Як повідомив голова УПА «Воля» свободівець Іван Вовк, 27 жовтня 2016 року представники громадськості вручили документ радникові Посольства України в Мадриді Ігорю Семенюку.
У зверненні йдеться:
«Ми, громадські активісти української спільноти в Іспанії, чия Батьківщина сьогодні стала жертвою збройної агресії Московської держави під надуманим приводом «захисту прав російськомовного населення», звертаємось до Вас зі сподіванням на розуміння і підтримку, вважаючи неприпустимим ухвалення в нинішній редакції Закону України «Про освіту», проект якого вже пройшов перше парламентське читання.
Найбільше занепокоєння викликає те, що у вищевказаному проекті жодного слова не сказано про пріоритетність української мови як засобу спілкування і навчання для підростаючого покоління представників титульної нації України, які нині, без урахування населення анексованого Московією Криму і окупованої частини Донбасу, складають понад 85 відсотків громадян нашої держави.
Як відомо, 11 жовтня цього року відбулися у МОН України між громадськими активістами на чолі з письменницею Ларисою Ніцой і творцями цього прихованого українофобського проекту. Відповідальний за вказаний законопроект чиновник МОН України Юрій Кононенко однозначно заявив, що головною метою нового Закону «Про освіту» Є ПЕРЕХІД НА ДВОМОВНІСТЬ. Дослівно: «Ми взяли курс на двомовну, білінгвальну освіту». Загальновідомо, що 56-річний Юрій Кононенко 47 років проживав, навчався і працював у Москві – столиці ворожої держави. Мешкаючи в Україні лише восьмий рік, він зробив блискавичну кар’єру у Міністерстві освіти і науки, займаючись питаннями мовної (!) політики ще під керівництвом відвертого українофоба Дмитра Табачника. Протягом 2013 – 2014 р.р. цей «державний кар’єрист» був помічником-консультантом на той час народного депутата України (нині – Міністра освіти і науки) Лілії Гриневич, а вже у березні 2014 року його, ймовірно, за якісь «особливі заслуги», призначили директором департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України.
Враховуючи викладене, зокрема біографічні дані Юрія Кононенка, є підстави вважати, що цей проект Закону «Про освіту», який дає «зелене світло» на русифікацію українського шкільництва і наступний демонтаж національної державності, якщо не написаний, то точно схвалений у Кремлі. За що ж тоді понад 10 000 українців стали жертвами збройної агресії північного сусіда і продовжують гинути у новітній війні проти нашого одвічного ворога – московського імперіалізму?
Ми, представники української трудової міграції в Іспанії та Андоррі, вважаємо недоцільною і навіть шкідливою саму ідею навчання у державних школах мовами національних меншин. Адже це неминуче призведе до сегрегації у суспільстві. У жодній з держав зразково-демократичної Європейської Унії школи, де предмети викладаються мовами так званих національних меншин, що є представниками інших державотворчих етносів, не фінансуються із національного бюджету країни перебування тих «меншин». Очевидно, що навчання мовою національних меншин в Україні також доцільно здійснювати у приватних школах, або в навчальних закладах, утворених при національно-культурних товариствах, із обов’язковим вивченням української мови, української літератури та історії України.
На завершення хочемо нагадати Вам, шановні пані та панове, що в ст. 11 Конституції України йдеться: «Держава сприяє консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури». Це означає, що державні чиновники зобов’язані захищати, в першу чергу, інтереси титульної нації. Адже, КОЖНА НАЦІЯ МОЖЕ МАТИ ЛИШЕ ОДНУ ДЕРЖАВУ – І ЦЕ ТВЕРДЖЕННЯ Є ВИЗНАЧАЛЬНИМ У ДИСКУСІЇ ПРО МОВИ.
Таким чином, чиновники Міністерства освіти і науки, Кабінету Міністрів, Адміністрації Президента України, а також народні депутати України мали б усвідомити раз і назавжди, що українській нації в Україні, як і російській у Росії, німецькій у Німеччині, китайській у Китаї тощо, належить виняткове право на державну підтримку своєї мови, тобто мови народу, чиїм іменем названа держава. Загравання з мовним питанням вже призвело до війни і сепаратизму на Сході нашої країни. Тому, керуючись виключно патріотичними почуттями і синівською любов’ю до України, застерігаємо: якщо Ви, шановні пані та панове державники, не зупините сьогодні руйнівний процес так званого «мовного закону Ківалова-Колесніченка», то бомба сповільненої дії, закладена україноненависниками і активована їх послідовниками, що засіли у владних кабінетах, завтра смертельно вдарить по майбутньому Ваших і наших нащадків.
Іван Вовк - голова Української патріотичної асоціації «Воля» в Іспанії (Мадрид)
Мирослава Голубович – почесний координатор центрального осередку УПА «Воля»
Петро Варцаба – співзасновник Творчого об’єднання «Наше Слово» (Мадрид)
Михайло Петруняк – голова Асоціації українців Іспанії «Україна» та президент «Іспано-Української Торгової Палати для розвитку» (Валенсія)
Оксана Копчак – координатор Іспанського осередку ВОУ «Яворина» (Мадрид)
Жоан Сересо – композитор, голова Асоціації культури «Тарас Шевченко» (Барселона)
Владислав Робота – голова Української Діаспори у Князівстві Андорра (Андорра-ла-Велья)
Євгеній Вайдич – координатор Іспанського відділу ВМГО «Сокіл» (Мадрид)
Світлана Кметик – директор Мадридського НКЦВО МАУП (Мадрид)
Ігор Кметик – директор школи мистецтв «Aristotle’s School» (Мадрид)
Марія Мельник – В.О. директора Української суботньої школи «Наше майбутнє» (Мадрид)
Людмила Діхтяренко – керівник Асоціації «Молода Україна» (Мадрид)
Мирослава Косовська – директор Української християнської суботньої школи «Світанок» (Алкала де Енарес, Мадрид)
Андрій Модрицький – голова Асоціації «Українці Алкали» (Алкала де Енарес, Мадрид)
Геннадій Бєлов – голова Асоціації «Відродження Нації» (Герніка-Лумо, Більбао)
Віктор Концур – голова Асоціації «Нове Покоління» (Мурсія)».
ІА "Вголос": НОВИНИ