Білі смуги в українському спорті чергувалися з чорними й навпаки. На жаль, війна на сході країни не змогла оминути спорт, а відтак внесла серйозні корективи в його сьогодення та розвиток. Кореспонденти «Вголосу» аналізують спортивний рік і визначають його топові події.
1. «Золотий» рік українського біатлону
Для українського біатлону 2014 рік став чи не найуспішнішим за всю історію незалежності. Вперше Україна здобула олімпійське «золото» в цьому виді спорту і перше за останні 20 років на зимових олімпіадах узагалі. На Іграх у Сочі, що пройшли в лютому, жіноча збірна впевнено перемогла в естафеті. Після перемоги дівчата розповідали, наскільки складно їм було виступати на тлі новин з України і про те, як «братські» вболівальники по трасі кричали: «Падай!».
Незважаючи на це, дівчата змогли зібратись і вирвати таку важливу перемогу. Віта Семеренко також здобула особисту «бронзу» в індивідуальній гонці.
Міжсезоння принесло не дуже хороші новини: жіночу збірну покинуло відразу двоє із «золотої четвірки»: капітан команди Олена Підгрушна та Віта Семеренко. Окрім того, припинив роботу у збірній і тренер Володимир Королькевич, а травма Юлії Джими взагалі не залишала місця для оптимізму.
У чоловіків про завершення спортивної кар’єри оголосив Андрій Дериземля, а вже на початку сезону 2014/15 виступи припинив Сергій Седнєв, який після минулорічної травми так і не зміг показувати високі результати.
Тим не менш, стартували українці вдало: уже в перший тиждень сезону Сергій Семенов здобув «срібло» в індивідуальній гонці, а Валя Семеренко – «бронзу» в тій же дисципліні та «срібло» в гонці переслідування.
Колекцію медалей Семеренко доповнила двома бронзовими (у спринті та гонці переслідування) третього етапу Кубка світу. У підсумку Валя йде на новорічно-різдвяні канікули на другому місці загального заліку Кубка світу.
А завершення року Україна знову зустрічає із «золотом»: Сергій Семенов та Валя Семеренко перемогли в Різдвяній гонці в Німеччині. І хоч ці змагання є комерційними, але за престижністю і кількістю уболівальників не поступаються етапам Кубка світу.
2. На «Арені Львів» – Ліга чемпіонів
Через війну на Донбасі донецький «Шахтар» був змушений змінити прописку і на невизначений термін покинути Донецьк. Команда Мірчі Луческу знайшла притулок у місті Лева на збудованому до Євро-2012 стадіоні «Арена Львів». Саме тут «гірники» торували шлях до плей-оф найпрестижнішого клубного турніру Європи Ліги чемпіонів, подарувавши Львову три матчі групового турніру. Цікаво, що львівські вболівальники, а також гості міста вщент заповнили трибуни стадіону в матчах з «Порту», БАТЕ та «Атлетиком», а «Шахтар» виконав завдання в груповому турнірі, пройшовши в наступний раунд. Тепер у Львові очікують приїзду гранда світового футболу – мюнхенську «Баварію».
Цікаво, що матчі чемпіонату України «Шахтар» також проводив на «Арені Львів», щоправда, не всі: кілька з них донеччани провели на стадіоні Баннікова в Києві.
Через війну УЄФА заборонила «Дніпру» та «Металісту» проводити матчі в Лізі Європи вдома, тож «Дніпро» грав на «Олімпійському» в Києві, а «Металіст» два матчі провів на «Арені Львів» й один – на «Динамо» в Києві.
3. Замість Блохіна – Ребров, замість Хуанде Рамоса – Маркевич
Календарний футбольний рік запам’ятався двома гучними тренерськими відставками. Відомий у минулому футболіст, але аж ніяк не успішний у майбутньому тренер Олег Блохін довів «Динамо» до такого стану, що нерви не витримали не тільки у вболівальників київського клубу, а й у терплячого президента Ігоря Суркіса. Провальна та водночас незрозуміла гра «Динамо» заставила президента команди змінити тренера. Здавалося, після звільнення Блохіна та призначення Реброва кандидатура маленького та відомого легендарного футболіста «Динамо» може бути тимчасовою, однак він своєю роботою довів протилежність цих слів. Після останніх ігор «Динамо» в чемпіонаті та Лізі Європи Ребров, мабуть, залишиться в команді надовго.
У дніпропетровському «Дніпрі» також відбулися зміни верхівки. Іспанець Хуанде Рамос та його тренерська команда не захотіли продовжити контракт із «Дніпром». Подейкують, що головною причиною такого рішення Рамоса була війна в Україні, а відтак іспанець, який таки зміг поставити «Дніпру» цікавий та атакувальний футбол, вирішив піти.
Після кількатижневих перемовин «Дніпро» очолив львів’янин Мирон Маркевич – саме той тренер, який тривалий час успішно працював у харківському «Металісті».
Справи в Маркевича складалися з перемінним успіхом – хороші матчі чергувалися з невдалими. Наразі Маркевич ще не поставив тієї гри, яку прагне бачити в «Дніпрі».
4. Ярмоленко та Коноплянка залишаються в Україні
Мабуть, ні для кого з уболівальників не секрет, що футболісти «Динамо» та «Дніпра» Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка є не тільки зірками українського футболу, а й лідерами своїх клубів. Звісно, інтерес до таких гравців з боку тієї чи іншої європейської топ-команди не проходить повз вуха шанувальників гри мільйонів.
Цьогоріч перехід Коноплянки в англійський «Ліверпуль» зірвався в останній момент. Уже не одне видання офіційно підтверджувало перехід Євгена в «Ліверпуль», однак зірковий футболіст залишився під опікою власника «Дніпра» Ігоря Коломойського. На радість майбутньому тренеру Маркевичу, Євген відклав свій рейс до Англії, хоча в цій ситуації не все залежало від нього. За чутками, «Ліверпуль» був готовий перерахувати за футболіста 16 мільйонів фунтів стерлінгів.
За Ярмоленком хоч і полювали європейські «топи», Ігорю Суркісу вдалося втримати гравця в «Динамо». Ба більше, Андрій залишився вірним своєму клубу, підписавши в жовтні новий річний контракт.
5. «Карпати» звинуватили ФФУ в корупції
Наприкінці року керівництво львівських «Карпат» звинуватило очільників ФФУ в хабарництві та корупції. Головні причини такого рішення – упереджене ставлення до клубу, зняття очок з команди, а також поразки в судових позовах, чимало з яких було вирішено не на користь клубу.
«ФК «Карпати» розцінює цю санкцію як наслідок діяльності наскрізь корумпованої системи українського футбольного правосуддя, яка ухвалює «потрібні» рішення лише після суттєвої фінансової мотивації. Таке упереджене ставлення до «Карпат» триває вже не перший рік. Наш клуб – наче кістка в горлі федерації та Прем’єр-ліги», – йшлося в повідомленні на офіційному сайті клубу.
У клубі наголосили, що фактично у всіх рішеннях Палати не було розглянуто положень документів, які клуб підписав з гравцями. А в них, як повідомляли на офіційному сайті клубу, були пункти, де було передбачено додаткові виплати для футболістів.
Через борги «Карпат» перед колишніми футболістами з команди в підсумку зняли 9 очок.
6. Коньков без п’яти хвилин у відставці
Футбольний рік для Федерації футболу України, а саме: для її керівника Анатолія Конькова, був таким, що гірше годі придумати. Добрий десяток футбольних федерацій висловив недовіру чинному президенту ФФУ, тож президентське крісло під ним захиталося не на жарт.
Конькова звинуватили у фінансових махінаціях, у зловживанні своїм службовим становищем і в тому, що українських футбол за період його діяльності деградував.
Подейкували, що на останньому звітно-виборчому конгресі ФФУ, що відбувся 18 грудня, Коньков сам подасть у відставку. Ширилися чутки, що чинний президент ФФУ написав заяву про звільнення за власним бажанням. Незважаючи на це, на конгресі стало відомо, що 18 грудня Конькова не знімуть. Майже зі стовідсотковою ймовірністю він залишиться на посаді до 6 березня, коли відбудуться нові вибори.
Цікаво, що через кілька днів після завершення засідання виконкому співробітники Служби безпеки України спільно з ГПУ провели обшуки у Федерації футболу України.
«У зв'язку з вашими численними запитами та зверненнями ЗМІ хочу підтвердити, що співробітники Служби безпеки України спільно з колегами з Генеральної прокуратури проводять процесуально-слідчі дії, зокрема обшуки, у Федерації футболу України», – повідомив громадськість радник голови СБУ Маркіян Лубківський.
Він пояснив, що ці дії проводять у рамках відкритого кримінального провадження за статтями 191 і 209 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, а також легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом).
7. Прощальний бій Андрія Котельника
Найуспішніший боксер-професіонал Західної України Андрій Котельник попрощався з професіональним боксом. Після кількарічної перерви Андрій повернувся в ринг на останній професіональній бій у своїй кар’єрі.
У прохолодний вечір на «Арені Львів», на якій, до речі, Андрій Котельник боксував уперше, галичанину довелося протистояти в рейтинговому поєдинку проти грузинського боксера Олександра Бенідзе. Останній, до слова, хоч і залишив не найгірше враження, однак у рейтинговому протистоянні не створив господарю рингу жодних проблем.
Якщо відверто, то не вірилося, що срібний призер сіднейської Олімпіади та колишній чемпіон світу за однією з найпрестижніших версій WBA зможе програти свій прощальний бій перед рідними вболівальниками.
Андрій переважав суперника в кожному раунді й цілком заслужено здобув перемогу за очками. У другому раунді поєдинку Андрій після серії влучних ударів відправив Бенідзе в нокдаун. У наступних раундах львів’янин був значно точнішим та швидшим за суперника, а відтак наш боксер фактично не залишив шансів своєму супернику на перемогу. Олександр Бенідзе витримав завершення поєдинку, не опинившись удруге в нокдауні. Грузин довів, що підборіддя в нього міцне, однак цього виявилося замало, щоби створити серйозні проблеми великому вже в минулому боксеру Андрієві Котельнику.
Після бою, у якому Андрій переміг за одностайним рішенням суддів (тричі по 80:71), він подякував глядачам за підтримку не тільки протягом цього поєдинку, а й упродовж усієї кар’єри. Сказати, що вона була успішною – не сказати нічого. Лише одиниці у світі стають призерами Олімпіади та чемпіонами світу серед професіоналів…
8. Прорив Усика та Ломаченка
Рік, що минає, став успішним для двох українських боксерів-професіоналів – Олександра Усика та Василя Ломаченка. За рік Усик провів чотири поєдинки, в яких достроково святкував перемоги. Кримчанин почергово нокаутував німця Бена Нсафоа, аргентинця Давіда Цезара та двох південноафриканців – Даніеля Брюєра та Денні Вентера. Поєдинок проти Брюєра на «Арені Львів» для українця був особливим – у місті Лева Олександр став інтерконтинентальним чемпіоном світу за версією WBO. У послужному списку Усика на професіональному рингу наразі є шість поєдинків, в усіх він перемагав достроково.
Для Василя Ломаченка рік також виявився вдалим. На відміну від Усика, він провів три протистояння, у яких зазнав однієї поразки. Дворазовий олімпійський чемпіон Василь Ломаченко не зумів увійти в історію як «найшвидший» чемпіон світу, поступившись за очками досвідченому мексиканцю Орландо Салідо.
Бій пройшов за очікуваним сценарієм: Салідо постійно наступав і чинив тиск, запускаючи по рухомій цілі акцентовані постріли, тоді як Ломаченко, постійно переміщаючись по периметру рингу, працював другим номером і пробивав назустріч. Бив українець мало й лише в 12-му раунді потряс, але не зумів добити мексиканця.
У результаті думки суддів розділилися, але виявилися на користь Орландо: 115:113 – Ломаченко, 116:112, 115:113 – Салідо.
Ця поразка не вплинула на кар’єру українського боксера – у двох наступних боях він переміг американця Гаррі Рассела та таїландця Чонлатарна Філіпіньо.
9. Високий політ Богдана Бондаренка
2014 рік був тріумфальним для легкоатлета Богдана Бондаренка. Український стрибун уже традиційно пропускав зимовий сезон, протягом якого в нього з'явилися два дуже сильні конкуренти: росіянин Іван Ухов і катарець Мутаз Есса Баршим, які «брали» висоту 2 м 41 см. Перший старт Богдана відбувся аж 11 травня на турнірі серії IAAF «World Challenge» в Токіо, де українець переміг, стрибнувши на 2,40 м. На змаганнях «Golden Gala» в Римі, що належать до серії Діамантової ліги, рівних не було Мутазу Баршиму, який легко штурмував висоти, подолавши 2,41 м. Богдан здобув друге місце, підкоривши 2,34 м. Через 9 днів, 14 червня, українець знов зійшовся з катарцем на турнірі «Grand Prix» в Нью-Йорку. Між спортсменами відбулася справжня дуель, результатом якої стала низка рекордів. Обоє «брали» висоту за висотою, дійшовши аж до 2,42 м, яку також подолали. Саме ця висота є повторенням рекорду Європи, новим рекордом України та Азії]. Висота світового рекорду – 2,46 м – нікому не підкорилася. 19 липня Бондаренко переміг на етапі Діамантової ліги в Монако з результатом 2,40 м, встановивши рекорд цих змагань.
На чемпіонаті Європи в Цюриху 15 серпня з результатом 2,35 м виборов «золото», випередивши іншого українця Андрія Проценка (2,33 м) та росіянина Івана Ухова (2,30 м). Зробивши одну невдалу спробу на висоті 2,43 м, Бондаренко відмовився від наступних через дощову погоду.
10. «Золоті» й непереможні Харлан і Ткач-Остапчук
2014 рік виявився тріумфальним і для нашої фехтувальниці Ольги Харлан. Українська шаблістка захистила титул чемпіонки світу в Казані в індивідуальних змаганнях. Світове «золото» для Харлан стало вже другим у кар’єрі.
Окрім тріумфального виступу в Росії, Харлан була найкращою і на чемпіонаті Європи у французькому Страсбурзі. До «золота» в особистих змаганнях вона стала бронзовою призеркою і в командній першості.
Подвигом року також можна назвати і повернення у великий спорт львівської борчині Юлії Ткач-Остапчук. Після народження дитини Юлія відновила тренування, згадала свої задатки і тріумфально виступила на чемпіонаті світу в Ташкенті. Для української збірної це було єдине «золото» на цьому турнірі, зрештою, як і перше на чемпіонатах світу для самої Юлії.
Богдан Пастернак, Уляна Куйдич, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ