[media=148610,148611,148612,148613,148614,148615,148616,148617,148618,148619,148620,148621]
Про це повідомляє кореспондент «Вголосу».
«Прогалину, яка сталася після його смерті, не можна заповнити нічим. Це людина, яка повністю віддавала себе іншим. Віддавала себе всьому, що відбувалося навколо нього. Він згорів, як свічка, для всіх інших. Йому взагалі не можна було навіть з ліжка вставати. Він спішив жити, а на фронті спішив воювати. У нього в роду були славетні козаки. Він сповна реалізував себе як воїн, чоловік, батько, товариш. Він в бою ніколи не ховався за спини товаришів», – зазначив військовий капелан Михайло Бучак.
За словами капелана, те, що смерть наздогнала Олега Твердохліба у мирному житті свідчить про його прагнення бути і воювати на передовій до кінця.
«Він бачив, що немає на кого лишати позиції, і завжди нехтував сімейними справами заради цього. Він залишався там, а навіть коли приїжджав, давав вказівки по телефону», – поділився брат Максима Гринчишина Дмитро Літушко.
«Я познайомилась з ним, як він потрапив на лікування в онкодиспансер. Він був у дуже важкому стані. Потім він став нам братом. Він був дуже щирим, відкритим, всім хотів добра і щастя. Володимир Допомагав ще онкохворим дітям. Половину з коштів, які йому перечислили, він віддавав дітям. За цей короткий період життя, який він пожив, зробив більше, аніж робить влада. у наших серцях він буде завжди живим», – розповіла волонтерка Ніна Степанюк-Агафонова.
ІА "Вголос": НОВИНИ