Ватник – це завжди напівп’яна істота незрозумілої національності (бурят, чеченець, москаль), але агресивна, будь-якої хвилини готова щось вкрасти, загарбати чуже добро. До того ж вона неграмотна, готова повірити будь-яким побрехенькам, особливо свого кумира – золотого Путіна. Золотого, бо він найбагатший на континенті. І не відразу з’явилися ватники. Їх наполегливо готували вищі чини Кремля.
Ось дещо розлога цитата: «Нові умови, в яких живе наша країна, сучасна міжнародна обстановка вимагають революційної рішучості і постійної готовності перейти у нищівний наступ на ворога… Усі форми пропаганди, агітації і виховання направити до єдиної мети – політичної, моральної і бойової підготовки особового складу, до ведення справедливої, наступальної і нищівної війни…виховувати особовий склад у дусі активної ненависті до ворога і прагнення до сутички з ним, готовності захищати нашу Батьківщину на території ворога, завдати йому смертельного удару…»
Важко отак відразу визначити, де і ким підготовлений подібний документ. Одне достовірно: такі сповнені ненависті слова лунали від справжнього агресора, вихователя надійних, що прагнуть заволодіти будинком сусід, його майном. Та ні, це не документ з Генерального Штабу армії Путіна. Це кремлівський карлик просто сьогодні діє за начерком директиви Головного управління політичної пропаганди Робітничо-селянської Червоної Армії «Про завдання політичної пропаганди в Червоній Армії на найближчий час». Вона була створена в середині червня 1941 року начальником ГУПП А. Запорожцем (як видно ватник може бути будь-якої національності). Була ця директива спрямована на тогочасну Німеччину, яку і зараз Путін має ні за що у своїх стратегічних розрахунках. Та сьогодні ненависть ватників спрямована на Україну, яку вони уявляють собі то в образі Сполучених Штатів Америки, то легіоном НАТО.
Політичне керівництво як СРСР, так і сьогодні РФ впевнено, що їх країна здатна відбити будь-який напад. Наприклад, у плані Г. Жукова тоді ж, у 1941 році говорилося про необхідність «упередити противника і розгромити його головні сили на території колишньої Польщі і Східної Прусії». Війська готувалися наступати. Вони ще не знали, що таке перемир’я. Так просто впізнавати сучасних ватників, їх натхненників. Мабуть, тому Путін з легкістю твердить про свій прихід у Прибалтику, Польщу, взагалі в Європу.
Нічим не відрізняється від покидьків старого світу наш виплодок ленінградських підворотень, якого тепер величають президентом.
ІА "Вголос": НОВИНИ