Відомо, що матч, який відбудеться на «Арені Львів», відвідають Президенти України та Словенії.
Протистояння зі словенцями для українського футболу є щонайменше подією року. Попри невтішну статистику виступів «синьо-жовтих» у плей-оф чемпіонатів світу та Європи (п’ять попередніх спроб національної команди завершилися невдачами), у нас є привід для оптимізму. За підбором виконавців збірна України перевершує Словенію, а тому чимало експертів і фахівців вважають саме підопічних Михайла Фоменка фаворитами плей-оф.
Із запитання про шанси «синьо-жовтих» і розпочалася розмова журналіста «Вголосу» з відомим у минулому футболістом, гравцем київського «Динамо» та збірної СРСР Василем Рацом.
Василю Карловичу, збірна України у протистоянні зі Словенію є фаворитом?
Думаю, шанси команд рівні. Ось учора відбувся матч Норвегія – Угорщина. Угорці впродовж понад 30-ти років не можуть обіграти норвежців. Окрім того, команда Угорщини із 1986 року не потрапляла ні на чемпіонати Європи, ні на світові першості. За всіма розкладами, фаворитом матчу була Норвегія, але в підсумку з рахунком 1:0 перемогла Угорщина. Це підтверджує тезу про те, що фаворита визначити складно. Перед матчем шанси команд рівні. Усе залежить від того, як піде гра, хто перший заб’є. Хто відкриває рахунок, той має перевагу, адже поновити паритет складно. Тому сподіваюся, що нашим хлопцям усе вдасться. Тим паче, що підтримка у Львові в них буде неймовірна. Ми, ветерани київського «Динамо», також їдемо до Львова підтримати нашу збірну, потім поїдемо у Словенію. У такий складний період для країни футбольні перемоги дуже потрібні українцям.
Завтра збірна Словенії всією командою оборонятиметься?
Однозначно, словенці не гратимуть першим номером, оскільки нічия для них – хороший підсумок. Тому українцям потрібно буде пресингувати. Словенія – непростий суперник, але нам потрібно вдома перемагати, щоби було легше в повторній грі.
Вам не здається, що із цим будуть проблеми, оскільки наша збірна краще захищається, ніж атакує?
Так, це правда. Але нічого не зробиш, потрібно перелаштовуватися і перемагати. Звісно, нам краще грати другим номером на контратаках. У нас футболісти більше підходять під таку тактику. Але тактика залежить від суперника й потрібно вміти змінюватися.
Чому з гравцями атакувального плану дуже високого рівня – Андрій Ярмоленко, Євген Коноплянка – нашій збірній так складно забивати голи?
Лідери нашої збірної в матчах із головними конкурентами у відбірній групі на Євро-2016 не показували своєї найкращої гри. Просто їм цього не давали зробити. Матч зі словенцями – вирішальний, діватися нікуди. Сподіваюся, Ярмоленко й Коноплянка покажуть свою найкращу гру, якщо так станеться, то будуть і голи.
Тиждень тому з’явилась інформація, яку згодом спростували, про преміальні для «синьо-жовтих» за вихід на Євро-2016. І відразу почалася дискусія. Одні кажуть, що фінансовий стимул у професійному спорті є необхідним, інші стверджують, що у складний для країни час краще ці гроші на щось інше витратити. Як ви вважаєте?
Вважаю, що в цій ситуації про гроші говорити не варто. Україна перебуває у складному становищі. Навіть якщо виділять преміальні й наша збірна таки потрапить на Євро-2016, футболісти повинні віддати гроші на потреби армії. Ми говоримо про кваліфікованих виконавців, які на провідних ролях у своїх клубах й отримують за це хорошу зарплатню. Проблем із забезпеченням сімей у них немає. Тому правильно було б принаймні частину коштів передати армії. Якщо збірна України потрапить на чемпіонат Європи, то це буде дуже позитивно для просування кар’єри наших гравців. Вони зможуть себе проявити й отримати гідні пропозиції від європейських клубів. Це вже є для них стимулом вийти на Євро-2016. А ще не забувайте про честь країни, яку вони представляють.
Коли ви були футболістом, за виходи на чемпіонати Європи та світу були фінансові стимули?
Стимули завжди є, але суми різні. Вважаю, що стимули повинні бути, оскільки футболіст ризикує зазнати ушкодження в будь-який час, він може через травму навіть кар’єру припинити. Але в такий економічно складний період, з огляду на забезпеченість гравців, у цій ситуації матеріальна складова не повинна бути на першому місці.
Згадайте, якими були фінансові стимули у ваші часи.
Не пригадую стимули за успіхи збірної СРСР. Пам’ятаю, в 1986 році за перемогу у складі київського «Динамо» в розіграші Кубка Кубків ми отримали 550 доларів. Наші суперники з іспанського «Атлетико» в разі перемоги отримали б по 10 тисяч доларів. Було прикро, але ми не думали під час матчу про винагороду. Ми билися за перемогу і здобули її з рахунком 3:0. Так повинні вчинити й теперішні футболісти збірної України. Вони повинні влаштувати свято для своїх уболівальників, а не думати, як збагатитися ще більше.
Олег Петренко, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ