[media=156035,156036,156037]
«Сьогодні маємо велику честь і велику відповідальність «причаститися» постатями, які є символами наших національно-визвольних змагань. Ми не можемо за усе своє життя осягнути їхнього сенсу, їхнього призначення і їхньої одержимости, тому тішуся, що поряд зі мною історики, яким це вдалося. Сьогодні презентуємо монографію про Євгена Коновальця, автором якої є кандидат історичних наук, доцент катедри історії України та етнокомунікацій, Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка» Іван Хома. Презентуємо також монографію про Степана Бандеру, автором якої є Микола Посівнич - молодший науковий співробітник Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України у відділі новітньої історії, кандидат історичних наук. Приємно зазначити й те, що Микола Посівнич - лавреат Премії імени Героя України Степана Бандери в номінації «Політична діяльність» у 2013 році. Цю премію зініціювала тодішня Львівська обласна рада, яку очолював свободівець Олег Панькевич, а я розробила положення цієї премії. Не випадково ця презентація одразу двох постатей, оскільки постать Євгена Коновальця та Степана Бандери абсолютно невіддільні один від одного, це наступність та єдність поколінь», – зазначила Ірина Фаріон.
Про лідера і фундатора українського націоналізму Євгена Коновальця Іван Хома зауважив: «Це людина, яка організувала оточення сильних людей – Андрій Мельник, Роман Сушко, Іван Чмола та інші. Євген Коновалець зміг організувати це середовище і зробити з нього дієвий сильний монолітний організм, що може досягати високих національних ідей. Хочу, щоб ми усвідомили виняткову силу і визначальну роль Євгена Коновальця в організації у післявоєнному хаосі та депресії української воєнної та політичної потуги, що насправді зберегли нас як націю і дали можливість безперервно боротися. І навіть поразку 1921 року визначати як поразку бою, а не війни. Коновалець і його оточення – це той показник, яким має бути лідер української держави».
Микола Посівнич зауважив, що причиною написання монографії про Степана Бандеру стала прочитана ним російськомовна стаття в Інтернеті «Степан Бандера – неверный сын еврейского народа». «Ця стаття стала останньою краплею в написанні мого дослідження, що мало спростувати несусвітню брехню…». Микола Посівнич зазначив, що взяв на себе функцію внука Степана Бандери, бо ні родина, ні інші близькі люди не можуть за Бандеру нічого розказати, бо все те, що вони мали – їхні світлини та документи – втрачено або вилучено польською, німецькою, радянською поліцією.
«Лідери продажу книжки про Степана Бандеру – це Харків, Полтава, Дніпро, Одеса. Ці події цікаві, напевно, через те, що у 2014 році відбувся такий злам, коли всі російські засоби масової інформації поширювали матеріяли з таким заголовком, що «до влади прийшли бандерівці». І всі масово почали шукати, хто ж такі бандерівці та за що вони боролися. І Путін сказав, що головна загроза для Росії – це бандеризація України. Чому ця людина, яка загинула майже понад пів століття тому небезпечна для Росії, які ж загрози вона несе? Закликаю дві ночі не поспати, але прочитати цю книжку… Степан Бандера казав, що треба працювати та будувати український світ, не чекаючи наказу», – зазначив Микола Посівнич.
Історик також зауважив, що життя Бандери – це насправді наслідування батька як дуже жертовного священиком УГКЦ.
«Бандера добре знав математику й був хорошим бізнесменом – умів заробляти гроші. Свого часу він купив кінопроєктор та показував фільми…», – зазначив Микола Посівнич.
А ОУН революційна, за його словами, була дуже яскравим фактором, коли вперше в історії з покоління Хмельницького зародилася ціла верства цікавих і амбітних людей-революціонерів, які хотіли творити і не просити, а вимагати від себе, від оточення.
Микола Посівнич зазначив, що Степана Бандеру не раз намагалися купити, давати гетьманство та ін., але він вистояв.
«Бандера – це невичерпне джерело духу, яке об’єднує усіх нас. Він завжди закликав опиратися на власні сили, розбудовувати український світ і бути українцем. Ми сьогодні занадто толерантні до наших сусідів. Націоналізм – це так звана температура кипіння суспільного організму, яка поборює цю інфекцію (толерантність) в нашому організмі. Степан Бандера на цьому завжди наголошував, що наша точка кипіння вище 38 градусів ніколи не переходила», – зазначив Микола Посівнич.
На завершення зустрічі Ірина Фаріон подарувала Івану Хомі та Миколі Посівничу умовні символи влади над часом – пісочні годинники.
ІА "Вголос": НОВИНИ