «ВК», «Twitter» та «YouTube».
Алла Федорченко, Марія Доманська
ІА "Вголос": НОВИНИ