Шановний Юрію Михайловичу!
Кажемо вам щиро: інтерв’ю в газеті „Високий замок” Вам вдалося. Нікому за часи існування митної служби України не випадало так смачно плюнути в обличчя своїх колишніх колег, друзів та навіть покровителів. Ви відкрили нам очі, за що низько кланяємося. Ми вперше довідалися з ваших уст, що в західному регіоні ви були єдиним митником–патріотом, єдино чесним, справедливим, фахово підкованим працівником. Всі решта – сірими посередностями. Ваше одкровення так зачепило кожного, хто Вас знає, що тема інтерв’ю відтіснила на задній план навіть важливі політичні події кінця року. Але, даруйте, при бесідах на порушені вами теми половина людей, з якими Ви мали службові стосунки взагалі не пригадують чи ви вміли говорити, ще чверть - згадують єдиний тост, який ви проголошували на застіллях впродовж кількох років, решта – як важко під диктування ви писали елементарні речі.
Ви скажете, що це неправда і зішлетеся на свою безсмертну книгу „Мій Зашків”, яка за дивним збігом обставин побачила світ тоді, коли Ви, в обхід відомчих вимог влаштували і особисто супроводжували сім’ю відомого львівського поета у санаторії „Перлина”, який належить Державній митній службі. Однак, залишимо цей факт для дослідників вашої творчості і скажемо про більш приземлені речі.
Коли кореспондент запитав вас, що значить для держави 1 млрд. 435 млн. грн., які митниці регіону перерахували торік до Державного бюджету України, ви почали сплітати дивні речі, з яких виходить ніби все це результати штрафів, накладених на бідак з мішком цибулі чи ящиком олії. Все це дуже нагадувало відому російську приказку «На любой вопрос – любой ответ».
Шановний чесний митнику, те що ця цифра для вас terra incognita ніхто й не сумнівається. Але до чого тут штрафи, які взагалі у згадану суму не входять, перераховуються до бюджету окремо і не є вже такими гігантськими як Ви описали. Зокрема, на цілій вашій рідній Галицькій митниці за минулий рік їх назбиралося аж 2 тис. 406 грн. при тому, що кордон перетнули 1 млн.861 тис. транспортних засобів. Якщо вмієте користуватися калькулятором, візьміть його й порахуйте, які це „величезні” гроші.
Неув’язочка виходить у вас і з датами. Коли ви переродилися з чесного офіціанта „Гріші”, трунки якого ще до нині відригуються деяким вашим клієнтам, котрих за вказівкою відповідних структур, треба було, як казав герой „Діамантової руки”, „напоить, усыпить”, митна служба уже святкувала свій перший невеликий ювілей. Ну, а те, що Україна на відміну від деяких наших сусідів ділиться на області, а не на губернії, і у нас відповідно немає губернаторів, ви могли й не знати. Це ми вам великодушно пробачаємо. Але, хто після цього посередність, нехай розсудить читач.
Тепер кілька слів про вашу чесну службову діяльність. Без перебільшення будь-який митник, що працював з вами, скаже: такої кількості порушень на ділянках, де ви „чесно” трудилися, не було більш ніде. Лише поверхневий підрахунок свідчить, що ви були і залишилися абсолютним рекордсменом митної служби за кількістю службових розслідувань, які проводилися у зв’язку з невиконанням вами вимог законодавства. Нагадаємо вам, чесний митнику, найбільш гучні.
Березень 2000 року – очолюваний вами підрозділ Рава-Руської митниці оформив і пропустив в Україну викрадений автомобіль, щодо якого було відповідне орієнтування.
Квітень 2000 року – з вашого відома через „Рава-Руську” пройшло чотири вантажних автомобілі з курми, печінкою, ковбасою.
Впродовж 2001 року ви підписували акти митного огляду номерних вузлів автомашин, які в порушення вимог заповнювали не митники, а самі перевізники, при цьому не знаходили часу на перевірку цих відомостей. Хочеться вірити, що робили це за „дякую”.
Квітень 2002 року - уже на пункті пропуску „Шегині” без сплати митних платежів пройшло два вантажних автомобілі з побутовою технікою, а згодом - 84 кілограми героїну. Далі був автомобіль–привид „Мерседес”, який непомітно перетнув кордон, а ще далі півтори тисячі черепах, пітонів, отруйних змій, жаб та шиншил, про яких місяць гуділа польська преса та телебачення.
Звичайно вершиною ваших чеснот була сумнозвісна „Календула”, де у березні 2003 року затримано 35 транспортних засобів, пропущених вами через пункт пропуску „Шегині” без сплати платежів, сумою у кілька мільйонів гривень. Це була ваша лебедина пісня, але ви знову вийшли сухим з води, бо вже сиділи на чемоданах до Києва. Скільки вам довелося купити лікарняних, переховуючись від належної кари, наїздитися з гіпсом за кермом купленого на чесно зароблені гроші „джипа”, один Творець знає. Ми щиро співчуваємо, що вам не до кінця вдалося перетворити митницю в терени свого сімейного бізнесу. Дуже шкода, що дочка так мало пропрацювала на митниці, зате зять, подейкують, гідно іде стопами тестя, уже маючи за спиною певні надбання кримінального характеру.
Все це уже історія. Але дивує одне: як ви простоявши половину своєї митної біографії на в’їзній та виїзній брамі, не розібравшись до кінця що таке митна справа (крім, звичайно, процесів отримання „подяки”), беретеся судити митників, ділити їх на, тільки вам зрозумілі, категорії.
Ми не маємо нічого проти одного з колишніх керівників ЗРМ, але ж не треба п’ять років роботи в органах влади видавати за колосальний досвід організаційної та кадрової роботи. Або ж радити проводити взаємозвірки з поляками щодо обсягів проходження вантажів. Такі звіряння уже давно робляться і на ваш, безумовно, подив суттєвих розбіжностей не мають.
Відстали ви від життя, друже чесний митнику, далеко і безнадійно. Хоч по-правді ви з ним ніколи в ногу й не йшли.
Але радимо вам, коли будете наступного разу давати інтерв’ю, не лайте дуже наших колег із спецслужб. Як би вони не образилися і чогось не пригадали. І не виступайте від імені митників, бо ви ним ніколи не були. Ви були офіціантом навіть на посаді начальника митного поста, за що заслужили навіть не кличку, а поганяло „Піднос”. Пам’ятайте: мишка, народжена в конюшні, не має права називати себе конем.
Працівники Галицької митниці: Савляк О.О., Дорош В.І.
Лапко Д., Майданський А.Ю.. Панько Л.Б.
Юрій ПОДІЛЬЧАК: «Чесні митники стали заручниками керівників без моралі»
Омар УЗАРАШВІЛІ, «Високий замок» 22.12.2004
Про порядки, які панують на українських митницях, особливо на західних кордонах країни, почути можна хіба що у приватних розмовах від подорожуючих.
Працівники Державної митної служби навіть після виходу на пенсію секрети своєї роботи ніколи не розкривають. Тому так здивувала згода розповісти про тіньовий бік функціонування митниці як системи помічника одного народного депутата Юрія Подільчака, який працював начальником митного переходу “Мостиська” і, згідно з законодавством, з часом повернеться на колишнє місце роботи.
- Пане Юрію, те, що пересічні громадяни думають про працівників митниці, яскраво відображене у народному афоризмі: “Дайте мені в оренду півметра кордону (щоб валіза проходила), і я навіки забезпечу свою родину”…
- Справді, сьогодні митні структури стали напівприватизованим бізнесом, який приносить надприбутки. Які йдуть, на жаль, не лише у державний бюджет.
- Дивно чути це від людини, яка обіймала на митниці керівну посаду.
- Я прийшов працювати на митницю у 1995 році, коли митну службу лише створювали. Ми, патріоти держави, мріяли відтворити в Україні найкращі зразки митних систем інших держав. Та, як написав в одній зі своїх книжок мій товариш – письменник Роман Іваничук: “Революцію роблять сміливці, а користуються її плодами посередності. А посередності гірше від бездарності. Бо бездарність видно, а посередність маскується під лудою пристойності, посередність пускають у чесний дім, перед нею знімають шапки. А ця посередність знищує все, що створюють сміливці”.
- І Посередність з великої літери приватизувала митницю?
- Я переконаний, що корупцію на митниці породила, насамперед, недосконалість митного законодавства. Згадайте початок дев’яностих, коли цілі прикордонні райони жили лише завдяки дрібній торгівлі. Люди купували в Польщі товари, які в Україні не виробляли, перевозили їх через кордон та перепродавали. Проте митні платежі були встановлені такого розміру, що ставили крапку на будь-якому малому чи середньому бізнесі при першому ж перетині кордону. Скажімо, у Польщі ви купили товару на 1 тисячу доларів. З цієї суми ви маєте заплатити мито у розмірі 600 доларів. А як “відбити” після таких платежів кошти на оренду буса, вартість бензину, інші видатки? Звичайно, ви намагаєтеся дати митникові хабара 100–200 доларів, щоб він “не побачив” у повному обсязі ваш товар. Та за цим митником збоку пильно спостерігають контролюючі органи, з якими митники мали ділитися “подякою”. Так і зароджувалася корупція. З часом митниця стала тим місцем, де люди не стільки дбали про інтереси держави, скільки заробляли великі капітали. Ті ж, хто не міг переступити певну межу, з митниці звільнялися. А для посередності почали штучно створювати посади. Так, свого часу було об’єднано митний пост “Краківець” і Мостиську митницю і створено Галицьку митницю. Керувати нею призначили 28-річного молодого “фахівця” – сина голови губернатора Вінниччини, який з першого дня роботи почав встановлювати нові взаємостосунки у колективі. Зараз ця людина керує Чорноморською регіональною митницею. Через неї і Західну регіональну митницю в країну йдуть найбільші потоки контрольованих товарів, отож і найбільша контрабанда.
Коли Західну регіональну митницю очолив Микола Горинь, людина з великим досвідом організаційної та кадрової роботи, він спробував навести лад на західних кордонах, зламати систему хабарництва та корупції. На жаль, у нього не було команди однодумців, які б підтримали нові починання. А керівник Галицької митниці, про якого я згадував, прямо сказав пану Гориню – своєму безпосередньому керівникові: “Ви мені нічого не зробите. А я вас відправляю у Карпати вівці пасти”. Бо за цією посередністю стояли люди у вищих ешелонах державної влади.
- Західна регіональна митниця лише в минулому році надала до державного бюджету 1 мільярд 435 мільйонів гривень. Що це за цифра, про що вона свідчить?
- Треба подивитися, у кого на митних переходах виявляють контрабанду. Обов’язково прискіпливо оглянуть та оштрафують дрібного підприємця за причіп незадекларованої цибулі чи кілька пляшок олії. Суми офіційних штрафів та митних платежів за рахунок таких бідак за зміну набігають доволі значні. Проте справжню контрабанду, за якою стоять люди на високих посадах, перевозять не причепами, а вагонами. Пам’ятаєте, як кілька років тому в Україну заборонили ввозити курячі стегна? Але їх можна було купити на кожному львівському ринку. Оскільки, згідно з постановою (нагорі є чимало людей, які ініціюють певні закони лише заради власного збагачення), ці стегна дозволяли постачати у вільні економічні зони. Отож через Шегині в Україну йшли вагони з курячими стегнами, які оформляли пізніше на внутрішніх митницях Донеччини чи Дніпропетровщини, а насправді продавали на тій же Львівщині.
- На митниці існує своя внутрішня спецслужба, яка має виявляти хабарників. З контрабандою борються СБУ, міліція…
- І всі вони пов’язані між собою системою тотального хабарництва. Викрити факти контрабандних перевезень на величезні суми досить легко. Між Державною митною службою і відповідною польською службою підписано угоду про співпрацю. Польські митники на своєму боці фіксують всі перевезення товарів через кордон. То чому б не зробити звірку: скільки товарів за відповідний час і якої вартості перетинали кордон, зафіксовані на їхньому боці, і скільки на нашому. Після такої звірки у перевіряльників від астрономічних сум різниці у показниках (тобто реального прибутку деяких керівників митниці) очі б повилазили.
У 2002 році у Верховній Раді було створено депутатську комісію, яка мала займатися вивченням фактів корупції на Західній регіональній митниці. Здається, ця комісія формально існує і сьогодні. Та чомусь про її роботу нічого не чути.
- У цьому світі за все слід платити. Чимало митників заради власного збагачення, за вашими словами, мали поступитися мораллю та принципами. Зрозуміло, аморальними людьми дуже легко керувати, давати їм аморальні накази.
- Що й проілюстрували президентські вибори. Керівництво митниці примушувало підлеглих під час голосувань брати відкріпні талони. Мені дзвонили десятки працівників Рава-Руської митниці, Смільниці, Мостиськ, які скаржилися, що їх примушують здавати відкріпні посвідчення на кожного члена родини.
- До редакції “Високого Замку” теж був шквал таких дзвінків...
- Якщо навіть керівник Західної регіональної митниці особисто такої вказівки не давав, він мав знати про такі факти порушень і законів, і людської гідності. Адже він володіє всією інформацією про те, що діється на кордоні.
Як на мене, то поки в структурі Державної митної служби не з’являться нові керівники – чесні, порядні люди, корупцію не подолати. Сьогодні ж чесні митники стали заручниками керівників без моралі.
Для викорінювання корупції необхідна справжня співпраця, а не стосунки “ти - мені, я – тобі”, між всіма спецслужбами: СБУ, прокуратурою, міліцією і митницею. А зараз всі знають, хто і як керує цими службами.
ІА "Вголос": НОВИНИ