Топ-5 віршів про Героїв Крут колискою стане могила

Топ-5 віршів про Героїв Крут: «колискою стане могила»

29 січня Україна відзначає 100-річчя героїчної битви військ УНР проти більшовицької армії Муравйова на станції «Крути». Значна частина українського війська складалась із київських студентів.

«Вголос» зробив добірку топ-5 віршів про Героїв Крут.

Олесь Бабій - Під Крутами (1931)

Ще тільки вчора упали тюрми, 
Ще тільки вчора родилась воля. 
Нині на сполох сурмлять вже сурми:
— Орда йде дика з чужого поля! —

Ще тільки вчора — прапорів море, 
Подібно грали дзвони в Софії,
— А нині, нині — горе нам, горе!..
— Знов Боголюбський йде з Московії.

Знову з півночі градові тучі 
Впадуть на наші ниви народні; 
Сумує Київ, руїни ждучи:
— Спасуть хіба нас чуда Господні! —

Крамоли, чвари в краю цілому, 
По лютих війнах люд у знемозі; 
Гей, скиглить чайка в степу німому, 
Що гніздо звила ось при дорозі.

Зібралось триста юних, сміливих:
— Браття! Не купим волі сльозами! 
Не треба смутків, ні сліз журливих; 
Ходім, як Ігор, у бій з мечами! —

Аж у Чернігів котяться громи;
Гей, гримлять стріли мрачної днини,
Пада понісся, квіт України,
Та хто вбив тіло, духа не зломить!

Бились сполудня, бились до ночі, 
Аж тоді втихли у пітьмі бої, 
Як закрив воїн останній очі, 
Як упав убитий побіля зброї.

Всі ви спочили в темній могилі, 
Та нас в неволю не завернути, 
Бо і в нас були Термопіли, 
Бо впало триста, ген там, де Крути!

 

Уляна Кравченко - Під Крутами (1918)

Сотні синів...
Воїнів лави упали...
Дух не упав...
Дух їх живе!
Полум'я блиск увесь —
віддали могилі...
Сонце здобути хотіли —
волю святу!..
Земле-могило!
В тобі та слава стрілецька не згине...
Чину не згине краса!
Ті, що під Крутами в бою упали,
могилу знайшли;
але колискою стане могила...
зродиться волі Жрець і Герой!

 

Богдан-Ігор Антонич - Крутянська пісня (1937)

Спом'янімо в пісні славу Крутів,

найсвятіше з наших бойовищ!
Крути! Крути! — смолоскип в майбутнє.
Підіймімо наші душі ввиш!

Крути! Крути! Це за батьківщину
стати муром, шанцем душ і тіл.
Крути! Крути! Мужньо, воєдино
прямувати в найсвятішу ціль.

Крути! Крути! Час розплати близько,
вже червоний ворог кари жде.
Крути! Крути! Вічне бойовисько
за майбутній, за світліший день.

Крути! Крути! Мужність і посвята,
вірність, що міцніша понад смерть.
Крути! Крути! Горда і завзята
кличе пісня і веде вперед!

Євген Маланюк - Молитва (1933)

Вчини мене бичем Твоїм,
Ударом, вистрілом, набоєм,

Щоб залишивсь хоч чорний дим

Над неповторною добою.

Хай безсоромні очі їсть 
Тих, що живуть без сліз і чести, 
Хто скинув і любов, і злість, 
Бо не під силу було нести.

Хто все зітхав — заснуть, втекти, 
Сховатись за Мазепу й Крути, 
Коли грозою йшли — віки! — 
Над полем рути і отрути.

Твоїм бичем мене вчини, 
Щоб басаманувати душі, 
Щоб захитать і знову зрушить 
Смертельний чар дичавини!

 

Олесь Олександр - Під Крутами (1931)

Ще до хутора далеко. 
Натомився... шкода ніг... 
Сніп під голову поклав я 
І у чистім полі ліг. 
Срібним лебедем у хмарах 
Місяць весело купавсь, 
Пір'я струшував із себе, 
Може, сонцю усміхавсь. 
Не згадаю, що до мене 
Вітер тихо шепотів: 
Мозок стомлений не вловить 
Тихокрилих навіть слів. 
Я заснув і спав, як камінь. 
Коли чую — хтось прибіг 
І схопив мене за руку. 
Я отямитись не міг. 
Срібним лебедем у хмарах 
Місяць груди обмивав... 
Біля мене з довгим крісом 
Хлопчик змучений стояв... 
«Що з тобою, де упав ти?! 
Зранив голову свою?» 
Сумно й гордо відповів він: 
«Так, я впав... але в бою... 
Ти не чув хіба сьогодні, 
Як гриміли тут громи? 
Бились з ворогом ми славно 
І вмирали славно ми... 
Я лежав і бачив очі 
Карі, сині, голубі. 
Як квітки цвітуть, сміються, 
Ні сльозиночки тобі.
Оточив нас дужчий ворог,
Покосив усі квітки.
Обіцяли нам підмогу —
Не наспіли козаки...
Обіцяли нам набої...
Ах, коли б вони були,
Ми напевне їх розбили б,
Бо ми бились, як орли...
Десь захована там зброя,
Десь закопана в землі.
Ми тепер ідем шукати —
І ми знайдемо її.
Ну, а ти, як прийдеш в місто,
Моїй матері скажи:
«Син твій впав в бою, як лицар,
Горда будь, а не тужи».
А тепер прощай! Я військо
За собою поведу.
Я — отаман... Я вестиму!
Зброю перший я знайду».
Мов крило, простяг він руку,
Блиснув шаблею в руці...
Крикнув голосно і дзвінко:
«По набої, молодці!»
Наче скошені косою
В полі чистому квітки,
Як один, почувши голос,
Повставали вояки...
І пішли шукати зброї...
Спів поволі затихав...
Срібним лебедем у хмарах
Місяць груди обмивав.

 

«Вголос»
 

 

Теги: вірші, Крути

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Завантаження...
RedTram