Єдиною альтернативою цьому є хиткий та вузький підвісний місток, повідомляє ТСН.
Кладовище розташоване на протилежному березі від села, тому доправляти туди домовини доводиться над 40-метровою прірвою. Механізм канатки здається простим: 100-метровий трос, натягнутий між двома берегами, накручується на «барабан». Ним їздить «каретка», у яку й ставлять труну. Однак, через те, що вантаж делікатний, до керма пускають лише тих, хто успішно пройшов навчання.
На цвинтар можна дістатись і традиційно – пішки, однак цей метод селянам не до вподоби. Підвісний місток – єдина дорога із села на кладовище. Горяни кажуть, що ним дуже важко нести труну з покійником, оскільки місток вузький і сильно хитається. Люди часто ртравмуються об металеві поручні.
«Коли зима, мороз, ожеледиця – слизько, важко нести. Дорога така, самі бачите, не можна спокійно пройти. До кладки несли учотирьох, а далі вже удвох. Не вміщуються люди і дуже тяжко», – розповідають селяни.
Живих на цю канатку селяни принципово не пускають. Пояснюють: це не розвага. Виняток готові зробити тільки для журналістів.
«Туристи хочуть, але ми не катаємо їх», – каже житель с. Пістинь Юрій Гаврилів.
ІА "Вголос": НОВИНИ